Мальвіна Антоненко ■ ПОДІЇ ■ №17, 2017-04-23
У Польщі пройшов четвертий театральний фестиваль «Схід – Захід»
Протягом тижня сцени та зали театрів Кракова і Нового Сонча приймали учасників IV Міжнародного фестивалю українського театру «Схід – Захід». За своє недовге існування ця подія встигла не лише стати міжнародною, але й отримати нагороду найкращого культурного транскордонного проекту на Форумі східного партнерства і полюбитися краківському глядачеві. Правда, здебільшого українському.
«Ідея створення фестивалю, – як щиро зізнається його директор Надія Мороз-Ольшанська, – з’явилась від нудьги». Через певний час після приїзду в Польщу Надія (режисер масових видовищ – ред.) разом з друзями вирішила організувати зустріч декількох українських театрів, з якими співпрацювала раніше. Завдяки підтримці Бартоломея Коцурека (директор Центру молоді ім. Генрика Йордана) відбувся перший фестиваль, участь у якому взяли чотири колективи. Фестиваль розвивається, щораз далі розширюючи свої горизонти. Цього року аж триста колективів подало заявку на участь у події. Були присутні учасники з Києва, Луганська, Львова, Рівного, Чернігова, Чернівців, Одеси, Сум, Запоріжжя, Харкова, Нововолинська, Тетерівки Житомирської області, а також колективи з Берліна і Тбілісі. «Крізь терни до зірок» – так звучить цьогорічне мотто фестивалю.
Перед глядачем постає непросте завдання: на чому зупинити свій вибір – комедії чи драмі, а то й дитячій казці, щоб перенестись у часі бодай на годину. Спектакль чи моноспектакль? Сучасність чи класика? Професійний чи аматорський колектив? А може віддати перевагу артистам-перформерам? У такому сузір’ї різноманіть кожен міг вибрати щось для себе. Вистави грали українською, російською, польською та англійською мовами.
Розпочав театральні дійства п’єсою «Комедія помилок» Шекспіра чернігівський театр. Доволі цікавим експериментом стала вистава «Le Libertin», яку показав експериментальний аматорський театр TILDE, що приїхав до Кракова з Тбілісі. Комедія-фарс «Le Libertin» – це анекдотична історія з життя великого філософа Дені Дідро, яка розповідає про його взаємини з жінками. Перебуваючи в заміському палаці родини баронів, Дідро таємно пише наступну частину своєї забороненої на той час «Енциклопедії». У вільні хвилини він віддається життю справжнього розпусника, повного розваг, романсів і сексуальних пригод.
Як зізнається режисер Оксана Чадаєва, комедію цей театр грає вперше, бо більшу частину його репертуару складають філософські психологічні драми. Мабуть, це пов’язане з тим, що до недавньої появи Михайла Радіонова колектив був суто жіночий. Мовою драматургії митці намагаються передати переживання і відчуття жінки у відносинах з чоловіками і суспільством загалом. Особливою прем’єра стала ще й тому, що в ній грає і режисер.
На думку одного з глядачів, виступ театру дав змогу отримати «літературну насолоду щирим інтелектуальним гумором», без зайвого пафосу. Високі слова у роздумах героїв, звісно, були, та обрамлені в іронічну сатиру набували зовсім іншого звучання. Театр планує постановки також українською мовою.
Щирістю почуттів і запалом пристрастей підкорив глядачів Перший український театр для дітей та юнацтва зі спектаклем «Ромео і Джульєтта». Професійна гра акторів львівського колективу не дала можливості відвернутися від дійства на сцені ані на секунду, а переклад Юрія Андруховича додав дивний присмак сучасності шекспірівським словам.
Учасники студентського «Театру на Садовій» пройшли крізь свої терни до зіркової сцени, принаймні краківської. Як пасажири сумського автобуса вони мали «приємність» провести дванадцять годин на пункті пропуску українсько-польського кордону. Художній керівник Олександр Решитько радіє, що, не дивлячись на запізнення, їм усе ж таки вдалося потрапити на фестиваль. «Театр на Садовій» представив виставу «Вийдіть у вікно» – комедійну історію про помічника британського прем’єра. Зал тепло сприймав дотепні жарти й талановиту гру молодих акторів, не стримуючи сміху та щедрих оплесків.
У непростій ситуації, пов’язаній не лише з приїздом, опинився і луганський музично-драматичний театр, який протягом останніх декількох років функціонує у Северодонецьку, куди був змушений переміститися через тимчасову окупацію. Пластична п’єса «Легені», завдяки якій луганчани стали лауреатами міні-фестивалю британської драми «Taking the Stage», особливо точно влучила в серця краківських глядачів. Це сучасна історія про кохання пари, яка хоче мати дитину. Вагаючись, вони зважують всі «за» і «проти», враховуючи при цьому глобальні перестороги такого кроку. Глядачі відчули себе в епіцентрі паралельної реальності, відвертого й гострого, іноді брутального, але смислового діалогу і реалістичної життєвої драми.
Олена Сидорак на театральному фестивалі вперше. «Я була на п’яти виставах. Найбільше мені запам’яталися «Двоє на качелях» та «Легені». Вони навіть чимось схожі. Двоє акторів показують справжню суть відносин, відкривають перед глядачем душу, так багатозначно мовчать, плачуть, кричать. Текст написаний настільки влучно, що, здається, неможливо щось забрати, але й додати нічого. А після останньої вистави я довго не могла заснути. Мене трусило. Уявляєте? Була настільки вражена виставою, переповнена емоціями, що ще довго прокручувала в голові підняті питання і пробувала на них відповісти. Мабуть, у залі не залишилося байдужих людей, бо луганські актори показали внутрішній світ двох людей без прикрас і цензури, показали частинку до болю знайомих життєвих переживань і проблем, які є в кожного з нас».
Задума, сльози на очах глядачів і думки, які залишаться, – здається, такі «показники» говорять самі за себе.
«Це найкраща вистава з усіх, які я мав змогу побачити цього року», – підсумував інший відвідувач фестивалю. ■
