Григорій Сподарик ■ ПОДІЇ ■ №10, 2017-03-05
Допомога жертвам російської аґресії, роковини Акції «Вісла» та історичний діалог – такі проблеми обговорили лідери української громади в Польщі з депутатами Верховної ради України. Зустріч відбулася 16 лютого в Посольстві України у Варшаві.
Символічно
Українських політиків представляли члени депутатської групи з міжпарламентських зв’язків з Польщею, яку очолюють Микола Княжицький та Оксана Юринець. Дискусія відбулася в рамках візиту й офіційних переговорів на рівні канцелярії президента Анджея Дуди і Сейму РП. Варто відзначити, що візит розпочався від покладення квітів до могил воїнів УНР і пам’ятного знаку жертвам Голодомору на Православному цвинтарі у Варшаві. Такі символічні жести і вихід до громади, про що завжди дбають польські політики, відвідуючи Україну, досі не завжди були в програмі українських делеґацій над Віслою. Ще одна особливість, це доволі оперативна реакція України на важливі проблеми українства у Польщі. Під час зустрічі посол Андрій Дещиця повідомив, що Міністерство закордонних справ України виділило 2 тис. доларів США на проведення наукової конференції про Акцію «Вісла». Це відбувається тоді, коли польська державна сторона відмовилася підтримати проекти українських організацій у Польщі, присвячені 70-річчю цієї депортації. Під час дискусії в посольстві домінували питання трагічного минулого.
Відкриваючи зустріч, А. Дещиця наголосив, що в розмовах депутатів з польськими партнерами щодо економічного, наукового і культурного співробітництва чи навіть у космічній галузі, завжди «домінували питання історії». Посол запевнив, що українська сторона якраз цей фраґмент відносин старається скерувати в русло обговорення серед істориків, але все одно вони появляються в колі політиків. На жаль, ця «надактивність», а докладніше – її неґативні наслідки, детермінують і діяльність українського громадського сектора в Польщі. Справи тепер опинилися на такому рівні, що просто необхідною стає саме допомога української державної сторони.
Ви – наш голос
Перший голова Об’єднання українців у Польщі (ОУП) Юрій Рейт передав співголовам групи офіційний лист. У ньому стоїть запитання про діяльність української державної сторони щодо зберігання та відновлення поховань воїнів УНР у різних польських містах. Тут потрібна більша активність, оскільки сили самого посольства не є достатні. Представник ОУП апелював про більшу увагу до нищення українських пам’ятників і зростання антиукраїнських настроїв. «Я хочу від імені голови ОУП Петра Тими і структур організації сказати, що люди починають боятися», – відзначав Ю. Рейт. Він пригадав, що президент України Петро Порошенко заявляв, що 70-ті роковини Акції «Вісла» будуть гідно відзначені. Однак досі не є відомі конкретні заходи, а водночас у Польщі з’являються політичні ініціативи з метою заперечування злочинного характеру цієї депортації. «Ми чекаємо на сиґнал України стосовно тих роковин», – говорив Ю. Рейт. Наступна проблема – це брак механізму для постійного й ефективного діалогу між Україною та українським громадським сектором у Польщі. Бажана розв’язка – це створення структури, у якій державні службовці з Польщі та України разом розмовлятимуть з українською і польською нацменшинами у своїх країнах. Це, зокрема, допомогло би зупиняти маніпуляції трагічною історією та використання їх російською пропаґандою. «Люди гинули з обох сторін. На їхніх могилах треба поставити хрести і не гратися цією історією», – відзначав Ю. Рейт, передаючи співголовам примірники публікації «Польща та Україна: важкі питання». Їх видавали й організували в минулому однойменні конференції, попри відмінність оцінок, спільно ОУП і середовища комбатантів Армії крайової. Незважаючи на розходження, все ж проводили діалог. Саме на цьому, вважає Ю. Рейт, повинні сьогодні будуватися якісні відносини. «Ми розраховуємо на те, що ваша група може бути і нашим голосом», – робив підсумки представник ОУП, пригадуючи, що після Володимира Мокрого, Мирослава Чеха та Мирона Сича нині в польському парламенті нема вже депутата-українця. Ю. Рейт передав також запрошення від Об’єднання лемків на ювілейну 35-ту «Лемківську ватру» у Ждині. Присутність українських політиків була б там додатково символічною, оскільки в рамках заходу відбуватимуться врочистості, присвячені Акції «Вісла».
Міцний арґумент
Галина Андрушков з «Ініціативи Героям Майдану» просила сприяти у складенні списків дітей загиблих героїв Майдану й АТО. Це потрібно, щоб до ширшої групи могли потрапляти подарунки в рамках акції «Свята без тата». Ними в рамках цієї ініціативи на Різдво обдаровано понад 2 тис. дітей. Активістка просила теж посприяти волонтерам на кордоні, у чому так само допомагає посольство. Водночас вона висловила ідею створення фонду, який дітям батьків, загиблих у боротьбі, давав би можливість у майбутньому здобувати освіту за кордоном. На велике значення зваженої реакції українських політиків щодо постанови польських парламентаріїв про Волинську трагедію звертала увагу Ольга Попович з фонду «Наш вибір». На її думку, потрібне оновлення в законі про вшанування борців за незалежність України. Туди повинно потрапити уточнення, що такими не вважатимуть осіб, які причетні до злочинів проти людства: «Це був би черговий міцний арґумент в історичній дискусії з Польщею. Це означало б, що українські законотворці не визнають злочинів проти людства». (Справді, міг це би бути сильний момент хоч би тому, що нині в Польщі на державному рівні вшановують, наприклад, постаті Юзефа Карася «Огня» чи Ромуальда Райса «Бурого», причетних до переслідувань і фізичного винищення місцевих нацменшин – ред.). О. Попович просила також про ширше вивчення проблеми міґрантів за кордоном, зокрема варто звернути увагу на створювання сумнівних структур, які нібито поза батьківщиною захищають інтереси українців. У дискусії слово узяв і Андрій Романчик, координатор Польської ліги українських студентів. Ліга торік провела у Варшаві свій перший конґрес. Те, над чим слід задумуватись, показують їхні внутрішні опитування.
45% студентів хоче лишатися в Польщі або виїжджати далі на захід, а тільки 10% студентів збирається повернутись в Україну.
В цьому є і свої плюси (можливості лобіювання), і свої мінуси (Україна утратить активний людський потенціал). Ліга ставить собі за мету будувати зв’язки між студентством і бізнесом у двох державах. А. Романчик просив депутатів сприяти цьому процесові.
Не відмовляться від своїх героїв
Проблеми місць пам’яті та відзначення роковин співголова групи Микола Княжицький обіцяв якнайшвидше представити українському прем’єр-міністру Володимирові Гройсману. «Звичайно, що ми мусимо захищати наші цвинтарі і відновлювати їх, якими вони б не були», – сказав депутат. Разом з тим, він переконував, що серед польських політиків з’являється усвідомлення, що вони в Європі, крім України, найближчого союзника не мають. На це вказує ряд чинників, у тому ймовірна заміна лідерів у найближчих виборах в окремих європейських державах. На поступово більшу відкритість польської сторони впливає й праця міжпарламентської групи.
Ми їм пояснюємо, що однієї історії у нас не буде. Звичайно, українці засуджуватимуть акції проти мирного населення, хто б їх не робив – чи українці, чи поляки. Але українці ніколи не відмовляться від своїх героїв, які боролися за незалежність. Якщо сьогодні ми відмовимось від них, то з якими прапорами будемо боронити своїх кордонів на сході, – підкреслював М. Княжицький.
Важливим, на його думку, є й те, що поляки прекрасно розуміють, що нищення польських увічнень в Україні – це провокація російської сторони. Український депутат підкреслив також, що загострення відносин пов’язане, зокрема, з антиукраїнськими постановами польського парламенту чи фільмом «Волинь». Одночасно тут мало місце повне розходження, бо поляки постійно залишаються найближчими для українців за всіма соціологічними опитуваннями над Дніпром. На зміну такого ставлення не вплинули навіть усі антиукраїнські ініціативи. У свою чергу, співголова групи Оксана Юринець поінформувала, що вона запропонувала польській стороні провести наступну міжпарламентську асамблею Україна – Польща у Перемишлі, що було б символічним відзначенням роковин Акції «Вісла». Поки що на цю пропозицію нема відповіді з польського боку. Партнерів у Варшаві попросили також про «паузу» на обговорення історичних питань. Це тому, що українська сторона щойно тепер отримала доступ до архівних документів, які проливають світло на трагічне польсько-українське минуле. Їх вивчення мусить зайняти певний час. «Те, що відбувається на сході, забирає увагу парламенту та інших інституцій в Україні. Просто багато речей треба робити паралельно», – говорила про додаткові ускладнення О. Юринець. Вона повідомила так само, що з метою побудови якісних польсько-українських стосунків українці надалі не даватимуть аґресивних відповідей щодо проблем історичного минулого. Постійний брак згоди польської сторони на встановлення пам’ятника Михайлові Грушевському в Холмі (тут він народився) чи для найменування вулиці ім’ям генерала Марка Безручка в Замості (захищав місто в боротьбі проти більшовиків) – це, в оцінці учасників дискусії, чергові ілюстрації непростого історичного діалогу. Хоч якраз у тих випадках, здавалось би, суперечливостей, радше, не повинно бути. ■
