УКРАЇНСЬКА анонімна творчість

Фейлетон Григорія СподарикаПОГЛЯДИ2009-08-26

У Кентшині, містечку на півночі Польщі, мабуть комусь набридло те, що в реґіоні активно функціонують українці й успішно співпрацюють з місцевою владою та громадою. Нагадаймо: місто є партнером українського Володимира -Волинського, тут існує гурток ОУП, є церква, щороку відбувається фестиваль з “Мальованої скрині”, який (разом з кількома іншими українськими заходами) міцно вписався в культурний календар не лише повіту, а й усього реґіону. На таку позицію працювало роками багато місцевих українських лідерів.

Та от нещодавно, у середині серпня, місцевий тижневик “Газета в Кентшині” надрукував лист читача, підписаний “мешканець повіту”, у якому автор листа виливає відро помий на Збишка Гомзу – голову кентшинського гуртка ОУП. Анонімку зразу розкритикували голова Ольштинського відділу ОУП Степан Мігус, а також депутат і член Головної ради ОУП Мирон Сич, визнаючи її атакою на лідерів та спробою пересварити місцеву українську громаду. Вже хоч би це суперечить одному із закидів, поставлених у листі, – закидові про “револьту в кентшинському ОУП”. Чи ініціатора “револьти” підтримували б представники організаційних структур вищого рівня?
Усю справу можна б обминути мовчанкою, як витвір, мабуть, нічим не прикритої і перегрітої в літню спеку голови, однак вона вписується в досить типову останнім часом схему. Отож виявляється, що маємо щораз більше стурбованих українськими справами, особливо на півночі Польщі, але ті люди завжди чомусь залишаються анонімними. Що цікаво, оця анонімність і стурбованість найчастіше швидко переростає в заколот та спробу вирішувати якісь приватні непорозуміння. Саме такі ознаки легко можна віднайти в “протигомзівському” листі.
Ми живемо в демократичній державі, де кожен має право на власну думку, але водночас і на захист свого доброго імені. Цим правилом знехтувала чомусь “ГуК” – в ситуації, коли вже вирішено надрукувати такого листа, варто було б зберегти принаймні мінімум редакційної чесності і дати можливість адресатові поставлених у ньому закидів відповісти. Добре, що ця газета надає шпальти своїм читачам та утримує з ними зв’язок, однак шкода, що не вміє відрізнити вартісних думок від безглуздої і шкідливої паплянини. А може “забовтати” в українському середовищі – це справжня мета цього видання? Дехто напевно пам’ятає, як перед цьогорічною “Мальованою скринею” головний редактор Іздебський щось там бурмотів про якісь яйця і молодих людей, які нібито мали ними кидати в гостя заходу Мирона Сича. У дійсності нічого такого не було, та це вже не вина редактора, що народ не підхопив змальованої ним ідеї.
Повертаючись до “мешканця повіту”, то коли він пише “ми українці” чи “нас українців”, то радше повинен представитися, назвати своє ім’я та прізвище. Хоч би тому, щоб інші місцеві українці могли оцінити, чи ця особа дійсно має право виступати від імені усієї громади. Відкидаючи анонімність, цей “мешканець” дав би також шанс іншим прокоментувати його газетну творчість та оцінити її наслідки. На такий своєрідний “comming out” незабаром трапиться добра нагода – кентшинський гурток ОУП 19 вересня організовує танцювальну забаву. Чи може той “мешканець” нехай усе ж таки стримається, бо якщо комусь добре вже “підзарядженому” відповідними напоями не сподобається така відкритість, то матимемо чергову біду, на жаль, уже українсько -українську.

“Наше слово” №35, 30 серпня 2009 року {moscomment}

Поділитися:

Категорії : Погляди

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*