(пл) ■ ЛЕМКІВСКА СТОРІНКА ■ №44, 2014-11-02
«Є надія для того, що тепер, щоб прийняти якесь рішення, міські депутати будуть змушені контактуватися між собою і знаходити консенсус в обговорюваній проблемі. Тому вірю, що мої проекти врешті можна буде реалізувати», – говорить Ксеня Довгань-Доманська, кандидат до Міської ради Любина, яка є головою місцевого гуртка ОУП та членом Головної управи Об’єднання лемків. Кандидат балотується у виборчому окрузі № 6, список № 16.
Ти в попередніх виборах балотувалася від Громадянської платформи. Чому тепер змінила виборчий комітет?
Цим разом Громадянська платформою (пол. – PO) в нашому місті не виставляє кандидатів у виборах. Тому я іду від громадського комітету „Razem dla Lubina i powiatu» (Комітет «Разом для Любина і повіту» – ред.), до якого увійшли представники різних середовищ міста. Різні організації поєднали свої сили та ідуть як опозиція проти теперішньої влади в Любині.
Ти чотири роки була депутатом у Міській раді Любина…
І зовсім чогось іншого сподівалася. Коли я балотувалася чотири роки тому, я навіть не подумала, що опинюсь у такій глибокій опозиції до теперішньої влади. Як міський депутат, протягом цих років єдине, що я могла зробити, це лише опротестовувати спосіб проведення засідань міської ради i опротестувати рішення, які приймала рада. Вважаю, що багато засідань проводилися з кривдою для жителів міста.
Твій голос не рахувався?
Тих, хто думав так, як я, було в раді чотири особи. Проти нас було дев’ятнадцять голосів. Ми не мали змоги просунути своїх ідей, тим більше, що майже не було жодного обговорення при ухваленні якихось постанов. Теж депутати у більшості випадків безкритично приймали постанови президента міста. Крім цього, ініціативу щодо ухвал має п’ять міських депутатів, внаслідок чого наші проекти постанов ніколи не увійшли до порядку засідань. Така ситуація є нездорова для міста і громади.
Я вийшла з ідеєю створення громадського бюджету, де жителі міста самі установлюють, на що хотіли б призначити гроші з бюджету (зараз так робить понад 50 міст Польщі), але цей мій проект сховали до шухляди. На засіданнях дехто навіть не читав ухвал, а відразу голосували. Так було згори прийнято їхнім комітетом. Тепер є шанс, що це зміниться.
Тобто?
Тепер будуть проведені одномандатні вибори до міської ради, отже зможуть увійти люди з багатьох середовищ. Є надія для того, що тепер, щоб прийняти якесь рішення, міські депутати будуть змушені контактуватися між собою і знаходити консенсус в обговорюваній проблемі. Тому вірю, що мої проекти врешті можна буде реалізувати. Вже так не буде, що більшість автоматично голосуватиме проти якогось проекту. Будуть розглядатися всі проекти.
Добачаю багатство українського та лемківського етносу на любинських та лігницьких землях. Але організаціям меншин у Любині не легко реалізувати свої статутні завдання. Причини є політичні. Я маю надію, що після теперішніх виборів сили в місті розкладуться в такий спосіб, щоб кожен мав такий самий шанс у відкритих конкурсах на реалізацію своїх проектів.
Твої пропозиції і пріоритети праці в раді – саме які?
Для нашого міста бачу кілька важливих справ. Перше і найважливіше – створити місця праці для жінок. Любин – це місто шахтарів, де майже всі чоловіки працюють на шахті. Ми маємо в місті визначену економічну зону для діяльності, але вона вже дванадцять років не діє, бо уряд не визначив людини, яка б нею управляла та притягувала інвесторів. Там могли би постати місця праці для жінок. Я сама цього не зроблю, але у співпраці з депутатами я спроможна це зробити. Друге і не менш важливе – це створення громадського бюджету, де жителі самі вирішать, на що призначити гроші з бюджету. Наступне – справа відноситься до неурядових організацій. Я дію в ОУП та в ОЛ і вже кілька років намагаюся з представниками інших організацій організувати форум, щоб просвітлити спосіб, у який президент міста розподіляє гроші на діяльність таких організацій. Зараз критерії розподілу грошей неясні. Якби все було більш прозоре, може й ОУП та ОЛ отримували б більше грошей на свої проекти. Хочу, щоб кожен мав такий самий шанс.
Ти співорганізатор лемківського балу в Лігниці 8 листопада, з якого прибуток має бути призначений на допомогу на сході України. Як мешканці Любина реаґують на українські справи та проблеми України?
На цей захід, певно, прийдуть люди, які розуміють ситуацію України. Звичайно, чим більше зберемо грошей, тим сильніше підтримаємо цей проект. Щодо подій в Україні, останнім часом я зауважила, що польське суспільство зі щораз більшою дистанцією підходить до подій в Україні. Навіть серед молодих людей помічається страх. Бачу, що люди бояться за своє майбутнє. Вони почали усвідомлювати, що свободу не обов’язково дано їм раз і назавжди, а тому відчувають загрозу. Через це тема України відходить на другий план, а на перший просувається тема загрози для Польщі від Росії.
Мушу сказати, що коли я балотувалася попереднім разом, я зробила певного роду експеримент, який полягав у тому, що я всюди відразу показалася та говорила, що я – українка. Думаю, власне тому я й перемогла. Тепер усі вже знають моє походження і мене. Побачимо, як це впливатиме на їх вибір.
