«Я отримала сотні повідомлень від українців з усього світу»

Христина ЗаникРОЗМОВА№11, 2017-03-12

Вінничанка, яка навчається у Кракові, зайняла друге місце в конкурсі на найпопулярнішого іноземного студента в Польщі

Наталія Тарасюк

Наталія Тарасюк отримала понад 29 тис. голосів під час інтернет-голосування в конкурсі INTERSTUDENT 2017. Крім неї, до двадцятки найкращих конкурсантів потрапило ще троє студентів-українців. Випередив нашу героїню тільки іракієць зі Швеції. Окремо журі обирало найкращих, згідно зі своїми критеріями. Серед переможців друге місце з бакалаврського рівня зайняв також українець Вадим Мельник, який навчається в Ряшеві. Загалом на участь у конкурсі журі отримало заявки від студентів з-понад 30 країн.
Наталія навчається на фізиці в гірничо-металургійній академії. Ми розмовляли з дівчиною про конкурс і вибір професії, а також про її життя в Польщі.

Наталю, розкажи, як ти стала номінантом цього конкурсу, і що він для тебе значить?
Мою заявку подав сам декан мого факультету – доктор наук Павел Арматис. Мене він лише запитав, чим я ще займаюсь, про що він не знає. Також долучив свій лист на конкурс. Пізніше він мене привітав з тим, що вдалося потрапити у двадцятку найкращих. Для мене така номінація та й сама участь – це гордість, відповідальність і подяка. Номінантів вибирали за рівнем наукових досягнень, здобутків у навчанні та громадській діяльності. Я вдячна за високу оцінку моїх досягнень, радію, що мене зауважили і виділили. Що це для мене? Мотивація і підтвердження, що треба йти за своєю мрією. А від нашого вишу могло бути й більше номінованих, тільки не всі пройшли, бо, як вже казала, вибирали не по вишах.

Як близькі тобі люди реагували на твою участь у конкурсі? Чи відчула ти їхню підтримку?
Моя сім’я була дуже щаслива, що я потрапила у двадцятку кращих студентів з усієї Польщі. Я завжди відчувала любов, розуміння і підтримку рідних, але тільки цей конкурс дав мені те глибоке усвідомлення, як сильно мої батьки та близькі вболівають за мене, і як до кінця борються, коли я вже здаю або пасую. Мій тато кожного дня декілька разів перевіряв результати голосування онлайн, поширював інформацію про голосування. Певне, уся рота, а може й більше військових пенсіонерів України, екс-пілотів та борт-техніків за мене проголосувала (сміється). Мій хлопець простежував все дуже детально: хто, де, з якої країни, яка статистика. Він також поширював пости. Я ж мала дві сесії у двох університетах і не переймалася конкурсом так сильно, як мої близькі. Несподіваним відкриттям була для мене підтримка незнайомих мені людей, українців з Польщі та діаспори (Італії та США). Я отримувала сотні повідомлень зі словами віри й радості за мене, деякі повідомлення мене навіть розчулювали. Волею-неволею я здобула колосальний досвід. Хочу щиро і голосно подякувати тисячам людей, що проголосували за мене. Вони, певне, навіть не усвідомлюють, який великий вплив на мене зробили. Діаспора справді стала відкриттям, а їхня реакція на моє невеличке повідомлення мене приголомшила. Єдине, що маю на устах: дякую!

Ти вивчаєш фізику. Коли і як ти обрала саме цей напрямок?
Це те, що я люблю, що мене захоплює і в чому я бачу сенс. Дивлячись сьогодні на минуле, можу сказати, що не могло бути чогось іншого, ніж вона – фізика. Мій тато – це Ан-26, моделі літаків у домі та аромат палива до літака. Моя мама – це шприци, крапельниці, історії хвороби і старі ще радянські пожовклі книги з анатомії. У батьків вільного часу не було забагато, бо мали важку і відповідальну працю. От і гралась я тим, що знаходила вдома, і слухала те, що приносили батьки з роботи. Завжди мала я два питання до них: «чому?» і «як?». Потім ключова зустріч зі старим вінницьким євреєм, моїм наставником, фізико-математична гімназія № 17 і мій перший вчитель фізики Сапсай Віталій Юрійович. От і все – процес пішов. Фізика давала мені відповіді на тисячі моїх запитань, але в момент, коли школа сказала мені «щасти!», я зрозуміла, що питань залишилось ще багато, тому треба з цим щось зробити. Зауважу, що сім’я ключова для мене, але без бурі мозку та тієї енергії, що дає мені наука, я довго не протягну. А жінка у фізиці (попри стереотипи) – це супер! Потрібно завжди розвивати свої захоплення і зацікавлення, а інколи можна поборотись та протиставитися стереотипам.

Коли і чому ти переїхала до Польщі?

Наталія разом з іншими учасниками міжнародного проекту. Фото з приватного архіву

Моя історія почалася ще 2012 року. Переломним був момент вступу до навчального закладу. В Україні, здавши досить добре ЗНО (зовнішнє незалежне оцінювання – ред.), я вступила до трьох вишів: Шевченка, КПІ (Київський політехнічний інститут – ред.) і в Могилянку, всюди на фізику або щось у тому стилі. Але захотіла спробувати свої сили за кордоном. Була бабця, яка скерувала мене в Польщу, була школа при костелі у Вінниці. Усе це склалось докупи, і я почала свою боротьбу за навчання саме тут. Загалом, кінцеве й остаточне рішення було моє, і я про нього не шкодую.

Як тобі у Кракові?
Я дуже люблю Краків, він мене виховав. Щирим серцем кохаю свою Альма Матір AGH (Гірничо-металургійна академія – ред.). Це все є вже тим, що ніхто не змінить і не відбере, що завжди буде зі мною, бо стало частиною мене. Навчальний заклад дав мені не тільки знання, досвід, а й справжніх друзів, які зі мною і в радості, і в смутку. Тут я вперше по-справжньому закохалася. Вдома я була ще маленькою дівчинкою під опікою батьків, а в Кракові я вже сформувалася і досі формую своє «я». Краків дав мені дуже багато, тут я можу себе реалізовувати, пробувати, падати і вставати… До холери і білої гарячки – я це безмежно люблю (сміється)!

Знаю, що ти береш участь у різних подіях, співпрацюєш з громадськими організаціями. Розкажи про свою діяльність.
Після захисту диплома інженера в якийсь момент я підняла голову і погляд відвела від екрану монітора. Сталося, я відкрила для себе просто океан інших можливостей та альтернатив. То прозріння було переломним, бо з того моменту не було «тільки навчання», почалося шалене життя. Далі були виїзд до Німеччини на два місяці в рамках студентської практики. AIESEC (міжнародна студентська організація – ред.) – майже рік волонтерської праці зі студентами, іноземцями з усього світу. Що я тільки тоді не робила: зустрічі організовувала, програму для волонтерів, їх подорожі й навчання в Польщі. Було все, і було шалено. Цей здобутий досвід є безцінним. Зараз більше поглинають мене наукові кола і на AGH, і на UJ (Ягеллонському університеті – ред.). Саме в них можна навчання поєднати з людьми, подіями, конференціями. Остання файна річ, яку я зробила спільно з науковим колом в академії, це виїзд до Чорнобиля через мою кохану Вінницю, де ми подарували більше як 5 ящиків польських книг обласній бібліотеці. А з науковим колом Ягеллонки готуємо зараз на наступні вихідні Загальнопольську конференцію нанотехнологів.

А яке твоє хобі? Чим любиш займатися у вільний час?

Вільний час? Коли він з’явився, то я вступила ще до одного вишу, щоб так просто не було. Ще хочу розвивати свою спеціальність. А коли дійсно маю вільні хвилинки, то люблю прийти до друзів з чимось солоденьким, побалакати, поділитися планами. Як дійсно змучуся навчанням, зустрічами, коли всього багато, то цілі вихідні можу провести з хлопцем, не виходячи з квартири. Тоді я відкриваю свій геніальний дар кухар’я та цінителя фільмів. Хобі – це орієнтальні танці, а саме – танець живота. Фізик з лабораторії живе іншим «я». Шалено це люблю. Обожнюю також подорожі. Якщо хтось кудись кличе, то я довго не думаю. ■

Конкурс INTERSTUDENT (найкращий іноземний студент у Польщі) існує вже 3 роки. Цього року серед більше як сотні заявок вибрали 20 найкращих номінантів. Серед них вибирали кращого студента з трьох рівнів навчання: бакалавра (інженера), магістра та доктора наук. Було теж інтернет-голосування на найбільш популярного студента. Сам титул є доволі престижним званням, а організатори популяризують переможців.

У Польщі 2016 р. навчалося понад 57 тис. іноземних студентів з 157 країн, що складає 4,1% від загальної кількості студентів у країні.

Поділитися:

Категорії : Розмова

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*