Cтепан Мігус ■ ПОДІЇ ■ 2010-07-30
{mosimage}
Для людини, яка вже багато разів бувала в Круклянках на купальських святкуваннях, усе, здається, йде своїм ритмом. До самого відкриття свята декілька жінок роздвоюється (навіть розтроюється), щоб застібнути на останній ґудзик усі організаційні справи. Бувальці не дивуються ані цій біганині, ані тим, хто так поспішає: це – чи не від початку ті ж самі організатори з Анною Цалкою та її родиною на чолі. На протилежному боці від сцени метушиться майже десять жінок. Натомість на пагорбі, який “спливає” в напрямку сцени, озера Голдопива і будівель, ще завчасу починають збиратися люди.
– Мені здається, що тепер вже трохи не та атмосфера, як десять років тому, – трохи з жалем говорить постійний бувалець заходу, пан Іван з під Елка, рільник пенсіонер. – Тоді ми їхали сюди з цілими родинами – від діда до внука. Розкладали коци, витягали ковбаску та сало, а як треба було, то розпалювали вогнище, яке дехто тепер ґрилем називає. Тепер людей, здається, менше. І з родинами вже не приїжджають, не пригощаються спільно, не припрошують… ЄС ставить свої вимоги. Нас постійно попереджають зі сцени, що цього не можна, а це карається найсуворіше. І таким чином ми втрачаємо свої звичаї: тосту не піднімеш, сусіда не почастуєш, “многая” не заспіваєш… А люди їхали, щоб зустрітися, погомоніти, позгадувати, погоститися…
Цьогорічна Купалова ніч у Круклянках, судячи зі списку виконавців (“Пролісок” – Дрогобич, “Аркан” – Перемишль, “Т4” – Ґданськ, “Білі круки – Круклянки, “Сувальщизна” – Сувалки, “Траден рома” – Сосновець, соліст Роман Левко – Круклянки) не належала до найсильніших. Принаймні так говорять про найчарівнішу ніч у році деякі представники міжнародної публіки.
– Я тут, певно, вп’яте, – говорить Ігор з Торонто (Канада), – і я призвичаївся, що це захід дуже живий, а цим разом все проходило дуже статично. Відрізнялися хіба що роми і дрогобицький ансамбль. А де “Думка”, “Черемош” та інші місцеві колективи, про які я читав, що саме вони починали це дійство кільканадцять років тому? Потрібний теж дуже сильний, нехай один, але дуже добрий колектив з України. А цього року обрядо-дійство, здається, не захопило нікого, – констатує з жалем розмовник.
Зовсім іншої думки про купальську ніч українці з Івано-Франкіщини та Рівненщини, які тепер беруть участь у міжнародному проекті-семінарі, який відбувається на Вармії та Мазурах.
– Ми не сподівалися такого дійства здаля від рідної землі, – говорять майже в один голос. – Нам навіть не снилося, що будемо учасниками такого прекрасного заходу над невідомим нам озером Ґолдопивом. Дякуйте організаторам – вони варті найвищого визнання. Добре слово говорять про них польські політики, зокрема, Мирон Сич, а наших, українських, – немає.
Після художньо-обрядової частини свята розпочалися гуляння – протягом ночі грав ґданський гурт “Т4” – на які чекало найбільше людей, переважно молоді. Гостей свята захопила канонада феєрверків. Усі в один голос стверджували, що такого фіналу на купальських ночах ще не було. Більшість вважає, що подібна феєрія повинна повторюватися щороку.
“Наше слово” №31, 1 серпня 2010 року {moscomment}
