Іван Бакунович ■ КУЛЬТУРА ■ 2010-11-24
{mosimage}
Концертом у Малій Дубровиці на Південному Підляшші – у краї українського народного художника Василя Альбічука – почався цьогорічний дев’ятнадцятий фестиваль української культури “Підляська осінь”, на якому виступили українські ансамблі з Підляшшя, України та Росії
Світлиця в Малій Дубровиці тільки ззовні нагадує минулорічну. Всередині вона відновлена, з поширеним залом для глядачів, з туалетами й кухонним обладнанням. Усе ще пахне свіжою фарбою. Головне: у відновленій світлиці знайшлося місце і для найбільш знаменитого мешканця села – Василя Альбічука.
У маленькій кімнатці стоїть його залізне ліжко, є рукописи його віршів, декілька фотокопій картин та безліч вирізок із преси про його життя і творчість, а з портрета споглядає і сам митець з буйним волоссям. Хоч він – звичайний сільський художник, на його обличчі помітна незвичайність та глибина душі. Споглядає, мовби з потойбіччя завітав на сьогоднішній концерт.
Малодубровицький концерт організовано під назвою “Підляська музична осінь”. На сцені, крім запрошених гостей з України та Росії, виступали місцеві народні колективи. І хоч назви деяких могли вказувати на те, що вони виконують лише польські пісні, можна було позитивно здивуватися. Навіть колектив “Мацєж” виконав три пісні українською мовою, хоч баладу “Реве та стогне” Тараса Шевченка заспівав у польському перекладі, але зазначивши, що це також українська пісня.
Концерти на Південному Підляшші відбуваються переважно завдяки місцевим українцям, які залишилися після акції “Вісла”. Допомагають їм у цьому односельчани -поляки, місцеві самоврядні структури та власники місцевих підприємств. Як говорять організатори заходу, один підприємець подарував навіть оправленого кабана, щоб було чим нагодувати гостей, а його дружина могла послухати українських пісень. Очевидно, послухати вона могла б і без цього жесту.
Хоч фестивальні концерти проходили в різних містах і містечках Підляшшя, однак головний відбувся на сцені Більського будинку культури, а головним його елементом був ювілей ансамблю “Ранок”. Цей колектив постав 1995 р. і перший свій виступ мав того ж року на фестивалі української культури. Заснований Союзом українців Підляшшя, від 1996 р. існує при Більському будинку культури.
“Ранок” – це не тільки молодість, але також старі пісні й танці в новому виконанні. У репертуарі ансамблю – побутові пісні, які ще збереглися на Підляшші, та обрядові, ліричні, загальноукраїнські композиції. Завданням гурту є успадкування, збереження і популяризація етнокультурної спадщини Підляшшя. Ансамбль першу свою касету видав 2000 р., а п’ять років пізніше – першу CD -платівку, на якій записані передусім пісні з рідного реґіону та Полісся. Чергова платівка – з колядками та щедрівками – побачила світ 2009 р.
Український ансамбль пісні і танцю “Ранок” не один раз брав участь та ставав переможцем місцевих, загальнопольських та міжнародних конкурсів і фестивалів. Гурт представляв традиційну культуру Північного Підляшшя в Україні, Словаччині, Румунії, у Бельгії та Франції. Важливим моментом в історії ансамблю був ґала- концерт на Загальноукраїнському огляді народної творчості в Києві. Концерт під патронатом президента України влаштовано в найбільш престижних залах Київського театру опери і балету. “Ранок” представив жнивні пісні й обряди з Підляшшя. На фестивальній сцені ті самі пісні він представив спільно з ансамблем “Родина” з Дуб’яжина.
Ансамбль постійно міняє свій склад. Це й не дивно, адже в ньому беруть участь переважно учні Комплексу шкіл ім. А. Міцкевича з Більська, де ведеться навчання української мови. Дівчата після закінчення школи залишають колектив, а згодом покидають і місто. Але в одну мить не можна відійти від співання. Таланти, ошліфовані в “Ранку”, використовуються в різноманітних академічних хорах та університетських народних ансамблях. Буває також, що “ранкові” ветерани засновують власні гурти. Приклад? Хоча б люблинська “Хвиля”, яка останньої неділі дала концерт, що рекламував першу її платівку.
“Наше слово” №48, 28 листопада 2010 року {moscomment}
