Ігор Горків ■ ПОДІЇ ■ №8, 2017-02-19
«У документальному фільмі важливе те, що ви говорите від серця. Люди захочуть цього послухати», – переконував перемиських учнів Бартош Жмуда. А Марта Стружицька показувала кращі зразки анімації, де «можна все придумати, і ви є панами ситуації». Двоє цих професійних режисерів протягом п’яти днів допомагали молодим перемишлянам зробити два фільми. А Йоанна Ґрабарчик поставила учням кілька запитань, що стосуються безпеки: «скільки маєте адрес е-mail, чи для соціальних мереж використовуєте один е-mail та один пароль, чи пароль має дату твого дня народження та ім’я твоєї собаки, чи всі адреси в соціальних мережах персоналізовані власним смартфоном?».
Діагноз учня
Проект «Polska LAB» почався з грудневих майстер-класів у Перемишлі, які проводили Кароліна Сміґєль з товариства творчих ініціатив «ę» та Анна Домбровська з товариства «Homo Faber». Вони розмовляли з учнями і дорослими (переважно з українського середовища) про їхнє місто. Учасники створили карту Перемишля, на якій позначено те, що важливе, зокрема церкви, «шашкевичівку», Народний дім, головний і єврейський цвинтарі, синагоги, крім того, і те, що не подобається в Перемишлі. Варто відмітити, що місто на погляд учнів і дорослих виявилося досить схожим навіть у частині «проблемні точки». З «учнівських» проблем вирисувалися дві категорії – перша пов’язана з інфраструктурою (якість доріг, закриті взимку «орлики»), друга пов’язана з національністю: націоналізм, словні атаки вболівальників, несправедливе ставлення вихователів однієї бурси до українців, які в ній живуть (напр., православних примушують до римо-католицької літургії і приймання причастя!), брак пошани до людей іншої національності, маніпуляція історією, фізичні атаки, погрози.
Губерт – надія Перемишля
Майже всі учасники проекту – українці. Єдиний учень-поляк, який погодився взяти в ньому участь, це Губерт. Він навчається в одній з перемиських шкіл.
Коли разом з українськими учнями закінчив складати перелік поданих вище перемиських проблем, а ведучі заняття запитали, яка найважливіша проблема Перемишля, то першим узяв слово Губерт і сказав, що це – брак пошани для людей з іншою національністю. Згодом, коли відбулася презентація проекту, батьки Губерта сказали, що в їхньому домі нема атмосфери ненависті, що вони вчать дітей пошани до інших національностей, до людей з іншими поглядами. Хто мав змогу розмовляти з цією сім’єю, відчує, що це не пусті декларації. Підсумовуючи свою участь у проекті, молодий перемишлянин сказав: «Я хотів пізнати іншу культуру, нових людей і навчитися нового. Після проекту в мене склалася хороша думка про українців, я соромлюся своїми земляками з Перемишля за їхню поведінку і за те, що вони неґативно оцінюють вас, насправді не знаючи, які ви. (…) Увесь час тут (у Перемишлі) видно нетолерантність».
Фейсбук
Після вибрання головної проблеми учні дуже інтенсивно працювали над нею під час січневої 5-денної «Громадської лабораторії». Першого дня частину занять провели Й. Ґрабарчик, координатор програми «HejtStop» (боротьба з мовою ненависті в Інтернеті) та А. Домбровська (права людини і тотожність). Й. Ґрабарчик, яка сама стала жертвою цієї форми насильства, говорила, як реаґувати на ненависть в Інтернеті, чому не варто входити в дискусію з т.зв. «тролями». На її думку, варто робити донесення про погрози в Інтернеті. Поліція зобов’язана на це реаґувати, бо висловлювання на Фейсбуці мають таке саме значення, як і на вулиці. Декому здається, що як людина користується неправдивим прізвищем на порталі, то не підлягає законам, бо це віртуальний світ, але досвід показує, що поліція має можливість знайти такого «героя» в реальному житті і постукати в його двері.
Мовою фільму
У двох групах відбулися майстер-класи документального фільму і «покадрової» анімації (animacja poklatkowa), які вели Б. Жмуда і М. Стружицька. Постали два невеликі фільми, у кожному з яких розповідаються три історії. Учні самі були режисерами, вибирали матеріал для монтажу, працювали з образом і звуком, робили малюнки і виконували фотографії (на одну секунду фільму потрібно 12 світлин). Режисери-професіоналісти виконували роль художніх опікунів. Результат переріс очікування. Глядачам, присутнім на прем’єрі фільмів у Перемишлі, що пройшла в одному з ресторанів, було зрозуміло, що учні своїми фільмами дуже щиро говорили про перемиські проблеми.
Свідома молодь і (не)публічна установа
К. Сміґєль та А. Домбровська, які найбільше часу провели з перемиськими учнями, говорили, що давно не працювали з такою творчою, інтеліґентною і культурною молоддю. «Це такі люди, які, попри свій молодий вік, дуже свідомі. Вони дійсно мудрі люди. А, з другого боку, я захоплююсь ними, бо навіть у ситуації, в якій вони опинилися, ведуть себе дуже гідно, без ненависті до інших. Бо в цих фільмах немає проявів ненависті і жодного неґативного змісту. У певному віці треба займатися чимсь іншим і з іншими проблемами змагатися: „прищі в мене на обличчі з’являються, дівчина, яка мені подобається, не цікавиться мною, не маю з ким піти на стоднівку”. Саме такі проблеми повинні займати дітей у цьому віці. Звичайно, я не хочу спрощувати, але думаю, що інших труднощів не повинно бути в той час», – висловила свою думку А. Домбровська. Для перемиської молоді цей проект був зовсім новим досвідом, який розбудив нові зацікавлення. Хтозна, може, з-посеред учасників проекту «Польща ЛАБ» за кільканадцять років почуємо про українського кінорежисера над Сяном.
Великим розчаруванням для обох жінок виявилася відмова міської бібліотеки від показу фільмів. Цей факт назвали «швидким курсом упереджень». Вони вважають, що відкритість не полягає в тому, що ми декларативно відкриті, а пізнаємо її тоді, коли треба швидко прийняти рішення, щоб допомогти людям. Іспиту з відкритості публічна бібліотека не склала.
Перед завершенням проекту буде ще один сильний акорд. Фільми 4 березня матимуть свою варшавську прем’єру в одному з відоміших кінотеатрів Варшави «Муранів», який без проблем погодився організувати показ. Фільми також будуть доступні в Інтернеті.
«Polska LAB» – це назва «міської медійно-громадської лабораторії», яку запустило варшавське товариство «ę» і фонд «Evens». Ідея проекту – поєднати потенціал неурядових організацій та експертів нових медіа і нових технологій, щоб збільшити громадську свідомість молоді та її вплив на місце, у якому ці молоді люди живуть. Дотепер все відбувалося у Варшаві, але його організатори вирішили вийти «в терен» до невеликих міст. До першої «неваршавської едиції» зголосився Перемиський відділ ОУП. У двоетапному відборі його заявка перемогла. ■
