Марта Коваль ■ КУЛЬТУРА ■ №46, 2014-11-16
Цьогорічна осінь у Ґданську була багатою на події, пов’язані з Україною. Місто 29 вересня приймало лідерів Євромайдану, які приїхали на церемонію вручення премії Леха Валенси. Буквально через два тижні, 15 жовтня, польська прем’єра фільму Сергія Ложниці «Майдан: революція гідності» розпочала програму VIII фестивалю «All about freedom», який організовує і проводить Європейський центр солідарності. А вже 16 жовтня одинадцятий раз стартували Дні національних меншин «Ґданські біографії».
Цьогорічне свято було пов’язане з надзвичайно важливою датою в історії Польщі – 25-річчям перших частково незалежних виборів у країні. Отож, насамперед організатори хотіли показати, як змінилося життя національних меншин у Польщі за останнє чверть століття, чого їм вдалося досягти, які проблеми ще існують і вимагають уваги. Ці питання були предметом обговорення в Міській публічній бібліотеці у Ґданську 17 жовтня, а також 18 жовтня під час відкритої дискусії «Національні меншини у світлі змін, що відбулися в Польщі та Європі». Під час свого виступу в міській бібліотеці голова Поморського відділу Об’єднання українців у Польщі Єлизавета Кремінська пригадала, що частина українців у 80-ті роки включилася в переміни і 4 червня 1989 р. вперше обрано українського депутата до Сейму РП, яким став д-р Володимир Мокрий, а вже на початку липня на фестивалі в Сопоті українці відважилися на піднесення синьо-жовтого прапора і спонтанно заспівали «Ще не вмерла Україна», запросили на сцену Володимира Мокрого і дисидента Богдана Гориня. Це був переломний момент і для громади, і для організаційної структури. Покликане 1990 р. ОУП продовжує працю, спрямовану на збереження національної ідентичності, реалізує освітні та культурні програми, але й надалі залишаються нерозв’язаними проблеми з визнанням на державному рівні злочинного характеру Акції «Вісла», реабілітацією українців, які постраждали під час повоєнних комуністичних репресій, та збереженням поховань.
Слухачів цікавили й події в Україні, тому професор Ґданського університету Ігор Галагіда поділився своїми спостереженнями про Євромайдан і боротьбу українців проти аґресії Росії.
Преамбулою до дискусії про зміну статусу національних меншин у Польші після 1989 р., яка відбулася 18 жовтня у Шекспірівському театрі у Ґданську, стала презентація книжки Анни Собецької-Вашкевич «Калейдоскоп. Поморські зустрічі з національними меншинами», котрі стали результатом її багаторічної праці над авторською програмою у ґданському радіо. Публікація А. Собецької-Вашкевич не претендує на точність відтворення минулого, а є збіркою зворушливих особистих та родинних історій білорусів, литовців, татар, караїмів, вірмен, ромів і, звичайно, українців, які в той чи інший спосіб звертаються до теми збереження ідентичності. У наступній дискусії про життя національних меншин у Польщі взяли участь українські учасники Єлизавета Кремінська та професор Ґданського університету Марта Коваль. Розмова була, з одного боку, продовженням обговорення тем попереднього дня, з другого, зміна формату дозволила підняти і низку нових питань: як заохочувати молодь до діяльності в товариствах національних меншин, де проходить тонка межа між інтеґрацією та асиміляцією, як зберегти рідну мову в іншомовному (польському) середовищі тощо. Диспутанти підкреслювали надзвичайно важливу роль родини в підтримці національних традицій, а також наголошували на необхідності виходу поза вузькоетнографічні рамки. Як зазначали учасники дискусії, закономірним є те, що політична ситуація в Україні суттєво впливає на діяльність української громади в Польщі. Українська меншина не тільки долучається до проектів підтримки демократичних перетворень в Україні, а й значною мірою виконує роль неформального «політичного рупора» та інформаційного каналу. На відміну від інших меншин, які проживають у країні, українці активно долучаються до політичних акцій, мітинґів, демонстрацій і пікетів. Хоч політична ситуація в Україні залишається складною, Революція гідності, російська окупація Криму та події на сході України не просто активізували політичну діяльність української меншини в Польщі, а й значною мірою сприяли зростанню національної самосвідомості, особливо серед молоді.
Програма «Ґданських біографій» включала в себе, звичайно, не тільки дискусійну, а й артистичну програму. На концерті «Пісні свободи», що відбувся ввечері 18 жовтня, у виконанні Freedom Ensemble прозвучали джазові обробки різних пісень, які нагадують тугу за свободою або закликають до визволення. За задумом організаторів «Ґданських біографій», «Пісні свободи» – це ключова частина програми. Її «родзинкою» стала музично оброблена рецитація різними мовами одночасно гасла концерту «Народ вільним мусить буть». Включення такого номера до програми було само по собі сміливим задумом, адже існував ризик, що він може перетворитися просто на хаотичний набір звуків. Проте цього не сталося, і слухачі залишилися під неабияким враженням від почутого.
У неділю 19 жовтня з пісенною програмою «Весна весною» виступила Сусанна – українська виконавиця, що живе і працює у Кракові. Це досвідчена співачка, в доробку якої сотні концертів, фестивалів та переглядів. У світ 2013 р. вийшов її дебютний альбом з авторськими обробками українських народних пісень, особливе місце серед яких займають лемківські. Програма «Весна весною», яку Сусанна привезла на «Ґданські біографії», – це незвичайна музично-пісенна подорож, у якій поєдналися різні стилі та періоди. У виконанні Сусанни прозвучали народні пісні («Іванку, Іванку, купи ми рум’янку», «Летіла зозуля» та інші), пісні на слова Б.-І. Антонича та живої леґенди Лемківщини Петра Мурянки, а також авторські композиції. Особливій атмосфері сприяло й музичне оформлення виступу Сусанни, яка співала в супроводі Павла Гараньчика (фортепіано), Мілоша Сквірути (контрабас) та Адама Степньовського (перкусія). Зрештою, сама вокалістка підігравала собі на скрипці та корбовій лірі.
«Ґданські біографії» попрощалися з нами до наступного року, коли вони знову запросять на цікаві зустрічі й розмови.■
