ІРИНА, або Мала дівчина з великими можливостями

(ак-б) КРИНИЦЯ2010-12-24

{mosimage}

Ірина Ластов’як, декому відома під мистецьким псевдонімом Ірина Ільницька, – це справжній демон ідеї й вулкан енергії. Її повно скрізь. І небагато є таких мистецьких сфер, у яких вона не пробувала б своїх сил. Бо навіть якщо сама не культивує якогось виду мистецтва, то принаймні ним цікавиться. З Іриною я познайомилися на вернісажі у польсько-українській ґалереї “Arttu” – і від того часу моє захоплення молодою артисткою постійно зростає.
Сім’я Ірини походить зі Львова, хоч вона сама народилася в Литві, куди доля привела її батьків. Коли Ірині було п’ятнадцять років, вона приїхала до Польщі вчитися в ліцеї в Ґурові-Ілавецькому.

Тоді читачі “Нашого слова” могли перший раз почути про Ірину, оскільки вона на наших шпальтах надрукувала свої ранні поезії. Володіє п’ятьма мовами, має ліценціат з філософії, свою дипломну роботу писала про концепцію останньої людини Фрідріха Ніцше. Закінчила також акторський факультет у приватній Варшавській фільмовій школі Боґуслава Лінди і Мацея Слесицького. Грала в різних незалежних кінопродукціях, а також у відомій “Надії” Станіслава Мухи (за сценарієм Кшиштофа Песевича). Працювала моделлю.
Українській громаді в Польщі вона, однак, найбільш відома як член сімейного ансамблю “Світлиця”. Він постав 1982 р. в Литві. Спершу в ансамблі співали Іринині батьки – Оксана і Роман Ластов’яки, пізніше до них приєднався двоюрідний брат Оксани Андрій Вертелецький. Потім виник квартет, коли до групи включилася бабуся Ірина Ільницька (так, саме це прізвище служить нині молодій артистці псевдонімом), аж врешті-решт приєдналися до нього діти, тобто Ірина і її сестра Богдана. Чому ансамбль називається “Світлиця”? Бо світлиця – це таке спокійне місце, де зустрічається сім’я за столом – пояснює Ірина. Група грає і співає народні пісні, колядки, але також має патріотичний репертуар, виспівує вірші відомих українських поетів, наприклад, Лесі Українки. Деякі пісні є авторськими творами Ірини. “Світлиця” видала вже п’ять дисків. Найважливішим Ірина вважає альбом “Моя Україна”, бо він, можна сказати, програмний. Але найбільш подобається їй диск “За те, що чекав”. У ньому – цікаві акустичні композиції на гітару й бандуру. Тепер у планах ансамблю – записати репертуар Миколи Леонтовича. “Світлиця” активно концертує в Польщі, у Литві, в Естонії та інших країнах. На Фестивалі родин у Доброму Місті вона отримала головний приз і стала лауреатом нагороди ім. Станіслава Стечковського.
Ірину постійно розбурхує енергія, дівчина весь час шукає такого місця, де її талант міг би повною мірою розвинутися. Одне є певне – ми ще не раз про неї почуємо!

Про що написати в останню хвилину

Не думати довго, це справа сумління.
Здається, минає твоє покоління
і все.
О, як дивовижно у бездну розлуки
Твоє лебедине життя
летить…
… не знаючи муки вчорашнього дня.

Як добре, що можна забути.
Піднятись з терпіння пилюки
Й сказати “я можу!”
Я дихати можу повітрям розлуки.

Повірити в мамину казку,
сказати “добраніч”, “скучаю”,
відчути палаючу ласку,
і ранком признатись: “чогось я не знаю”.
Чогось я насправді не знаю.
Чому не вертає минуле? Не знаю.
Чомусь же, здавалось,
от так зупинитись в самотньому світі
на грані абсурду
могли лише миті…

Що значить для кожного з нас
ця хвилина?
Немов та маленька дитина
я сліпо повірила в час.

Як добре летіти у вирій ночами!
Побачить себе, мов маленьку пташину.
Наповнити крила гіркими словами
І щось написати.
В останню хвилину.

Ірина Ластов’як
18.05.2010 р.

“Наше слово” №52, 26 грудня 2010 року {moscomment}

Поділитися:

Категорії : Криниця

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*