Богдан Гук ■ ЛЕМКІВСКА СТОРІНКА ■ №38, 2015-09-20
Оце 23 серпня в Лосі Горлицького повіту відбулося «Свято лосянських мазярів». Місцем проведення заходу стала Мазярська загорода неподалік греко-католицького храму Різдва Пресвятої Богородиці з 1810 р.
Цієї неділі не було легко переїхати Лосям. Автомобілі стояли при всіх дорогах, яких, на щастя, в центрі села немало, бо і на Білянку, і на Ропу, і на Климківку. О 1300 організатор, тобто Музей двори Карваціянів і Ґладишів у Горлицях, запросив до забави та активної участі в цьому дійстві. На сцені концерт вів Томаш Дошна, син відомої лосянської співачки Юлії Дошни, одягнений у лосянський одяг і, очевидно, в офіцерках, бо саме в таких чоботах, в офіцерках, колись ходили всі дозрілі лосяни.
Хто грав? Почалося серйозно, майже академічно з виступу, на щастя з народним репертуаром, хору «Канторес Карватіані» з Горлиць. Потім польським фольком – оберки й мазурки – поділилася з глядачами сімейна капела Малішів з Мацини-Малої, узявши по дорозі нагороду «Polonia Minor». Виступили й група «Окарина» з Ропи та «Спод Пустек» з Лужної. Завершили концерт дівчата з сяніцького «Відима», яких публіка попросила вийти на сцену вдруге і прощала дуже емоційними оплесками.
Коли музика грала чи не грала, поруч відбувалися конкурси. Цікавий був курс сучасного танцю під лемківську музику, курс виготовляння ляльки-мотанки, малювання на дошці, печення-варення, перекочування мазярської бочки. Можна було вивчити техніку виготовлення мазі та роздивити різні види виробів, якими лосяни так славно торгували, купити кривульку. Навчитися не можна було, – проте надивитися вже так, – на роботу ложкаря Петра Михняка з Новиці. Найкраще на ці пропозиції реаґували діти, яких було повно-преповно, тому що до Лося цього дня приїжджали здебільшого цілі сім’ї.
Уся загорода, всі будинки та їх інтер’єр були відкриті для людей. Відділ горлицького музею спеціально до цього дійства підготував виставку «Як та скільки заробляли мазярі». На почесному місці стояв на обійсті мазярський віз, біля якого ґаздував Василь Шлянта (молодший, бо старший Василь Шлянта, народжений 1930 р., лем собі коло воза разом з Михайлом Губ’яком присів).
Мазярське свято ще не має довгої історії, оскільки сама Мазярська загорода виникла 2009 р. – як здійснення ідеї Музею двори Карваціянів і Ґладишів у Горлицях. Реакція мешканців села, зокрема тих, що прямо успадковують традицію, а також туристів, мешканців сусідніх сіл і міста Горлиць виявляє велике зацікавлення заходом, на якому панує пошана до лемківського минулого. Правда, сама загорода і мазярський віз – це трохи замало. Придалася б співпраця з Церквою (участь у богослужінні), з Об’єднанням лемків (збільшення кількості інформації), більше говорити лемківською на сцені, написи кирилицею, щоб у минуле Лемківщини можна було заглибитися так легко, як колись їхав мазяр у Європу торгувати. ■
