(ав) ■ ПОДІЇ ■ №30, 2015-07-26
«Ще один храм сяйвом свого купола нагадуватиме про споконвічні цінності нашого українського народу, про прагнення нашої душі осягнути повноту істини людського життя на землі. Нехай Господь почує нашу молитву і подяку за те, що сьогодні ми не в чужій, а у своїй церкві (…)», – це слова молоді, що вітала вроцлавсько-ґданського владику Володимира Ющака, який 11 липня освятив у Мендзибожі неподалік Білого Бору новопоставлений храм. Парох парафії Воздвиження Чесного Хреста о. Петро Баран підкреслив, що церкву зводили протягом шести років зусиллями парафіян, їхніх прихильників, спонсорів, а також виконавців. Саме завдяки цим людям вимріяний та вимолений храм нарешті побудовано.
Досі греко-католицькі богослужіння відправлялися в римо-католицькому костелі. Парафію в Мендзибожі утворив 1969 р. о. Володимир Пирчак. Протягом багатьох років до Мендзибожа приїздили теж молитися мешканці Білиці, де засновано 2004 р. свою парафію. Там теж стараннями о. П. Барана побудували церкву, яку освячено минулого року. Сьогодні парафія в Мендзибожі нараховує біля 100 осіб.
– Коли декілька років тому о. Петро Баран разом зі своїми парафіянами клопоталися про ділянку під будову церкви, більшість не вірила, що в Мендзибожі хтось вибудує храм. Питали, звідки взяти гроші? Однак мрії збуваються. Сьогодні ми беремо участь у літургії, що правиться в прекрасній святині, яка буде візиткою не лише Мендзибожа, але й усієї ґміни Жечениця, – наголосив війт Томаш Ґінда.
А владика В. Ющак додав:
– Колись ми не мали жодних прав, а лише обов’язки. Сьогодні місцева влада здебільшого ставиться до нас прихильно. На самоврядувальному рівні можна завжди зустріти добрих людей, які на своєму терені хочуть мати церкву. Саме завдяки місцевій владі, яка за символічну злотівку надає нашій громаді терен під святиню, можемо на місцях будувати свої храми, – підкреслив кир Володимир Ющак.
отець Петро подякув усім, хто причинився до цієї будови, насамперед парафіянам, які працею та своїми внесками допомогли звести храм. В особливий спосіб парох подякував родинам Війтових, Ориничів, Ґіндів, Муликів, Москалів, Саладяків, Риндаків, Вирвичів. Також Богданові та Мирославу Ващурам, які подарували цеглу на всю будову.
– Може вартість цегли не є найбільшою в храмі, але це створило образ святині, яка вже стоїть, – підкреслив о. П. Баран. Отець подякував і зовнішнім спонсорам, будівельникам та Жеченицькій ґміні, яка передала грекокатолицькій парафії ділянку під будову святині.
– Кілька років тому ви взялися до побудови власного храму. Я завжди радію, коли є бажання будувати храм, але коли я вперше побачив святиню, то подумав, чи церква не завелика? Журився, чи дасте собі раду з будовою цього храму. Коли, однак, я сюди приїхав наступного разу, то побачив великий ентузіазм і радість з приводу будови нового храму. Багато речей тут зроблено власними руками, – підкреслив у проповіді кир Володимир. Владика також подякував римо-католицькому духовенству за те, що багато років українці могли відправляти свої богослужіння в римо-католицькому костелі.
Сьогодні ця радість є повною, оскільки будова завершена, а храм освячений. Попри те, що парафіян, пароха о. П. Барана та сотрудника о. Ярослава Романа чекає ще багато праці, храм уже сьогодні захоплює, а золота баня звершена трираменним хрестом і буде нагадувати жителям та приїжджим про східні традиції українців, які також тут живуть. Тому почесний консул України у Щецині Генрик Колодій подякував священикам, місцевій громаді та будівельникам за те, що українці, які були призначені на загибель, будують свої храми і завдяки цьому зміцнюються. Два тижні перед тим новий храм освячено в Орнеті на Вармії і Мазурах, а ще тиждень раніше – у Старґарді-Щецинському, натомість у вересні відбудеться освячення церкви у Щецинку. Тому особлива подяка архітектору Томашеві Брейдаку, який, крім церкви у Мендзибожі, запроектував також святиню в Білиці, Старґарді-Щецинському, а зараз допомагає при ремонті каплиці в Ґожові-Великопольському.
Проектування сакральних споруд завжди пов’язане з великою відповідальністю та викликом. Надіюсь, що завдання я виконав добре, а церква довго служитиме багатьом поколінням українців, – сказав Т. Брейдак.
