Ольга Попович ■ ПОДІЇ ■ №13, 2014-03-23
Коли в другій половині листопада 2013 р. українська молодь вийшла на вулиці своїх міст, протестуючи проти рішення уряду призупинити євроінтеґраційний процес, мало хто собі уявляв, що шлях, який Україна проходитиме до підписання асоціації з Європейським Союзом, виявиться таким трагічним і кривавим. Події, що розгорталися в Україні протягом трьох місяців, зі звичайного протесту переросли у масштабну революцію, кінцевою метою якої є зміна політичної системи в країні. І багато хто саме у євроінтеґрації бачив той шанс, який дасть можливість поміняти політичну систему і невідворотно ступити на шлях демократичного розвитку. Однак 21 березня український прем’єр-міністр Арсеній Яценюк таки поставив свій підпис під довгоочікуваним та вистражданим документом.
Була підписана так звана політична частина Угоди про асоціацію, економічну частину умови сторони мають намір підписати після проведення у травні президентських виборів в Україні. Раніше Угода про асоціацію розглядалася як один цілісний документ, але після зміни влади в Україні та відомих на увесь світ трагічних подій, вирішено розділити цей документ на дві частини. Прагматичний європейський політикум можна зрозуміти – вони хочуть бути впевненими, що основна й найбільш значуща частина угоди буде підписана з країною, яка матиме нового леґітимного президента, і коли внутрішньополітична ситуація в Україні стане зрозумілішою та стабільнішою.
Якби тепер не підписано політичних положень угоди, зважаючи на те, що Україна перебуває в стадії початку війни з Росією, має надзвичайно напружену ситуацію і дестабілізацію в південно-східних реґіонах, то для нової української влади це б означало певну поразку і підважувало б її леґітимність. Підписуючи угоду, ЄС чітко й однозначно визнає леґітимність нового українського уряду та узаконює ті зміни у внутрішньополітичному житті країни, які відбулися протягом останнього місяця.
До політичної частини угоди також увійшли питання безпеки й боротьби з тероризмом. В економічній складовій залишилися питання зони вільної торгівлі, співпраці у сфері сільського господарства, продажу/купівлі енергоносіїв, співпраці у сферах транспорту, космосу, туризму, металургії, наукових досліджень, арбітражу та справа оподаткування, захисту інтелектуальної власності. Для того, щоб підписана угода набрала чинності, за виключенням деяких її положень, вона має бути ратифікована парламентами всіх 28-ми держав-членів ЄС та Україною. На третій місяць після останньої ратифікації угода стає чинною. Однак не треба забувати, що угоду як таку розглядають цілісно, тому слід чекати ратифікації зі сторони країн-членів ЄС тільки після підписання економічної складової. Хоча в українському парламенті ратифікація може відбутися в досить короткий термін.
Підписання політичної складової договору варто розглядати як одне з досягнень революції. Про це свідчить і те, що відповідно до угоди Україна зобов’язується ратифікувати статут Міжнародного кримінального суду – Римський статут. Міжнародний кримінальний суд – це так званий Гаазький суд, який розглядає зокрема справи, пов’язані зі злочинами проти людськості. Саме до цього суду нова українська влада зверталася, висуваючи Вікторові Януковичу обвинувачення за розстріли протестувальників на Майдані. Загалом політична складова має сприяти розвиткові саме тих цінностей, заради яких розпочався Євромайдан та за які загинуло багато протестувальників у процесі української єврореволюції.
Зокрема, угода має сприяти зміцненню прав і свобод людини, верховенства права та розвиткові демократичних принципів і стандартів шляхом реформування суспільно-політичної системи в державі. Українська влада зобов’язується здійснити цілісні реформи, пов’язані з боротьбою з корупцією та забезпеченням прозорої фінансової політики. Також має відбутися реформування місцевого самоврядування і забезпечуватиметься прозорість праці державного апарату. Політична частина угоди надає Україні формальні ґарантії суверенітету, непорушності її кордонів і незалежності. Сторони угоди зобов’язалися посилити співпрацю з попередження конфліктів. На практиці це означатиме проведення спільних навчань і поліпшення військово-технічного забезпечення сторін. Реформи, які мають відбутися в Україні з підписанням угоди, будуть підтримуватися ЄС на рівні експертної і матеріальної допомоги.
Безперечно, найважливішою для України буде економічна складова, оскільки саме вона має забезпечити перехід до прозорої та конкурентної економіки. Створення зони вільної торгівлі має посприяти реформуванню українського бізнесу і його доступу на європейський ринок. Для цього необхідно буде провести модернізацію української промисловості. Конкуренція й ліквідація монополії в економіці принесе зниження цін на товари для споживача, а також сприятиме розширенню асортименту.
Зрозуміло, що проведення реформ буде болісним і тяжким випробуванням для України, однак без них не варто очікувати ані зміни політичної системи, ані зміни економічної ситуації. Угода про асоціацію відкриває для України важкий, але чіткий та однозначний шлях у напрямку демократії й економічної стабільності.
Насамкінець слід наголосити, що не варто розглядати угоду як дві самостійні частини, оскільки справа набагато складніша: угода є цілісна, тільки процедура її підписання розділена. Саме тому після президентських виборів Україна має негайно приступити до підписання економічної частини угоди для того, щоб держави ЄС розпочали процес її ратифікації. Як відомо, сама ратифікація може зайняти кілька місяців, а без неї значна частина положень не вступить у дію. Цілісне підписання угоди разом з її економічною складовою пришвидшить реформування української економіки, а також буде сприяти спрощенню або ж цілковитому скасуванню візового режиму з ЄС. ■
