Юлія Боєчко ■ ІСТОРІЯ ■ №13, 2017-03-26
Ще до акції «Вісла» була депортація українців 1946 року
Шановні читачі, оце представляємо людину, доля якої подібна до долі близько півмільйона українців, депортованих 1946 р. до УРСР. Все це було за рік до Акції «Вісла».
Ніна Гасюк (Дац) (на фото поруч) із с. Побережжя на Тисмениччині розміняла вже восьмий десяток. Влітку їй виповниться 86 років. У барвистій хустині, гарному блакитному светрі, з очима кольору неба, вона сидить у своєму кріслі й усміхається.
Про своє нелегке життя розповідає дітям, онукам і правнукам. Весна. Зелені свята 1946 р. на Холмщині, село Осова Володавського повіту Люблинського воєводства. Ці землі заселяли українці. Вони були добрими ґаздами, мали багато гектарів землі та лісу, худоби, добротний реманент. Саме тут у серпні 1931 р. на світ з’явилася Ніна. Спочатку дівчинка пішла до польської школи, бо іншої в селі не було. А коли відкрили українську, то на все життя запам’ятала, що в ній на почесному місці був тризуб. Священик проводив уроки релігії.
Здавалося, все було добре, однак рознеслася чутка: українців виселятимуть до УРСР. Ніна з сумом дивилась, як селом їхали заплакані люди з прив’язаною до підвод худобою та різним реманентом. Тоді вперше почула те страшне слово: депортація. Хто відмовлявся виїздити, над тим знущались і навіть вбивали.
Зі своїм невеличким добром вона з бабою і дідом добралася до с. Горохова, де на них чекали товарні вагони. Туди приїхали й батьки Ніни з молодшими дітьми. Спочатку родину привезли в Тернопіль, але там не було місць для переселенців, тому їх вигрузили в Коломиї і сказали, що тут можна поселятись і жити.
Так просто неба люди сім тижнів сиділи між двома коліями. Розпалювали вогонь, готували їжу. З одного боку їхав один паровоз, з другого – інший, і гасили вогонь. Люди були немов у пастці. В Коломиї ніхто не хотів залишатись, бо дід казав, що в місті не зможуть ґаздувати. там продали одну корову, а з двома поїхали в с. Єзупіль Тисменицького району. Заселили велику родину в добротний будинок. Здавалося, що біда – позаду. Проте в село приїхав новий агроном, сподобав собі той будинок і з допомогою міліції вигнав усіх на вулицю. Знову опинилися просто неба. Потім родину відправили в с. Медуху Галицького району, в стару-престару хату. Ніна (з сестрою Зоською) пасла корови, а коли їй було 15 років, пішла працювати в колгосп. Уся її освіта – це три класи, які перед виселенням закінчила в Лютій.
У колгоспі була різноробочою: на тракторі їздила, солому стиртувала, буряки сапала, пшеницю серпом жала. За короткий час стала ланковою, а в її ланці було десять жінок. Вона ніколи не забуде жнив 1949 р. Тоді жала пшеницю на краю поля, а решта жінок – за горбом. Наближався вечір. І раптом над’їхали перевіряючі з району. Привітались і поїхали далі, до тих жінок, що працювали за горбом. Ох і зраділи ті начальники, як побачили в жінок маленькі вузлики з пшеницею. Жінки хотіли змолоти її на борошно, спекти коржики, щоб вийти з чимось до тяжкої праці. Перевіряючі забрали ті вузлики, повезли в сільську раду, потім у район, щоб довести, що спіймали злодіїв.
Наступного дня ланкову і тих жінок дільничний міліціонер забрав у районний центр, у с. Єзупіль.
Молоді літа спливали Ніні у страху, тяжкій праці, недоїданні й бажанні жити краще.
Вона 20 років тому їздила до Польщі, щоб відвідати рідні землі. На місці хат – самі згарища. Поляки все спалили. Українських будинків не залишили. Збереглась хата двоюрідного брата, одруженого з полькою. Він і запросив сестру в гості. Йшла через ліс з Осови до Лютої, щоб пригадати, як було колись, у дитинстві.
Чоловікова родина Гасюків також родом із Лютої, разом з дітьми спочатку були депортовані у Рівненську область.
Степан Гасюк потрапив з родиною в с. Побережжя. Його батько залишив тут маму, троє дітей і повернувся додому, щоб оберегти добро, бо мав надію, що невдовзі усі повернуться на рідну землю. Але на кордоні його зловили і засудили на 25 років тюрми. Ось такою страшною була ціна любові до рідної землі. Правда, через рік діда відпустили. Він дуже сумував за своїм селом Лютою, але вже більше ніколи туди не повернувся. ■
