Адам Вєвюрка ■ ЛЕМКІВСКА СТОРІНКА ■ №37, 2015-09-13
Поляк-криміналіст мав вказати, ким билі українці на Західних землях.
Житя на Західних землях на початку не било легке. Вельку силу відгривала ціж пропаганда комуністична, котра творила і нашмаряла суспільству кривий образ українця. Часто видумувала історії, што кожен криміналіста мусит биті українцьом. Хцу вказати таку кримінальну людину, котра в пропаганді била використувана льокальні і будила ненавіст польских сусідів до нас. Людином том бив Чорний Янек.
Чорний Янек –так направду називався Ян Боґдзєвіч. До внеска будит він різни емоції і легенди. Медже Злоторийом, Львувком-Слєским і Свєжавом є велький ліс. В тим лісі укривався Чорний Янек зо своїма людьми. На початку то билі люде, які втекли від польской безпеки. Барз скоро група тота звекшалася, дошло до того, што мала 60 люди. Билі в ній жовніри Андерса, АК, але і такі, што хтілі што найменше лем рабувати. Почали організувати напади на спулдзельні, почти, склепи і уряди. Люде смотрили на його різні. Одни вважали, што бореся з комуністами, інші – што є бандитом і злодійом. По кожній акції Янек зо своїма людьми вертав під Остжицу-Пробощовіцку, вигаслий вулькан, де билі понімецки бункри. Перед війном било там ціж схроніско, але што то билі сліди німецки, то його знищено. Часто Янек заходив до села Чапля, де люде му помагали. Але то било до часу, колі почав нападати і рабувати простих селян. Люде відвернулися від нього, хоц деякі зо страху далі му помагали, бо іх застрашав.
Влада комуністична в тот час, штоб використати пропагандово його напади, створила фальшиву історію його походжиня. В тій історії Ян Боґдзєвіч бив українцьом, мав сфальшовани документи, походив з Білостоку і належав до УПА. Перед кінцьом війни принято його до Уряду безпеки в Ряшеві, бо влада не дозналася, ким він є. По війні приїхав до Злоториї, бо знав, што ту є люде з його стран. А так направду в тих околицях не било виселених спід Ряшева, а і українец з Білостоку не міг би ментальні мати почутя звязку з лемками-українцями з гір.
Тоту версію барз міцно голосила міліція, штоб антиукраїнскіст використати ширше і будити страх перед нами. Страх тот звекшив ся, колі Чорний Янек згвалтував і вбив дівку вчительки з Твардоціц. Колі зашла в тяжу, казав прийти до каміньолому в Пєльгжимці і там застрилів. Влада ціж повідала, што він застрилів коменданта міліції в Жонсьніку. Подібно Янек мав ціж веце неслюбних діти, котри хрестив довголітній священик в Пєльгжимці.
Інша історія, ким бив так направду Чорний Янек, який не ма звязку з нами. В ній вказано його як героя, што він, як вояк АК, застрилів радянского солдата і для того мусів іти до ліса. Але чом потім кривдив простих люди і перетворив патріотичну партизантку в рабункову банду?
Під конец 40-х років влада мала дост його діяня. Антиукраїнскіст і страх перед нами бив юж добрі закоринений. УБ розіслало по околицях листи за дезиртиром, а то бив підставлений убек. Він прилучився до групи-банди Янка та по пару місяцях вшитких видав – 40 люди.
Чорний Янек дістав 3 рази кару смерти, котру виконано в 1953 році. А інші в його компанії – довголітню вязницю, мінімум 8 літ. Icторія тота, на жаль, в пшеводніках туристичних до внеска є фальшиві вказувана на підставі реляції бувших міліцянтів, котри так направду творили тоти видумани українски елементи в біографії поляка – Чорного Янка (Joanna Lamparska «Dolny Śląsk, jakiego nie znacie», Wrocław 2002).
Вулькан Остжица називают ціж Фуджіямом Слєска (501м н.п.м.). На верх провадят базальтови сходи, є іх 445. Бункри під Остжицом, де скривався Чорний Янек, висаджено, внеска чути там лем голос легенди о ним і його ділах.
Люде лем не забилі, што десі там мусит биті зрабувани по людях його скарб. Шукало його юж НКВС, лем нич не нашло. А деякі повідают, што того скарбу ніколі не било, бо вшитко Янек і його компанія препили. Хоц, колі пару років тому один селянин нашов горнец пінязів, вшитки повідали, што то є скарб Чорного Янка. На верху Остжиці є студня. Повідают, што в 2000 році хтоси до нєй сходив. Што нашов і чи нашов – нихто не зна.
До внеска постать Чорного Янка будит різни емоції. Лем для нас використано його долю до буджиня ненависти. Штоб ми ганьбилися свого широкого українства, але і регйонального лемківства. На жаль, вдалося ім барз дуже в нашим лемківским світі, де почутя биті лемком чи ширше українцьом, зродило страх чи в очах поляка не є ми кимсь гіршим, небезпечним. Повірме, што тоти часи минули, а колі десі є іщи сигнали антинашого, знайме, што маме право судитися і дбати про нашу гідніст. ■
