пл ■ ЛЕМКІВСКА СТОРІНКА ■ №19, 2015-05-10
У Королику-Волоському, неіснуючому сьогодні селі, розпочалася акція рятування лемківського церковного комплексу. На першому етапі передбачено ремонт старої дзвіниці. Для цього необхідно зібрати 14 тис. зл.
Село – в церкві
Якщо до середини червня буде зібрана ця сума, є шанс, що відремонтуємо церковну дзвіницю коло цвинтаря. Ремонтні роботи – це ініціатива Товариства «Королик-Волоський», задумом якого є відновити весь церковний комплекс, а саме: дзвіницю та церкву Перенесення мощів св. Миколая, побудовану 1843 р.
Голова товариства Збігнев Капусцинський не приховує, що автори проекту не досягнуть успіху без зовнішньої підтримки.
– При реалізації нашої ідеї розраховуємо на підтримку всіляких можливих союзників. Церква і дзвіниця були побудовані дуже давно, на жаль, ми навіть не знаємо, хто будував. Проте будівля витривала до наших часів, незважаючи на те, що господарі давно були вивезені звідси. Тепер мусимо нею зайнятися ми. Колись прийде час, що й нас вже не стане, а ця церква стоятиме, а це буде означати, що ми є добрими людьми. Історія Королика-Волоського буде захищена саме в цій церкві та дзвіниці», – заохочує до підтримки ідеї З. Капусцинський.
Відкриття відновленої дзвіниці мало б відбутися 15 серпня 2015 р., у 70-ті роковини депортації жителів села. Пригадаймо, що виселення лемків з Королика-Волоського в Радянську Україну відбулося 15 серпня 1945 р., а в січні 1946 р. їхні хижі спалила сотня Хріна (до сьогодні в Польщі живе людина, яка була свідком, як батько розмовляв з сотенним УПА, щоб не палити спустошеного села). Деяких лемків родом з Королика-Волоського в рамках Акції «Вісла» 1947 р. виселено на західні землі Польщі (тепер вони живуть у Нижньосилезькому воєвідстві).
– На ці роковини ми вже запросили колишніх лемківських мешканців Королика, якого вже нема, але на території якого лишилася церква. Саме вона є сьогодні тим колишнім Короликом-Волоським. Тому дуже тяжко змиритися, що все пропадає на наших очах. Не можна бути варваром і дозволити на це, – вважає З. Капусцинський. Голова організації підкреслює, що дуже позитивно до ініціативи ремонту ставляться мешканці навколишніх сіл, які сьогодні допомагають доглядати терен, де збереглася святиня і кладовище.
Ремонт: плани і мрії
– Ремонт дзвіниці можна назвати символічним. Це щойно перший невеликий крок до кінцевого успіху. Але принаймі вже з дороги буде видно це символічне місце, де було колись село, – заявляє голова Товариства «Королик-Волоський».
На першому етапі робіт треба замурувати діри в її стінах, поштукатурити і помалювати все, побудувати нове покриття дзвіниці, поставити новий купол тощо. Необхідно зробити і спеціалізовані дослідження розписів, щоб можна було їх реставрувати.
Для проведення ремонту вже зібрано й підготовлено всю документацію. На проведення робіт є теж дозвіл від консерватора пам’яток. Потрібні тільки гроші. Коли б удалося зібрати більше як 14 тис. зл., можливо, що буде ще можна забезпечити поліхромії у самій святині.
Товариству «Королик- Волоський» удалося вже відновити дорогу до церкви, упорядкувати цвинтар. Його члени постійно і систематично впорядковують заразом територію усього церковного комплексу. Власними силами і зібраними коштами пробують захищати саму святиню від подальшого руйнування (забито двері, зроблено підмурівку деяких її елементів, уставлено нові двері тощо). Але цього роду забезпечення святині, мовляв, тимчасове, бо все вимагає ґрунтовного ремонту. Саме для того торік проведено геологічні дослідження ґрунту, на якому стоїть церква. Аналіз показав, що можна провести реставрацію усього комплексу. Є теж ідея віднайти дзвони дзвіниці, що їх мешканці села закопали перед тим, як депортовано українців.
У майбутньому на території комплексу планують створення Ммузею сакрального мистецтва Лемківщини. Він сам мав би стати місцем реалізації культурних та суспільних заходів, ініціатив, де проводилися б майстер-класи з малювання, різьби. Там теж відбувалися б зустрічі польської та української молоді. Над думку членів організації, таке місце повинно стати теж «символом протиставлення для безглуздого нищення слідів минулого».
Товариство «Королик-Волоський» було засноване 2009 р. з метою зберегти місцевість від забуття. Його члени не погоджуються, щоб матеріальне свідоцтво багатокультурності польсько-українського прикордоння розпалося на їхніх очах. У рядах організації є лемківська композиторка і співачка Юлія Дошна, український історик Євген Місило та о. декан Андрій Журав (священик греко-католицької парафії у Команчі). Товариство співпрацює теж з Перемисько-Варшавською архиєпархією УГКЦ, яка приділила церковного асистента для допомоги у з’ясовуванні церковних питань під час ремонтів.
Допоможімо!
Хто хоче, хто відчуває потребу, хто спроможний підтримати проект ремонту дзвіниці, може розраховувати на невеличкі подарунки від організаторів акції (іконки, паперові цеглинки з надрукованим зображенням церкви, медальйони та інше).
Товариство «Королик-Волоський» звернулося також за дозволом до Міністерства адміністрації та оцифрування на проведення публічної збірки грошей. Пожертви можна вплатити на рахунок товариства за адресою:
Stowarzyszenie Królik Wołoski
PKO S.A. II O. w Krośnie
82 1240 1457 1111 0010 1664 9276
Коментарі
Szanowna Redakcjo, Szanowni Czytelnicy,
sześć lat temu (6, sic!) w Krynicy wysłuchałem wraz z innymi uczestnikami konferencji poświęconej Łemkom wystąpienia przedstawicielki Stowarzyszenia Królik Wołoski. Pełne było planów i zapewnień, że wkrótce cerkiew w Króliku Wołoskim zostanie wyremontowana. O ile mi wiadomo takie samo zapewnienie otrzymał abp Martyniak, kiedy wcześniej – przed 2009 r. – przekazał cerkiew rzeczonemu stowarzyszeniu. Minęło 6 lat, a na miejscu nie wydarzyło się nic szczególnego. Ci którzy mieli ratować, nawołują teraz: “uratuj”! Czyżby nie chciało im się nigdzie aplikować o pieniądze na to – szacowne było nie było – przedsięwzięcie? Mają zgodę konserwatora? A czemuż to nie poprosili go o wsparcie finansowe? Jako właściciel mają do tego pełne prawo. Są dziesiątki programów państwowych, unijnych, prywatnych, które pozwalają pozyskać fundusze. Przez 6 lat owo stowarzyszenie nigdzie nie złozyło żadnego wniosku? Czy wszystkie zostały odrzucone? Magurycz – stowarzyszenie które mam przyjemność prowadzić – także ucieka się czasami do próśb o pieniądze, ale jest to raptem uzupełnienie budżetu, którym dysponujemy dzięki własnym staraniom, zabiegom o fundusze, co udaje nam się od… 29 lat.
Uwag mam więcej:
– kto ów remont dzwonnicy wykona?
– cmentarzem w Króliku Wołoskim zajmowało się przedsiewzięcie, które jest protoplastą Magurycza, a nosiło nazwę “Nadsanie” i to właśnie obóż “Nadsania” kierowany przez jego założyciela, Stanisława Krycińskiego, wykonał szereg prac remontowych przy nagrobkach w Króliku Wołoskim w 1996 r. Dziś sporą cześć tych nagrobków można remontować znowu, a co znaczy stwierdzenie, że owo stowarzyszenie “uporządkowało” cmentarz? Nie wiem.
– i w końcu to najgorsze chyba: w 2009 r. właśnie dzwonił do mnie ówczesny prezes Stowarzyszenia Królik Wołoski. Dzwonił, bo miał taki plan, żeby na teren wokół cerkwi przenosić co ciekawsze nagrobki z okolicy (w tym z cmentarza łemkowskiego w Szklarach, bo rzekomo trudno go odnaleźć!), czyli de facto stworzyć lapidarium. Oprotestowałem ten pomysł, bo jest kuriozalny! Nagrobki mają stać na grobach, a nie gdziekolwiek! Nie ma potrzeby WYSIEDLANIA ich gdziekolwiek, tak jak wysiedlono potomków pod nimi pochowanych. Mają stać gdzie stoją i świadczyć, być znakami pamięci. Piszę to bowiem w tekście powyższym pojawia co najmniej tajemniczy pomysł “Muzeum sztuki sakralnej Łemkowszczyzny”. A cóż ma być w tym muzeum zgromadzone? Mało muzeuów?
Będę pierwszym który stanie na głowie, aby uniemożliwić owemu stowarzyszeniu przenoszenie czegokolwiek, a zwłaszcza nagrobków czy krzyży przydrożnych na teren wokół cerkwi w Króliku Wołoskim. Przenoszenie nagrobków i krzyży przydrożnych będzie NISZCZENIEM i tak strasznie zubożonego krajobrazu kulturowego Łemkowszczyzny.
Wiem, pan Kapuściński nie powiedział, że to konkretnie będą robić, ale jeśli nie to, to co chcą w owym “muzeum” gromadzić? Ikony z innych cerkwi? Inne cerkwie?
Szanowna Redakcjo, uprzejmie proszę o zobligowanie do wyjaśnień Stowarzyszenia Królik Wołoski.
Szymon Modrzejewski
Stowarzyszenie Magurycz.