Мирослав ЛевицькийУКРАЇНА2011-10-28

Ще задовго до кінця процесу над Юлією Тимошенко, коли депутати і громадські діячі могли ще вільно спостерігати за “політичним спектаклем”, Дмитро Павличко заявив, що влада ні з чим та ні з ким не рахуватиметься і запроторить Ю. Тимошенко за ґрати. Можливо, він десь чув думку Ю. Тимошенко, що в Україні запанував “залізобетон”, який не сприймає жодної логіки. Ця думка виявилася правдивою.

Незважаючи на всі дружні поради і навіть прохання лідерів Європи, адресовані Януковичеві, підвладний йому суд усе ж таки пішов на винесення вироку лідерові опозиції. Судячи з реакції світу, за кордоном ніхто з політиків не вірить у казки Януковича, що рішення про ув’язнення Ю. Тимошенко – це самостійне рішення суду. І в Україні також мало хто в це вірить.
Один з українських дипломатів Олександр Чалий заявив, що завданням дипломатії є не лише доводити світові позицію своєї країни, а й керівництву держави казати, як на ті або інші його рішення реаґуватиме світ. Чи нині українська дипломатія інформує керівництво держави про сприйняття його дій світом? Питання це, в силу специфіки нинішнього часу, залишається без відповіді. Хоч можна припускати, що дипломати нині не пояснюють, не пропонують, а лише слухають та виконують рішення. В кожному разі так виникає з інтерв’ю колишнього посла України в Білорусі Романа Безсмертного.
Якщо дійсно так є, тоді зрозуміло, чому українська дипломатія, починаючи від її керівника, переконує і Україну, і світ, що це “стандартна ситуація”, свідчення, що Україна йде демократичним шляхом, що в Україні немає місця для вийнятих з- під права “священних корів”. Коли різку реакцію світу на вирок колишньому прем’єру називають емоціями, навіяними опозицією, – то коментарі тут зайві. Ще трагічнішим є те, що інсинуації були виголошувані в той час, коли В. Янукович прийняв “політичне рішення” про декриміналізацію статті, за якою “судили” Ю. Тимо шенко. Про таку необхідність він заявив 13 жовтня в Кам’янці-Подільському.
Очевидно, що “рішення” про декриміналізацію не могло прийматися одноосібно – без поради з дипломатами. І коли один з них – керівник інформаційного управління МЗС України, – 12 жовтня увечері з екранів телебачення докоряв закордонним дипломатам, що вони необ’єктивні у своїх оцінках України, що вони приходили лише на суд до Ю. Тимошенко, а доля інших підсудних їх не обходила, то це багато про що говорить.
У цих двох – на перший погляд суперечливих – подіях добре видно “нову” політичну технологію. Янукович аж ніяк не збирається розчаровувати своїх друзів на кшталт генерального прокурора Пшонки, який уже встиг заявити про недоцільність декриміналізації статті, за якою судили Ю. Тимошенко. Він вирішив погратися з Європою у піжмурки. З одного блоку, він постановив засвідчити, що він добрий “батько народу”, який хоче зробити “прихильний” простій людині Кримінальний кодекс. А з другого боку, він хоче показати світові Ю. Тимошенко як страшну злочинницю, яка не заслуговує на таку турботу й увагу. І вже за новим, більш обґрунтованим звинуваченням залишити Ю. Тимошенко за ґратами. З цією метою 13 жовтня Служба безпеки України заявила про відкриття нової кримінальної справи проти Ю. Тимошенко за заподіяні нею збитки для Росії!
У світі все це вже давно трактують як свідчення страшного безрозсудства. Саме таким терміном провідні українські інтелектуалісти називають політичне переслідування опозиції в Україні, до якого відносять вони і нову, і всі старі кримінальні справи проти Ю. Тимошенко. Однак після всього того, що світ побачив у процесі зі суддею Родіоном Кіреєвим у головній ролі, мало хто повірить у які-небудь нові “справи”. Це однозначно трактується як намагання за будь-яку ціну знищити політичного опонента, як сповзання до тоталітаризму.
У репортажі Польського телебачення про винесення 10 жовтня 2011 р. вироку Ю. Тимошенко ставилося питання: яким після вироку Печерського суду буде політичне й економічне майбутнє України? Для поляків це більше теоретична проблема. Тому низка польських аналітиків припускає, що Янукович не піде на конфронтацію з ЄС, що знайде шляхи випустити Ю. Тимошенко на волю. Хоч заяви про навіяні українською опозицією Заходові емоції – свідчать про інше: про намір нинішньої влади в Україні укотре напустити світові туману в очі.
Свій погляд на розвиток України після вироку Ю. Тимошенко має представник опозиції, лідер Народного руху України Борис Тарасюк. Він вважає, що є три варіанти розвитку подій в Україні. “Перший сценарій – правовий, тобто ситуація, коли справа буде переглянута в апеляційній і касаційній інстанціях або навіть у Європейському суді з прав людини. Проте це може бути тривалий шлях. Другий з можливих шляхів – декриміналізація статті, за якою засудили Ю. Тимошенко. Хоч цьому буде страшна протидія, як бачимо з заяв чи то нинішнього генерального прокурора України, чи колишнього голови Верховного суду України”. На один з цих шляхів покладається демократичний світ, про що свідчать інтерв’ю ряду європейських політиків на чолі з Єжи Бузеком та Кетрін Ештон. “Проте не можна виключати й третього, стихійного, незалежного від волі політиків шляху – суспільної реакції громадян та опозиції, яка в кінцевому випадку повинна привести до зміни влади”, – заявляє Б. Тарасюк.
І водночас доволі часто звучить думка, що влада в пориві безумства робить все можливе, щоб Ю. Тимошенко пересіла з тюремної камери в президентське крісло. Виявляється, такі прецеденти у світовій історії теж є. Найяскравіший з них – останній президент Чехословаччини та перший (і водночас багатолітній) президент Чехії, драматург-дисидент Вацлав Гавел. Його вирвала з тюрми піднята чеським студентством потужна хвиля мітинґів восени 1989 р., відома в історії як чеська Оксамитова революція. Тоді, 1989 р., на фоні бурхливих процесів у Центральній Європі часто ставилося, як і нині в Україні, риторичне запитання: чому мовчить Чехія? А вона протягом трьох днів без насильства скинула тоталітарний режим та обрала собі правителем дисидента Гавела.
Чи думає в тому плані команда Ю. Тимо шенко? Про це нині вона публічно не говорить. Не до того їй. Її зусилля спрямовані на те, як правовим, ненасильницьким шляхом вирвати Ю. Тимошенко з тюрми. Про шляхи досягнення цієї мети 12 жовтня 2011 р. розповідали журналістам адвокати Ю. Тимошенко – Микола Сірий та Юрій Сухов. Адвокати наполягають: з огляду і на брак складу злочину, і на численні порушення закону суддею Кіреєвим вирок має бути скасований. За словами адвокатів, суддя за три місяці процесу накоїв масу правопорушень. Адвокати звернули увагу на один, політичний нюанс справи: в основу обвинувального вироку Ю. Тимошенко лягли свідчення Віктора Ющенка. Декому це може здатися сенсацією. Проте для багатьох – це драма і національна ганьба.

“Наше слово” №44, 30 жовтня 2011 року {moscomment}

Поділитися:

Категорії : Україна

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*