Катерина Сорокопуд ■ КУЛЬТУРА ■ №13, 2017-03-26
Можна шити одяг, а можна створювати моду. Українські проектантки, які працюють у Кракові на польські марки, мріють про власні покази на світових подіумах.
У пізні 90-ті і на початку 2000-х років про українських дизайнерів почав дізнаватися світ. Роботи Михайла Вороніна, Вікторії Гресь, Лілії Пустовіт, Оксани Караванської з’явилися на європейських подіумах. Переплітаючи сучасні модні тенденції і традиційні техніки пошиття одягу, їхні творіння припали до смаку іноземним покупцям.
До списку імен «класиків» українського дизайну постійно приєднуються нові таланти. На хвилі популярності української традиційної вишиванки 2014 р. з’являється Віта Кін із її сукнями-вишиванками, що миттєво стали поширеними в соціальних мережах, а 2015 р. The Wall Street Journal назвав їх найпопулярнішими літніми сукнями року.
Нині українські імена в програмах закордонних показів – не рідкість. Антон Белінський, Лілія Літковська, Саша Каневський, Світлана Бевза відомі не лише в Україні, а й у Європі, Америці, Азії. Ці українці формують впізнаваний стиль, жіночність силуетів поєднують з ориґінальністю та винахідливістю, а часто навіть з домішками бунту. Багато серед них молоді, що має можливість презентувати свої бренди на таких подіях, як One Day Project – міжнарожний проект, започаткований у Києві з ініціативи дизайнера Антона Белінського, щоб допомогти молодим українським дизайнерам із просуванням власних проектів за кордоном. Цьогорічний One Day Project відбувався в Парижі під час Paris Fashion Week від 28 лютого до 8 березня. У програмі події пройшли презентації таких проектів, як Stas Kalashnikov, Masha Reva, DRAG & DROP, а показ Антона Белінського був також в офіційній програмі Paris Fashion Week.
Поки українські бренди завойовують світові подіуми, багато молодих дизайнерів з України лише роблять свої перші професійні кроки за кордоном, зокрема в Польщі.
Киянка Ольга Лук’яненко (на фото авторcтва Ліліт Мурадян) приїхала до Кракова, щоб здобути свободу самовираження: «В Україні для творчості, звісно, нема кордонів, але для бізнесу, для самовдосконалення, для особистого росту, для подорожей все ще існує багато відголосків від старої системи, що багато в чому стримують ентузіазм та ініціативу». Дівчина розповідає, що як навчалася в Києві у Мистецькому інституті ім. Сальвадора Далі, викладачі звертали увагу, перш за все, на техніку виконання: ескіз, викрій, пошиття. Все мало бути зроблене за правилами. На противагу такому, на думку дівчини, застарілому підходові під час навчання в Краківському коледжі мистецтв (Krakowskie Szkoły Artystyczne) головною була ідея, фантазія.
На думку Ольги, поєднання українського і польського підходів до дизайнерської освіти могло б бути ідеальним та принести багато користі.
Основну роботу в бренді масового одягу House дівчина поєднує з викладанням, часу на власні проекти майже не залишається. Наразі вона працює над окремими проектами і набирається сил і досвіду, щоб одного дня повністю зайнятися своїм бізнесом, працюючи тільки на свою марку.
На початку березня свою дипломну колекцію The call of the roots Ольга представляла на Малопольському конґресі жінок (Małopolski kongres kobiet). До участі в показі її запросила директор KSA, де дівчина викладає після завершення навчання. Її колекція має подвійне значення. З однієї сторони, «roots» – коріння, природа, дерева, вода, що послужили натхненням. З іншого боку, слово «roots» – коріння, як наше походження, родове дерево, спроба повернутися до традицій своїх предків.
Плани зайнятись у майбутньому лише своєю маркою має також Олеся Шор (на фото авторcтва Дарини Балан) – інша українка, яка навчалася у Краківському коледжі мистецтв, а зараз працює помічником головного дизайнера марок люксового одягу Próchnik і Rage Age by Czapul.
Її перша повноцінна колекція Split впала в око стилістам самої Леді Ґаґи. вбрання, в яких дизайнерка ставила акцент на контрасти форм і тканин, побачила в Інстаграмі Олесі асистентка Брендона Максвела, відомого стиліста співачки.
Написала і попросила надіслати речі до Нью-Йорка, де підбирався одяг до сценічних образів для турне на підтримку нового альбому зірки.
Дівчата не впевнені, що хочуть залишатись у Польщі. Маючи статус іноземця без дозволу на постійне перебування в Польщі, вони не можуть офіційно відкрити власну справу. Це змушує Ольгу до пошуків і збирання інформації про те, в якій із країн Європейського Союзу процедура реєстрації власної фірми є найбільш сприятливою для іноземця.
Олеся, яка в підліткові роки мріяла про Лондон, зізнається, що для неї робота на великий бренд – це, скоріше, дослідження того, як функціонує модний світ. Дівчина каже, що могла б зараз все кинути і почати займатися власним проектом, але воліє набратись досвіду і підготуватися до цього, як належить. ■
