Яна Стемпневич: У кожній людині є щось цікаве…

Розмовляла Анна Коженьовська-БігунКРИНИЦЯ№52, 2013-12-29

Як сталося, що Ви почали працювати журналісткою?

Фото з архіву Яни Стемпневич
Фото з архіву Яни Стемпневич

Я з дитинства знала, що хочу займатися радіожурналістикою. З цією мрією пов’язаний радіоприймач мого дідуся. Пам’ятаю, коли я ще була малою дитиною, в нашому домі був великий радіо-приймач, який також мав відділення для вінілових платівок. В тому радіоприймачі було віконечко. Я в нього зазирала, мене страшенно цікавило, хто там сидить. Я чула голоси, але не бачила людей. До речі, мушу привезти у Варшаву той радіоприймач. хочу мати його в себе вдома, бо в принципі від нього все почалося. Пам’ятаю, коли я слухала радіо, це була якась магія, щось невловиме, щось, чого не можна доторкнутися руками, але в моїй уяві воно малювало образи, події, міста і людей… Я й надалі дуже люблю слухати радіо, часто слухаю репортажі у Третій програмі Польського радіо. Радіомистецтво відкриває величезне поле для уяви. Воно її стимулює, протягує руку, але це від нас залежить, що ми побачимо.

Як виглядала Ваша професійна дорога?
Я почала працювати в радіо, а потім уже з’явилися «Теленовини». Про конкурс на ведучого (ведучу) «Теленовин» я дізналася з «Нашого слова», і вирішила спробувати. І так почалася співпраця з «Теленовинами».

В чому полягає Ваша праця в Українській службі Польського радіо? Чим Ви займаєтеся?
Я дуже рада, бо роблю те, що хочу. Я мріяла, щоб працювати так, як працюю, тобто з людьми. Журналіст завжди є близько до людей. Це постійні розмови з людьми, запитання і відповіді. У кожній людині є щось цікаве, тільки треба це відкрити і показати. Я переважно займаюся суспільними темами, багато ефірного часу присвячую українським еміґрантам у Польщі. крім цього, разом з Володимиром Прядком ведемо туристичну рубрику, яка є досить популярною серед наших слухачів в Україні. Вони пишуть до нас листи і питають, наприклад, про реґіони і курорти в Польщі, де колись побували або просять розповісти про туристичні принади Польщі. Нам дуже приємно, що вони відгукуються. А часом деякі слухачі, коли відпочивають влітку десь у Польщі, надсилають нам листівки.

Що найбільше цікавить радіослухачів?
Передусім, як живеться у Євросоюзі. Часто до нас пишуть і просять, щоб ми розповіли про досвід трансформації в Польщі, про те, що змінилося після її вступу до ЄС… Навіть про податки в Євросоюзі та юридичні справи питають. Тому ми дуже багато розповідаємо саме про досвід Польщі в Євросоюзі. Тепер навіть маємо спеціальний цикл «Україна — перший крок до ЄС», де наші колеґи розповідають також про досвід інших країн, наприклад Латвії, Литви, про те, як змінилося життя пересічного громадянина після того, як його країна стала членом ЄС. Це практичний порадник життя у Євросоюзі. Друга тема (а може, навіть треба назвати її першою) – це польсько-українські відносини і співпраця, спільне, часом болісне історичне минуле. Третя тема – культура. Слухачі пишуть на нашому профілі у Facebook Українська служба Польського радіо й просять розповісти, наприклад, про письменника Анджея Сапковського. Маємо слухача, який є його фаном. Крім того, цікавить їх поетка Аґнешка Осецька, про яку вони чули в молодості. Колись один слухач почув розмову з нашою гостею і його зацікавило прізвище, бо в його родині хтось там мав таке саме. Тобто навіть на приватному рівні є контакт.

Як слухачі сприймають Польщу?
Польща для них – це Захід, член Євроспільноти, теж – можна сказати – друг України. Але в ефірі ми обговорюємо і складні, болісні теми… Наші слухачі не завжди погоджувалися з польським баченням якоїсь проблеми, зокрема, маю на увазі волинську трагедію і ухвали Сейму Польщі. Але, наприклад, маємо й зовсім свіжий досвід останніх тижнів, коли поляки активно підтримують український Євромайдан, що викликало дуже багато слів подяки.

Чи відрізняється праця в «Теленовинах» від праці на радіо?
Передусім, це інший адресат. В Українській службі Польського радіо ми працюємо для слухачів, які мешкають в Україні. Натомість у «Теленовинах» нашим адресатом є насамперед українська громада в Польщі, але також — як виявилося – нас дивиться чимало поляків.

Якими темами займаєтеся?
Зосереджуємося на культурі, історії, на питаннях, як плекати свою культуру, мову і зберегти свою ідентичність. Останніми роками з’являються й дещо інші герої наших передач. Маю на увазі українців, які приїхали до Польщі працювати і вчитися. Теми, пов’язані з українськими еміґрантами, досить рідко висвітлюються в «Теленовинах», але все одно останнім часом вони з’являються дедалі частіше.

Що було для Вас найбільшим викликом у журналістській діяльності?
Найскладніше – не піддаватися емоціям, намагатися бути нейтральним. Але це справді непросто, коли порушуєш важкі теми, наприклад, коли розмовляєш з невиліковно хворою людиною і розумієш, що вона незабаром відійде, але бачиш в її очах надію.

Чи є спільні теми для радіо й «Теленовин»?
Так, є теми, які перегукуються і перестають бути просто темами передач, а перетворюються в реальні дії. Однією з них є Варшавська бібліотека імені Зиґмунта-Яна Румля та Український каталоґ у цій бібліотеці, до якої Марія Якубович з Фонду «Тернопільська» передала близько 500 книжок, і ми робили про це сюжет у «Теленовинах». Пізніше був подібний матеріал у радіоефірі. Ми в редакції запропонували оголосити акцію збирання книжок, і закликали наших радіослухачів надсилати книжки. Ця інформація прозвучала в ефірі, минув тиждень – і нічого, жодного відгуку. Прозвучала ще раз – слухачі запитали, на яку адресу висилати книжки. І щойно потім почалося… Ми отримували бандероль за бандероллю. Відтак до нас відгукнулася Любов Панчишин зі Львова, яка співпрацює з «Просвітою» і яка організувала в рамках львівського Книжкового форуму акцію збирання українських книжок. Вона привезла до Варшави понад 170 книжок. Сама згодом мені сказала, що їй було дуже важко це робити, бо ніколи не любила про щось просити, навіть як мама посилала її до сусідки позичити цибулю. Але під час форуму – як розповідала – набралася сміливості й почала ходити від видавництва до видавництва, просити про дари для українського каталогу варшавської бібліотеки. Тоді вона отримала книжки навіть з автографами авторів, наприклад, Дмитра Павличка, братів Капранових. Загалом Українська служба Польського радіо передала бібліотеці 230 книжок – і класичну літературу, і сучасну, і детективи, і жіночі романи, різноманітні посібники, навіть кулінарні книжки. Зараз плануємо провести інформаційну акцію, що така бібліотека є, можна до неї прийти й почитати українську книжку. Дуже важливо, щоб люди дізналися про цей каталог. Адже книга, яка лежить на полиці – мертва. Вона оживає, коли її бере в руки людина.

Ви розповідали про листи, які приходять до радіо. А які листи приходять до редакції «Теленовин»?
У «Теленовинах» щомісяця проводиться конкурс, і ми пропонуємо нашим глядачам або українську літературу, або українську музику. Таким чином спонукаємо їх до діалогу з нами. Запитання є різні. Листи до нас — це переважно відповіді на запитання плюс коротке резюме нашої програми. Глядачі часто пишуть, що програма цікава і що завдяки нам вони дізнаються про культуру і складне минуле своїх сусідів. Трапляються також дуже цікаві відгуки від поляків. У мене, наприклад, є знайомий пан Ян, у якого я купую овочі. Він, певно, вперше випадково подивився «Теленовини», бо одного разу каже: «Цікава програма, але скажіть, будь ласка, куди в Україні можна поїхати порибалити?» Тепер пан Ян дивиться програму часто і вказує, які теми йому сподобалися. Для нас дуже важливо, що ця програма цікавить і поляків.

Останніми роками Польське телебачення постійно змінює канал і час трансляції «Теленовин». Як тепер виглядає ситуація?
Справді, вона не дуже втішна, тому що ефірний час постійно змінюється. Спочатку програма з’являлася в суботи пополудні, на TVP Info. Потім змінився не тільки ефірний час, але й канал… «Теленовини» перенесено на платформу TVP Regionalna, час виходу в ефір був теж невдалий — понеділок, 9:20 зранку. Від грудня, на щастя, ефірний час зміниться на краще – «Теленовини» виходитимуть в останню суботу місяця, о 12:20. Тож найближча наша зустріч – 28 грудня, о 12:20. Побачимося! Ми намагаємось підтримувати контакт із глядачами й заохочувати їх, щоб були з нами на щодень. Маємо свій профіль на Facebook – Теленовини Telenowyny, заохочую нас «полюбити», слідкувати за нашими повідомленнями, і, звичайно, коментувати теми і репортажі «Теленовин». На нашому профілі теж інформуємо про час випуску наступної передачі.

Що буде цікавого в найближчих передачах?
У «Теленовинах» передусім будемо говорити про ситуацію в Україні. Але специфіка нашої програми така, що готуємо її з великим випередженням, тому це виключає можливість коментувати «гарячі» політичні події… У грудні пропонуємо універсальні матеріали про Майдан і польсько-українські взаємини. Буде також розмова з польським журналістом Зємовітом Щереком, автором першого польського ґонзо (жанр у журналістиці, де репортаж ведеться від першої особи у вкрай суб’єктивний спосіб — ред.) «Przyjdzie Mordor i nas zje». Зємовіт кільканадцять (чи може кількадесят разів) бував в Україні і має досить цікаві і несподівані спостереження: і стосовно України, і українців, і поляків… До речі, конкурсною нагородою буде книжка… Тож пильнуйте запитання! Зраджувати всіх тем не буду — заохочую сісти перед телевізором 28 грудня і подивитися нашу програму. До зустрічі. ■

Поділитися:

Категорії : Криниця

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*