Степан Мігус ■ РОЗМОВА ■ №4, 2014-01-26
Розмова з Олегом Тягнибоком, головою Всеукраїнського об’єднання «Свобода»
Степан Мігус: Минули два місяці, як стоїть київський Євромайдан. Чи не маєте побоювань, що його учасники зневіряться в перемозі? і підуть, не досягнувши мети, яка, до речі, досі не озвучена.
Олег Тягнибок: Якби ми не вірили в те, що переможемо, що досягнемо мети, напевно, ми б тут не стояли. Мета – це зміна системи влади в Україні. Адже ці всі події, які відбувалися в Україні наприкінці минулого року, дали українцям розуміння того, що недостатньо просто поміняти обличчя при владі. Треба міняти всю систему влади. Саме тому вимоги від громади, від суспільства до влади є незмінними. Влада наразі не прислуховується, не звертає уваги на протест і говорить зі своїми громадянами мовою сили, мовою кийків, мовою чобіт «беркутівців» та інших спецпідрозділів МВС і СБУ. Зараз ми, як і зрештою раніше, вимагаємо від влади покарати злочинців у погонах, які били мирних протестувальників, так само покарати тих, хто давав накази розганяти мирні демонстрації. Ми вимагаємо відставки уряду Азарова, який довів державу до економічного колапсу, соціальної несправедливості і політичної кризи. Вимагаємо припинити політичні репресії в Україні, спинити цю хвилю переслідування людей, які мають право на висловлювання своєї думки. Після того, як ці вимоги будуть виконані, ми зможемо говорити з владою про системні зміни в державі. Передовсім ідеться про нові вибори, адже ті, які відбувалися до цього часу, проходили при масштабних фальсифікаціях і маніпуляціях. До речі, вибори у п’яти округах до Верховної Ради, які були 15 грудня минулого року, підтвердили, що влада нічого не навчилася, вона й далі буде фальсифікувати волю громадян. Це викликає в громади питання, для чого взагалі ходити на вибори, якщо влада їх все одно фальсифікує. Тому ми будемо вимагати від влади, щоб був новий закон про вибори, новий склад ЦВК, де має бути паритетне представництво і влади, і опозиції, новий склад Державного комітету телебачення і радіомовлення, новий закон про референдум. Після цього мають розпочатися системні зміни в державі, про що варто говорити з владою. Ідеться про реформи судової системи, про реальну, а не на папері, боротьбу з корупцією, про реформи в правоохоронних органах. Тепер на часі й поговорити про державний устрій, про форму правління. Сьогодні активно проговорюється тема повернення до конституції з 2004 року, навіть, можливо, не через її зміст, а через сам факт, що нахабно зґвалтовано її, змінено. Ніхто ж не обирав Януковича президентом з тими повноваженнями, які він фактично привласнив завдяки корумпованим судам, зокрема й Конституційному Судові України. Ці повноваження надали йому вплив на законодавчу і виконавчу владу після обрання президентом. Люди – дуже «накручені». Вони розуміють: якщо зараз не ми притиснемо цю владу, то влада просто знищить всіх. Саме через це українці, які вийшли на Майдан, і не тільки в Києві, але і в інших містах України, цю боротьбу будуть продовжувати. Географія Майдану постійно буде розширюватися. Для нас дуже важливо, щоби піднялася Велика Україна. Зрештою, і центр України, і захід, має не просто спостерігати за тим, що робиться в Києві, але й активно до цього долучатися. Ідеться про формування страйкових комітетів. Ми власне створили Всеукраїнське громадське об’єднання «Майдан», яке вже мобілізувало й об’єднало більшість учасників акцій протесту і політичні партії, громадські організації, громадських активістів. Тепер іде процес формування цієї громадської організації. Постають осередки на місцях. Якщо нам вдасться розбудувати цю структуру, як то кажуть, до кожного села, то, я переконаний, настане момент, коли вся сила енергії народу притисне цю владу, і запанує справедливість.
Ви не згадуєте про асоціацію з європейським співтовариством…
Зрозуміло, ми не віримо, що ця влада здатна сьогодні підписати Угоду про асоціацію з європейськими структурами, адже саме це було стимулом виходу людей на вулиці. Просто після силового розгону мирних акцій вимоги політизувалися. Тому ми розуміємо, що подібну асоціацію здатна буде підписати тільки нова влада. Це при тому, що європейські керманичі готові нині повертатися до перемовин і йти назустріч Україні щодо інтеґрації в європейські структури.
Влада вдає, що Майдану, протестів і вимог нема, тобто просто легковажить їх, провокуючи зіткнення. Це не може тривати вічно. Скільки часу даєте цій владі, які будуть чергові реакції Майдану, якщо від влади не надійдуть пропозиції?
Тут не можна ставити часових рамок і казати, що наступного тижня революція розпочнеться або завершиться. Чим довше влада чекає, тим глибшу яму копає собі. Найважливіше, що люди налаштовані не йти звідси і боротися до кінця. Це швидше проблема влади, а не людей. Це влада, яка вже майже два місяці має паралізований центр міста через свою пиху й упертість. Це влада, яку неґативно оцінюють у всьому світі через її невігластво і небажання говорити з власним народом. Це влада, яка живе тепер у страху, позбавлена комфорту, який вона мала раніше, саме через блокування адміністративних споруд, через блокування їхніх приватних помешкань. Тобто це влада, яка сама собі створює проблеми. Вона не розуміє, що вони – не в Радянському Союзі, не в зоні живуть, що це зовсім інші правила і час зовсім інший. Головне те, що народ сьогодні за рівнем свого політичного розвитку набагато вище, ніж влада.
Яка допомога в першу чергу Майданові потрібна від української громади в Польщі, від української діаспори у світі?
Передовсім хочу висловити всім українцям вдячність за допомогу, хоч слово «вдячність» тут доречне, оскільки ми всі разом робимо спільну справу. Якщо на Майдані кричать «молодці», то «молодці» кричать всі, бо всі українці, які живуть в Україні чи поза її межами, вболівають за майбутнє і за долю української держави. Для нас є дуже важливо, що українці за межами України проводять акції протесту, вони пікетують посольства, організовують акції солідарності з Євромайданом. Якщо на ці акції приходять лише десятки людей, все одно це має позитивний відголос у нас тут, на Майдані. Це підбадьорює і показує, що те, що ми робимо, потрібно всім нам. Звісно, якщо б були постійні протести за кордоном – це було б дуже добре, бо підсилювало би нашу боротьбу. Якщо б такі акції були частішими, це теж було б дуже позитивно. Зрозуміло, що українське лобі в Польщі, на відміну від багатьох інших держав, може відповідним чином впливати на польську владу щодо більш активної підтримки українських акцій протесту, а влада не може не рахуватися з українською меншиною.
Поляки роблять дуже багато позитивних кроків у підтримці мирної революції гідності в Україні. Сьогодні дуже багато поляків займають відповідальні посади в європейських структурах, і можу відповідально сказати, що ми реально відчуваємо зі сторони польських політиків підтримку. Я це можу казати, бо порівнюю їх з іншими європейськими політиками, можу оцінити ступінь оцінки і впливу тих чи інших закордонних політиків на ті процеси, які відбуваються в Україні. Твердо можу заявити, що поляки багато зробили для нашої солідарності, для боротьби українців за свою свободу, за права людини, за засудження силових акцій проти мирних учасників протесту. Нам нині дуже важливі від Заходу персональні санкції не проти держави, а проти тих чиновників, які порушують права людини в Україні. Це може бути одна з вимог української діаспори до керівництв держав, де вона проживає. Ми зараз потребуємо не просто солідарності і підтримки, а наступальних вимог, зокрема запровадження економічних санкцій проти цих негідників, які порушують права людини в Україні. ■
Коментар: Польські партії грають Україною
Події в Україні турбують польську громадську думку. Не стоять осторонь польські партії. Згадаймо рішення Сейму Польщі на підтримку українським устремлінням до європейських цінностей. Потім на майдан Незалежності поїхав лідер Права і справедливості (ПіС) Ярослав Качинський, відтак голова сеймової Комісії закордонних справ Ґжеґож Схетина, депутат Мирон Сич та інші.
Від початку польські політики, крім щирої активності, розігрують внутрішню боротьбу за симпатії виборців. ПіС критикував польський уряд за неприсутність у Києві. Міністр закордонних справ Радослав Сікорський висміяв візит Качинського, а прем’єр-міністр Дональд Туск подякував лідерові ПіС за присутність на Євромайдані. Роллю польської дипломатії є закулісні домовленості й офіційні переговори. Натомість ПіС своєю присутністю в Києві почав грати на внутріполітичному подвір’ї. Але Качинському дісталося від правих радикалів за те, що стояв поруч з лідером партії «Свобода» Олегом Тягнибоком, тому що він нібито необандерівець і зазіхає на східний кордон Польщі.
Тепер чим ближче до виборів до Європейського парламенту, тим частіше гратимуть Україною для власних цілей. Депутат Сейму РП від Союзу лівих демократів (СЛД) Тадеуш Івінський якраз оголосив, що його партія подала до схвалення Сеймом РП проект постанови про ізоляцію партії «Свобода», втручаючись цим самим у внутрішні справи іншої держави, бо йому не подобається ця партія в українському парламенті. СЛД показав справжнє обличчя, родом з Польської об’єднаної робітничої партії з Войцехом Ярузельським на чолі. Для них, так само як і для правих радикалів, наприклад, Вшехпольської молоді, партнером є команда Віктора Януковича, яка реалізує совєтську модель держави, та слов’янсько-православний світ, тобто антиєвропейський «русскій мір» Владиміра Путіна, який популяризує Віктор Медведчук, колишній шеф Адміністрації президента Леоніда Кучми, що неґативно прославився під час Помаранчевої революції. Такий цивілізаційний вибір СЛД та інших політичних угруповань дозволить польським політикам нести в Україну «європейську цивілізаційну місію» і водночас виграти вибори до Європарламенту на старих заяложених стереотипах родом із Сенкевича. ■
Ярослав Присташ
