Ярослав Присташ ■ РОЗМОВА ■ №15, 2014-04-13

Розмова з Надзвичайним і Повноважним послом України в Республіці Польщі Маркіяном Мальським

Ярослав Присташ: На офіційному сайті посольства видніє інформація, що виконувач обов’язків президента Олександр Турчинов звільнив Вас з поста посла на Ваше бажання у зв’язку з кандидуванням на посаду ректора Львівського національного університету ім. Івана Франка. Чи на Ваше рішення мали вплив закиди громадян України про недостатню позицію стосовно протестів Євромайдану?

Маркіян Мальський: Майже рік тому я вирішив повернутися в Україну. У липні минулого року був оголошений конкурс на заміщення посади ректора Львівського університету. Цей університет є вагомою частиною мого життя. Я закінчував цей\акуніверситет, моя професійна кар’єра відбулася саме ту. Тому таке рішення було для мене природне. Крім того, я не є кар’єрним дипломатом і погодився на пропозицію стати послом України в РП лише з двох причин. По-перше, вісімнадцять років я вчив студентів бути дипломатами, а тепер з’явився шанс (який, до речі, не був першою пропозицією, оскільки президент Ющенко пропонував мені бути послом у Швеції, Ірландії, але це не співпадало зі спектром діяльності, котру я собі уявляв) порівняти те, що викладаю студентам, з практичною діяльністю. По-друге, важливу роль відіграла пропозиція очолити дипломатичну установу саме у Польщі – країні близькій для мене хоча б з огляду на те, що створення факультету міжнародних відносин відбувалося в постійному контакті з університетами і професорами Польщі.
Рішення щодо повернення до університету було однозначне і прийняте давно. Конкурс на заміщення посади ректора мав відбутися у вересні. З вересня, незалежно від результатів виборів, я планував повернутися до свого рідного університету і продовжити свою професорську, академічну діяльність. Однак конкурс постійно відстрочували. Отож, коли 14 березня цього року оголошено новий конкурс, а також у зв’язку з наближенням завершення терміну моєї каденції відбулися мої консультації з в.о. міністра закордонних справ України, під час яких прийнято остаточне рішення про звільнення мене з посади посла України в РП у зв’язку з намірами повернутися в університет.

Наскільки ця практика матиме вплив на Вашу роботу в університеті?
Досвід, здобутий у практичній площині, ще раз підтверджує, що сучасному дипломатові необхідна серйозна наукова підготовка. Все те, що ми робили протягом вісімнадцяти років у Львівському університеті, чи інших навчальних закладах, готуючи дипломатів – це вкрай необхідна річ. Дипломат повинен здійснювати свою професійну діяльність у країні акредитації, будучи добре підготованим теоретично, володіючи необхідними інструментами і механізмами для реалізації дипломатичної праці.
Я повертаюся на викладацьку роботу до своїх студентів з практичним досвідом функціонування дипломатичної служби. Цей досвід – неоціненний. Він включає різні аспекти, починаючи від поведінки дипломата за кордоном, закінчуючи тонкими маневрами, спрямованими на забезпечення реалізації в країні перебування цілей і завдань твоєї держави. Ці знання і навики мені хотілось би передати своїм студентам. Думаю, мої лекції будуть для них цікавими, тому що кожен постулат, озвучений у теорії міжнародних відносин, можу проілюструвати величезною кількістю реальних прикладів зі своєї дипломатичної роботи.

Чи вважаєте обґрунтованими закиди, озвучені громадянами України під посольством, що Ви не були присутні під час протестів, що не підписали заяви дипломатів?
Вони абсолютно необґрунтовані. Час розставить все на свої місця. Я боюся вживати слово провокація, але, у контексті останніх подій, їх форма і зміст наштовхує саме на таку думку. Посольство відразу чітко висловило свою позицію щодо подій на Майдані в Києві. Певною мірою діючи всупереч дипломатичному протоколу і дипломатичній етиці, я став першим українським послом, котрий різко засудив брутальне використання сили чинною українською владою. Ця заява була оприлюднена 1 грудня відразу після подій на Майдані. Мені приємно, що мої друзі в Україні підтримали і розповсюдили її. Цю заяву широко коментували і в Польщі. Два-три тижні польські медіа обговорювали, чи відкличуть Мальського з посади посла. Із заявою я виступив і в Міністерстві закордонних справ Польщі, і на мітинґу під посольством. Я досі отримую листи, електронну пошту, sms від польських урядовців, експертів, звичайних громадян, своїх українських колеґ з позитивними відгуками про сміливо висловлену позицію. Мені це дуже приємно і я це високо ціную.
Всі українські дипломати в Польщі – у Варшаві, Ґданську, Люблині, Кракові 21 лютого ще раз гостро засудили кровопролиття в Україні та закликали покарати винних. Уся подальша діяльність посольства, всіх українських дипломатів, була спрямована на те, щоб польське суспільство і польське керівництво володіло повною та об’єктивною інформацією щодо подій в Україні. У ситуації масованої інформаційної війни РФ я публічно звернувся до всіх польських громадських організацій, усіх акредитованих у Польщі послів із закликом правдиво інформувати про те, що відбувається в Україні. Ми підключили всі доступні дипломатичні механізми з метою захисту інтересів нашої держави.
У розпал ескалації протистояння в Україні ми перші у світі серед усіх українських посольств організували інформаційний пункт, який консультував українців, котрі декларували своє бажання стати на захист суверенності і територіальної цілісності України. Приємно відзначити, що нам телефонували не лише українські громадяни, але й поляки.
Наприкінці лютого багато польських політиків говорили мені, що сьогодні теле- і радіоефіри Польщі належать послу України. Я виступав по два-три рази на день на різних каналах і в різних програмах, оцінюючи дії президента Росії, інформуючи про те, що насправді відбувається. І лише зараз посол іншої держави починає пояснювати, які в Україні фашисти, націоналісти і яку загрозу вони несуть Європі й усьому світові.
Я розумію, що активісти – молоді люди сповнені революційного запалу, абсолютно справедливої ненависті до тої влади, що грабувала і довела до катастрофи Україну, висловлювали свій протест системі. Я переконаний, що вони навіть не задумувалися над тим, що у відповідальний момент, коли наша держава особливо потребувала підтримки, намагалися позбавити Україну голосу українського посла, до якого прислухалася Польща.

Мітинґувальники не граються у велику політику, а мають почуття, що їх залишили. Вони свою злість проти влади скерували проти Вас, як представника української влади.
Ми розуміли, що єдиним уособленням влади в очах демонстрантів є Посольство України. Але посольство представляє Українську державу, а не президента-узурпатора. Це треба розрізняти. Всі непорозуміння необхідно вирішувати шляхом діалогу. Прийти, поговорити, з’ясувати обставини і причини, а вже потім виступати з гаслами.
Те, що відбулося і те, що відбувається тепер, є значущим історичним процесом, який, я вірю, позитивно вплине на майбутнє України. Час усе розставить на свої місця. Всі отримають свої оцінки. Я думаю, що є дуже багато речей, про які з уваги на свою посаду і специфіку дипломатичної служби я просто не можу говорити. Багато чого проясниться з часом, щось через 5 років, щось через 10. Багато, я переконаний, буде переоцінено, зокрема і тими молодими людьми, які розгорнули цілу пропаґандистську кампанію проти дипломатів. Пересічний громадянин зазвичай не бачить щоденної, рутинної діяльності, однак можу з певністю і гордістю сказати, що важко, відповідально, а інколи всупереч офіційним інструкціям працювали дипломати в посольстві у Варшаві та генеральні консульства, особливо ті, що положені ближче до українсько-польського кордону.

Чи після такого досвіду вважаєте, що можна було зробити щось більше?
Кожен набутий досвід, коли дивишся назад, раптом відкриває, що можна було зробити значно більше речей.
Оцінку моєї діяльності на посаді посла України в РП дав свого часу директор Інституту Східної Європи проф. Ян Малицький, говорячи, що амбасадор Мальський має право ходити по Варшаві з високо піднятою головою. Я глибоко вдячний йому за ці слова і це дає мені підставу бути абсолютно переконаним в тому, що моя совість чиста, що я зробив для дипломатичної, політичної, інформаційної та іншої (про те колись буде можна сказати) підтримки Майдану все, що було в моїх силах.
Я гордий тим, що за час моєї каденції Посольство України у Варшаві стало посольством якщо не № 1 то № 2 у світі щодо інтенсивності контактів з країною перебування і їх ваги для України. Протягом усіх цих років ми інтенсивно працювали з метою підписання угоди про асоціацію. Документ був підготовлений, підтримку його підписання забезпечено. Угода відкривала Україні шлях до наближення до Європи, до входження до Європейського Союзу. Однак… Сьогодні ми чітко розуміємо, що це був спеціально спланований механізм дії, щоб зруйнувати Українську державу, відірвати її від Європи, а тепер ще й роздирати на шматки. Я не побоюся сказати, що саме завдяки діяльності дипломатів Посольства України у Варшаві вдалося доволі холодне ставлення тодішнього керівництва до Польщі 2010 р. змінити на найбільш інтенсивний діалог на найвищому рівні. Орієнтовно півроку, я робив усі спроби, щоб встановити контакт між керівниками держав. І нічого не вдавалося, я зустрічався з певним опором Адміністрації президента України, де мені чітко давали зрозуміти, що Польща не є нашим пріоритетом, це не та держава, на співробітництві з якою ми повинні зосереджуватися. Однак протягом останніх кількох років Польща стала головним лобістом, головним адвокатом України в Європі. Те, на який рівень вийшли відносини між державами, свідчить мабуть про те, що наша праця була успішною.

Була заява дипломатів, чому нема Вашого підпису під нею? Ваша неприсутність серед демонстрантів могла означати, що Ви працювали на інших полях, а в цій ситуації все чітко.
Я ніколи не ховався за списками і за прізвищами. Ця заява з’явилася, коли під нею вже стояли підписи 16 осіб. До появи заяви в мережі Інтернет я про її підготовку не знав, хоч ініціаторами і підписантами були мої друзі. Думаю, вона була певним політтехнологічним проектом…

Можете точніше пояснити, що це означає?
Коли я виступив зі своєю заявою 1 грудня, то мене ніхто не підтримав з послів. Виступили тільки генеральний консул у Стамбулі, радник у Канаді. Потім звернувся з заявою до українських дипломатів Борис Тарасюк. Ніхто не підтримав. Тут з’явилася заява, під якою зрештою підписалися також і працівники Посольства України в Польщі, чию позицію я однозначно підтримав і схвалив. Вона єдина була широко розповсюджена спочатку в українських ЗМІ, потім її підхопили поляки. Однак її текст був набагато м’якший, ніж висловлена мною позиція. Зміст заяви теж чітко ні про що не говорив.

Посольство, звичайно, співпрацює з українською меншиною в Польщі. Консультаційна рада при посольстві якось не запрацювала…
Засідання мало відбутися наприкінці минулого року, однак події в Україні його відстрочили. Ми постійно контактуємо з представниками ради. Взагалі робота української громади у Варшаві – це окрема сторінка нашої діяльності, це один з найбільших наших пріоритетів. Я сьогодні маю можливість особисто подякувати всім, з ким я співпрацював з української громади. Це була для мене величезна допомога. Мене громада дуже добре сприйняла. Коли я приїхав, українська громада дуже допомогла мені оволодіти ситуацією. Я з величезним задоволенням і вдячністю приймав цю допомогу. Особливо це стосувалося оцінок волинської трагедії, залучення українців до приїзду в Польщу з метою участі в різних навчальних програмах і стажуванні. Та й сьогодні українська громада активно організовує прийняття на лікування громадян України, які постраждали внаслідок сутичок на Майдані, сприяє в отриманні від польської сторони гуманітарної допомоги для українців. Все це свідчить про те, що українська громада в Польщі є однією з найбільш дієвих осередків українства у всьому світі. Мені дуже приємно, що за час мого перебування громада отримала український дім у Перемишлі і нам вдалося залучити на його потреби фінансові ресурси української держави. Посольство намагалося отримати від міністерства фінансову підтримку на реалізацію різних українських проектів. Це не було просто з огляду на те, що українським екс-керівникам було не до того, щоб фінансувати проекти за кордоном, це буде складно і сьогодні – коли фінансові проблеми України такі, що стоїть питання не просто життя, а виживання.
Хоч треба відзначити, що за час мого перебування вдалося, що має надзвичайно велике значення, переконати українську владу купити у Варшаві земельну ділянку під побудову нового приміщення Посольства України. Ми реставрували вже один будинок і тепер черга на побудову другого. У новому посольстві, яке матиме свою територію і свій великий комплекс, ми передбачили приміщення для культурного центру, де буде можливість збиратися всім представникам української громади і можна буде проводити культурні заходи. Побудова нового посольства у Варшаві – це сьогодні єдиний випадок активного будівництва Україною приміщення посольства за кордоном. Я був абсолютно переконаний в тому, що коли буде підписана угода про асоціацію, то першим конкретним кроком України до Європи буде відкриття нового приміщення Українського посольства у Варшаві. Це був би дуже символічний крок. Це відкрило б набагато ширші можливості для реалізації всіх наших європейських устремлінь.

Дякую за розмову. ■

Поділитися: