Петро Андрусечко ■ УКРАЇНА ■ 2008-11-27
{mosimage}
Коли у квітні 2007 р. Польща та Україна виграли право на проведення Євро-2012, вибухнула ейфорія. Хоча, щиро кажучи, більше це захоплення відчувалося над Віслою. Україна, особливо Київ, занурилася у політичну кризу. Розпуск Верховної Ради та проголошення дострокових виборів якось не давали надії на швидкий старт підготовки. Щось подібне відбувалося й у Польщі, де 2007 р. також пройшли парламентські вибори, однак тут з політичною кризою справилися досить швидко, натомість в Україні найближчим часом нічого не зміниться, оскільки на початок 2009 р. заплановані президентські вибори.
Політики та влада були і залишаються зайняті важливішими справами, ніж підтримка підготовки до Євро- 2012. Як сказав кілька місяців тому шеф Національного аґентства з питань Євро -2012 Євген Червоненко, головна проблема з політиками полягає в тому, що ніхто з них не вірить у можливість дотягнути на своїх посадах до 2012 р. Тому початкова ейфорія давно минула і в Києві щораз менше говорять про шанс, яким є Чемпіонат. Найголовніше тепер, щоб Євро взагалі відбулося в Україні.
Не так давно між українською та польською сторонами пролунали не зовсім зрозумілі висловлювання, які представили у невигідному світлі українську підготовку. Спочатку 30 жовтня заступник голови Національного аґентства з питань Євро -2012 Євген Вілінський робить заяву, що нібито призупинені роботи на 80% об’єктів Чемпіонату і Україна відстає від графіків підготовки турніру. А у відповідь новообраний керівник Польської федерації футболу Ґжеґож Лято говорить, що у випадку неготовності України Польща може провести турнір з Німеччиною. Пізніше обидва висловлювання спростовують. З українського боку лунають коментарі, що у зв’язку з кризою йдеться лише про пригальмування робіт у готельному секторі; а в Польщі пояснюють, що новий шеф Федерації висловлювався як приватна особа і не репрезентував офіційну думку. Попри те, що “оральний конфлікт”, як назвали його деякі медіа в Україні, зам’яли, приводів для оптимізму досі малувато.
У свою чергу, погрозив пальцем і президент УЄФА Мішель Платіні, який 12 листопада під час перебування у столиці Болгарії зазначив, що Україна і Польща мають або разом провести Євро -2012, “або вони обидві втрачають Чемпіонат”. Водночас Платіні зазначив, що основною умовою проведення Євро- 2012 Польщею та Україною є побудова стадіонів у Києві та Варшаві. Якщо об’єкти не будуть споруджені вчасно, Чемпіонат не відбудеться ані в польській, ані в українській столиці.
З Варшави долітає інформація, що побудова Національного стадіону випереджає запланований графік і робота відбувається у три зміни. У Києві темп реконструкції Олімпійського стадіону значно повільніший. Власне з цим об’єктом було кілька проблем, насамперед, скандал, пов’язаний з демонтажем торговельного центру “Троїцький”, будинок якого перешкоджав побудові евакуаційної дороги. Знесення об’єкту розпочалось у березні цього року, однак тривало аж кілька місяців і завершилось лише у жовтні. Наступний скандал пов’язаний з вибором підрядчика робіт. Початково затвердили проект тайванської фірми, однак результатів її праці не було видно, а сама компанія не сподобалася Міністерству у справах сім’ї, молоді та спорту. Умову розірвали і підписали новий контракт з німецькою компанією. Розпочалися праці на самому об’єкті. Наразі демонтовано чимало елементів старого стадіону, видно важку техніку та кілька десятків робітників. Українська сторона офіційно заявляє, що роботи йдуть згідно з графіком.
Очевидно, стадіони в Києві та Варшаві – це ще не все. Приготування в Україні найповільніше йдуть у Львові, у зв’язку з цим щораз частіше лунає думка, що це місто може втратити свої шанси на користь Харкова, де роботи йдуть швидше, попри те, що він отримав статус резервного.
Утім, є також і позитивні сиґнали. У вересні віддали до експлуатації стадіон у Дніпропетровську. Щоправда, на думку експертів, він усе одно не дотягує до стандартів УЄФА: потрібно збільшити кількість місць, а це вимагає, у свою чергу, фінансової дотації. На наступне літо заплановано прем’єру стадіону в Донецьку. Самий стадіон, як і церемонія, повинні справити враження.
На жаль, значно гірше виглядає ситуація з ін фраструктурою. Важко сподіватися, що швидкими темпами почнуть будувати нові дороги. Необхідна модернізація залізниці (“Укрзалізниця” нещодавно отримала закордонні кредити спеціально на ці потреби). Оскільки експерти вважають, що більшість вболівальників на українську частину турніру прибудуть літаками, то реконструкція аеропортів – це принципове завдання. Наявні термінали, як наприклад бориспільський, і при теперішньому пасажиропотоці не справляються, а що й казати про Чемпіонат.
У кожному разі, після “орального конфлікту” між Україною і Польщею та застережень з боку УЄФА Київ та Варшава дійшли до висновку, що потрібна взаємна підтримка у підготовці до Чемпіонату. 14 листопада у Києві відбулася зустріч керівництв футбольних федерацій України та Польщі. Разом із представниками УЄФА вони обговорили формування спільної організаційної інфраструктури, яка буде контролювати підготовку до Чемпіонату. Структуру роботи повинна затвердити УЄФА до 10 грудня. Для Ґжеґожа Лята, нового шефа Федерації футболу Польщі, це також можливість познайомитися зі своїми українськими партнерами. Часу залишається щораз менше, а за кілька місяців і Київ, і Варшава повинні переконати УЄФА, що під готовка йде активно.
“Наше слово” №48, 30 листопада 2008 року {moscomment}
