Ігор Горків ■ ГРОМАДА ■ №12, 2015-03-22
Відбудовником українського Народного дому в Перемишлі (НД) може стати кожний з нас, незалежно від місця проживання, закінченої школи чи кількості нулів на банківському рахунку. Достатньо почути поклик душі і не дати йому втихомиритися. Кожен з нас може поширювати ідею фінансової підтримки української справи у родині, своїй громаді, гуртку ОУП, до якого належимо, у своїй парафії, своєму товаристві, серед знайомих. Це можна робити і серед сусідів-поляків, або серед рідних, які з різних причин виїхали за кордон чи там уже народилися. «Незахоплених просторів» чимало і варто пробувати їх здобути.
Внесками на банківський рахунок Громадського комітету відбудови Народного дому (комітет) допомогло дотепер близько чотирьох сотень добродіїв з Польщі і з-за кордону (від Північної Америки по віддалену Австралію). Щомісяця до них долучаються нові жертводавці – іноді троє, а часом і двадцять осіб хоче приєднатися до елітної групи відбудовників НД.
Слід сказати, що це ґроно з дуже серйозними постатями, які понад 100 років тому і в наш час відчули, що варто творити «перлину над Сяном». Ґалерею доброчинців відкриває незмінно сам д-р Теофіль Кормош, автор ідеї Народного дому в Перемишлі. Згадана ґалерея настільки велика, що для кожного знайдеться місце. Вхід до неї вільний, незалежно від розміру пожертви. Як нам у ній не бути?
Підтримати комітет своєю лептою – це діло дуже важливе. Вплатити і знайти іншого жертводавця – ще краще. Це амбасадорство, яке може дати дивовижні результати. Наші амбасадори можуть діяти не лише на сімейній чи українській ниві. Пан Владислав Мацелко з Бартошиць провів розмови з представниками місцевої влади, щоб заохотити їх до підтримки нашої справи. І це дало свої успіхи. Амбасадором можна бути в колі друзів, з якими об’єднує нас спільна професія (так допомагають, напр., члени Українського лікарського товариства в Перемишлі) чи зацікавлення і стиль життя (пластуни-юнаки на таборі в Посаді-Риботицькій 2014 р.). Серед свого гурту провели збірку пожертв для НД. Деякі класи білобірського ліцею ім. Т. Шевченка підтримали наш спільний дім. Не можна не згадати про різні структури ОУП, які серед своїх членів збирають пожертви. «Це такий маркетинґовий спосіб. Коли бачимо, що інші дають, то й ми хочемо дати. Так легше зібрати гроші», – пояснює голова гуртка ОУП у Громадці Йосиф Павлище. Ця ланка була першою, що вплатила гроші на рахунок комітету.
Сьогодні свою популярність здобуває проекологічна постава. Ми також можемо зробити свій внесок у збереження частинки природи. Дарія Олешко і Павло Антошко з Кошаліна, надсилаючи гостям запрошення на весілля, попросили, щоб не приносити квітів, а замість цього вкинути довільну суму до скриньки на ремонт НД. «Нема другого такого будинку, як Народний дім, і такої ідеї, а тому ми вирішили допомогти в такий спосіб. Квіти не були нам потрібні, а так ми зібрали пожертви на добру ціль, показали, що її варто підтримати і можна це зробити різними способами», – розповідає Дарія Олешко-Антошко. Можна за цим зразком допомагати і при сумних врочистостях. На похороні, наприклад, бл. пам’яті Франциска Гусейка в Перемишлі родина покійного просила не приносити цвітів, а, прощаючись з померлим, кинути довільну суму грошей у скриньку з написом: «на Народний дім». Часом люди на свій день народження чи під час іншого ювілею відмовляються не тільки від квітів, але й подарунків, замість того просять гостей підтримати наш славний дім. Це неабияке відречення, але хто це зробив, говорить, варто. Ми теж рекомендуємо, бо це дає велике задоволення. Популярним є колядування з благодійною метою. Гурток сільських господинь у Мокрому співав колядки саме для НД, подібно як інші колядники (і не тільки з Перемишля).
Варто пам’ятати про збирання пожертв під час наших заходів, яких у насиченому українському календарі не бракує. Роман Білас, голова Кошалінського відділу ОУП, вважає, що варто організувати збірки саме тоді. «На нашу Маланку приходить багато людей. І тут можна поєднати кілька елементів, тобто хай це буде не лише розвага й утримання домівки в Кошаліні, але і підтримка Народного дому – свідка нашої матеріальної культури. Ми всіх заохочуємо принаймні раз на рік поїхати на рідні землі і відвідати Перемишль», – додає.
Відбудова НД у ХХІ ст. – це не тільки фінансовий виклик, одночасно це шанс для нашої громади, щоб ще краще навчитися долати важкі виклики. Після закінчення ремонту будинку на вул. Костюшка, 5 перед нами постануть нові завдання, які необхідно буде вирішити. Але тоді ми будемо багатші досвідом, який важко переоцінити. Саме це варто підкреслити. Віддаючи або збираючи пожертви на ремонт, придумуючи нові способи підтримки, працюємо не тільки для Перемишля та нашого Народного дому. Всі ці знання в майбутньому знадобляться в кожному іншому реґіоні і при інших ідеях. Це буде наше додаткове багатство, з якого всі зможуть черпати. Отже кожен з нас може вибрати, як допомогти Народному домові. Способів багато, і всі можуть дати нечувані результати, як в одній польській кінокомедії: «Ви розбили банк!» «Я тільки потягнув!». ■
