Анна Вінницька ■ КУЛЬТУРА ■ №12, 2017-03-19
Майже тиждень (8 – 12 березня) учні, вчителі шевченківських шкіл у Білому Борі, а також мешканці містечка та околиць відзначали роковини народження і смерті Тараса Шевченка – патрона школи. Це була й добра нагода познайомитися зі школою, оскільки тоді ж відбувся і День відкритих дверей.
VII Конкурс співаної поезії до слів Тараса Шевченка, конкурс знань з біографії і творчості генія, участь у міжнародній акції одночасного читання вірша «Мені однаково» з циклу «В казематі» чи концерт з участю співочого гурту «Крайка» з Перемишля й учнів білобірських шкіл – це тільки вибрані моменти з відзначення 203-ї річниці від дня народження та 156-ї – від смерті Т. Шевченка. Вже за місяць відзначатимемо 70-ті роковини Акції «Вісла», тому під час цьогорічних шевченківських роковин дуже актуальною була «виселенська» трагедія. Слухачів концерту пам’яті Т. Шевченка, серед яких були так само переселенці Акції «Вісла», особливо захопив гурт «Крайка», який до Білого Бору приїхав уперше, а також добре знаний гурт «Калиновий міст». Програма обох гуртів була позначена темою виселення українців 1947 р.
Гурт «Крайка» виник щойно під кінець 2011 р., а вже видав два компакт-диски. Другий диск – це пісні з Рідних земель.
– Спочатку нам здавалося, що буде важко зібрати вокальний матеріал, та як почали цим цікавитись, то виявилося, що приватний архів має Богдан Гук, про що ми раніше не знали, а родинний архів – мій чоловік. Відгукнулися теж мої давні знайомі, родина і просто зацікавлені. Отак ми зібрали пісні на два компакт-диски, з чого перший уже видано. «Крайка вдома» вже продається, – каже Тетяна Наконечна, художній керівник гурту «Крайка».
Випуск другого компакт-диску, який вміщає пісні з Рідних земель, збігся з 70-річчям Акції «Вісла», що до певної міри можна вважати символічним.
– Я відчувала: якщо ми не зробимо цього зараз, потім буде запізно, оскільки на наших очах відходить покоління виселенців. Тому цим диском ми віддали шану поколінню виселених. Я хотіла, щоб наші батьки та дідусі, яких виселено під час Акції «Вісла», відчули, що про це пам’ятає так само й молоде покоління, оскільки наймолодша учасниця «Крайки» має всього 15 років, – розповідає Т. Наконечна. Поминальний псалом «О Боже мій милий» на завершення виступу «Крайки» викликав сльози в не одного слухача, подібно як виступ гурту живого слова «Калиновий міст» під керуванням Марії Мандрик-Філь, під час якого учні ліцею словами Кобзаря оспівували красу Рідних земель, трагедію виселення, а також важке будування життя на західних землях (програма «Шевченко і наш тернистий ексодус»). «Наші батьки і дідусі не попали у зневіру, а будували тут життя для того, щоб українське буття продовжувалося», – сказала М. Мандрик-Філь. І це «продовження» показали наймолодші учасники свята – учні початкової школи, які декламували вірші Т. Шевченка (програму підготувала Наталія Лайкош-Боднар).
Шевченківські відзначення в Білому Борі, як правило, дирекція пов’язує з Днем відкритих дверей для того, щоби батьки змогли не тільки дізнатися про сам процес навчання, але й побачити результат позакласних занять. Саме в Білому Борі навчалися двоє синів Юрія Стеха з Валча, а тепер туди збирається його доня. І він сам навчався в білобірській початковій школі, отже з цим місцем пов’язані багато родинних спогадів, а навчання у школі – це вже родинна традиція.
Сьогодні в початковій школі, гімназії та ліцеї навчається біля 110 учнів. Від початку навчального року початковою школою і гімназією управляє фонд «ДЕКА», на чолі якого стоїть Роман Білас, голова Кошалінського відділу ОУП, натомість ведучим органом ліцею є Маршалківське управління Західнопоморського воєводства у Щецині. Сьогодні у школах навчаються діти місцевих українців, а також громадяни України.
Денис Годованюк до Білого Бору приїхав з Хмельницького, коли мав усього 12 років. У шевченківській школі він навчається вже п’ятий рік. У Білому Борі йому дуже подобається. Він підкреслює, насамперед, неймовірну атмосферу та високий рівень навчання, чого доказом є атестат зрілості, який молодь успішно здобуває. Варто нагадати, що ліцей у Білому Борі вже черговий раз зайняв високе місце у загальнопольському рейтингу веб-сайту Perspektywy.pl – на 500 найкращих ліцеїв білобірський опинився на 453 місці, у воєводстві – на 12-му, а в повіті – на 2-му. Денисові найбільше подобається англійська мова і математика. Він зізнається, що спочатку було важко, оскільки тужив за родиною, однак сьогодні він має вже тут друзів і в Білому Борі почувається дуже добре. Денис захоплений місцевими українцями, які через 70 років після Акції «Вісла» й надалі підтримують свою культуру та мову, не забуваючи й про Батьківщину.
Аня Ганаско з Битова також навчається в білобірському ліцеї. Вона звертає увагу на неймовірну атмосферу в школі, високий рівень навчання, а так само задоволення від позакласних занять, тобто танців і хору, які дозволяють розвивати індивідуальні здібності, а до цього інтеґрують молодь. Аня найбільше любить уроки англійської мови і математики, підкреслюючи високий рівень навчання цих предметів. Дівчина жартома говорить, що в Білому Борі потрібно постійно вчитися, оскільки класи тут маленькі, тому вчителі дуже часто перевіряють знання учнів. У класі Ані навчається всього 14 учнів, тому вчителі мають дуже близький контакт з учнями. Мати Ані, Мирослава Ганаско, зізнається, що доні cправді дуже подобається навчання в ліцеї і не має ніяких застережень до рівня навчання у школі, а навпаки – цінує професійність та відданість учителів, які намагаються якнайбільше знань передати учням. Вона сама вчителька, тому знає, скільки часу потрібно присвятити підготовці, щоб осягнути такі результати в навчанні.
Директор Андрій Дрозд, говорячи про перспективу школи, насамперед висловлює бажання, щоб до школи приходило більше дітей і молоді власне з місцевого реґіону. Сьогодні в гімназії та ліцеї навчаються також хлопці і дівчата з України, тому вчителі і дирекція роблять усе, щоби молодь між собою інтеґрувалася, а в школі була хороша атмосфера. Вчителька англійської мови Аґнєшка Борецька, уроки якої учні хвалять, каже, що юнацтво у нашій школі має чітко визначені пріоритети на майбутнє, учні знають, що володіння мовою – це основа. Пані Аґнєшка за національністю полька, тож її саму, насамперед, захоплюють відносини між учителями та учнями, солідарність самих учнів і те, що діти справді хочуть навчатися в цій школі. Можливо, тому молодь здобуває такі добрі результати! ■
