Чотири роки «Навпаки»

(пл)КУЛЬТУРА№18, 2016-05-01

Ґданський театр «Навпаки» у квітні відзначав свій четвертий рік народження. За цей період поставив сім вистав. Хоч його режисер нині проживає у Вроцлаві, театр продовжує діяльність.

▲ Під час театральних майстер-класів для дітей у ґданській домівці. Фото Павла Лози
Під час театральних майстер-класів для дітей у ґданській домівці. Фото Павла Лози

– Театр – це не хобі і не праця. Здається, що це вже місія, яка триває четвертий рік. Коли починаєш розуміти літературу, починаєш думати крізь її призму. Це, напевно, суть театру, – говорить Оксана Терефенко, режисер та керівник театральної групи «Навпаки».
У зв’язку з річницею на початку квітня артисти театру підготували ювілейний концерт і провели театральні майстер-класи для дітей у місцевій домівці.
Днем, коли народився театр «Навпаки», вважають 1 квітня 2012 р. Тоді українська молодь з Ґданська виступила на шевченківському святі зі своєю першою прем’єрою.
– Український народ любить сумувати. Всюди, де проживаємо, роковини Шевченка відзначають у доволі подібний спосіб – сумний. Чотири роки тому ми сіли й почали читати маловідомі вірші Кобзаря. На їх основі придумали коротку історію, події якої відбувалися в сучасності, – розказує режисер про першу виставу «Заховані у новій скрині».
Саме така нова форма подачі Шевченка притягнула до домівки у Ґданську кільканадцять молодих осіб.

– Такого раніше не бувало. Це мені тільки усвідомило, що молодь зацікавиться поезією, коли вона буде для неї приваблива. Молодь почала приходити на репетиції, які інколи тривали 6–8 годин на день протягом усього місяця, – продовжує розповідь О. Терефенко.
Протягом чотирьох років театр «Навпаки» поставив сім вистав і показав їх в українських осередках Західнопоморського, Поморського та Вармінсько-Мазурського воєвідств, а також у Перемишлі. Особливим для театру був виїзд до Львова 2013 р.
– Після однієї вистави у Львові підійшла до мене молода людина і плакала, як дитя. Нічого не сказала. Притулила мене і відійшла. Я помітила, що ця публіка зовсім по-іншому ставиться до нашої вистави, аніж глядач у Польщі. Можливо, тому що вони виросли на цій літературі і глибше її розуміють,– ділиться спогадом О. Терефенко.
Театр 2015 р. брав участь у II Міжнародному фестивалі українського театру «Схід – Захід» у Кракові. На покриття коштів участі у фестивалі члени театру самі збирали гроші.
Сьогодні керівник і режисер театру «Навпаки» проживає і працює у Вроцлаві. Однак театр не призупиняє діяльності.
– Так планую своє життя, щоб було місце для театру і щоб я могла приїхати на репетиції. Приїжджаю, бо бачу, що актори дуже включаються в цю справу. Інколи це вже особи, які завершили навчання і працюють. вони теж часто відсувають багато приватних справ на другий план, щоб займатися театром, – заявляє О. Терефенко. – Серед них є люди, які хотіли б цим ділом займатися професійно, щоб піднести український театр у Польщі на високий рівень.

Поділитися:

Категорії : Культура

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*