«Схід-Захід» – молодий фестиваль, багато емоції

Олена ЦікуйКУЛЬТУРА№22, 2015-05-31

У Кракові 21-26 квітня проходив ІІ Міжнародний фестиваль українського театру «Схід-Захід». Його організатори захоплюються: «Було чудово». Волонтери та учасники коментують: «Організація не була ідеальною, можна було б дещо й виправити».

Перформенс «Світ за очі» у виконанні театральної групи «Навпаки». Фото авторки статті
Перформенс «Світ за очі» у виконанні театральної групи «Навпаки». Фото авторки статті

У першому фестивалі українських театрів у Кракові брало участь тридцять троє артистів. Цим разом протягом чотирьох днів ми мали змогу побачити по декілька вистав кожного дня фестивалю. Торік це був камерний захід, а всі запрошені артисти – аматори. Цього року захід притягнув до Кракова майже двісті (переважно професійних та наполовину професіональних) артистів. Приїхали також студентські театральні групи і два театри, вистави яких були призначені для дітей. Цього року фестиваль був міжнародний. Крім українських театрів, у Кракові виступив театр із Риги та дві трупи з Польщі. Краків’яни мали змогу познайомитися з різноманіттям українських театрів з далеких закутків Європи.
Натхненням для артистів були античні історії, зокрема трагедія «Антигона», яку в сучасній інтерпретації написав французький драматург Жан Аной. «Антигону» показали артисти театру «BilytsartCentre» Національного університету Києво-Могилянської академії. Вистава – майже без декорацій. Це історія дівчини, яка присвячує все в ім’я збереження пам’яті свого брата.
Творчість французького драматурга, здається, – популярна в Україні. Його п’єсою «Оркестр» скористався студентський театр з Харкова «Eкматедос». Енергію вистави підтримував невеликий простір залу театру і безпосередній контакт з публікою. Не всі охочі побачити виставу змогли поміститися в глядацькому залі, тому артистам прийшлося грати п’єсу два рази того самого вечора.
Доказом на те, що українська спадщина надихає молодих артистів, була зіграна Українським народним театром, який прибув з Риги, п’єса Тараса Шевченка «Назар Стодоля». Вистава – з багатими декораціями, красивими українським одягом та точно відтвореною сценографією українського села. Хоч найстарший артист із Риги мав 82 роки, вистава «Назар Стодоля» вразила енергією та бадьорістю.
Друга вистава, натхнена Шевченком, – це символічний, поетично-музичний перформанс театральної трупи «Навпаки» з Ґданська. Крім цікавої ідеї використання творчості Шевченка і зворушливої гри акторів, виставу, безсумнівно, збагачувала жива музика.
Уся суботня програма фестивалю була присвячена дітям. Виступили два театри: театр «Badiaka-Maniaka» української школи з Варшави зіграв казку «Івасик-Телесик», а гості з Тернопільської області театр «Ассолька» пригадав глядачам творчість Ганса-Крістіана Андерсена та його жартівливу казку «Свинопас».

Спектакль «Свинопас» у виконанні театру «Ассолька» з України. Фото Максима Незвіжицького
Спектакль «Свинопас» у виконанні театру «Ассолька» з України. Фото Максима Незвіжицького

Надія Мороз-Ольшанська, організатор фестивалю, висловлює жаль, що було замало волонтерів: «Українська молодь слабо відгукується на заклик допомогти. A це могла бути для них нагода поспілкуватися зі своїми. У нас було тільки п’ятеро волонтерів на двісті артистів. Це дуже мало». Наступного року буде, напевно, не надто більше. На питання, як співпрацювалося з організаторами фестивалю, одна з волонтерок відповіла, що краще не коментувати, бо організатори несерйозно ставилися до волонтерів. «Вони самі не знали, чого насправді від нас очікують», – прокоментувала волонтерка.
Великою проблемою для глядачів та учасників були запізнення. На виставу театру «Навпаки» глядачі і самі актори з невідомих причин чекали годину, і це не одинокий випадок на фестивалі. Запізнення знеохочували глядачів до участі в наступних виставах. Організатори виправдовуються: «Цього року в нас, на жаль, не було автобуса, тому глядачі переміщалися громадським транспортом». З’являється питання, чи не можна було раніше це перебачити і по-іншому скласти програму заходу?
Шкода, що польська публіка не була зацікавлена виставами. Це, мабуть, проблема польської аудиторії, тобто не варто цікавитися тим, що безкоштовне. А вистави фестивалю були безкоштовні, щоб українці могли безперешкодно прийти.
Н. Мороз-Ольшанська, одна з організаторів, підсумовує фестиваль так: «Для мене успіх полягає в тому, що в Польщі, тисячі кілометрів від рідного міста, нам вдалося організувати український фестиваль. Планку ми вже опускати не будемо – наступний фестиваль також буде міжнародним».
Попри всі недоліки, треба признати: ідея заходу – прекрасна. Кожна вистава передавала якусь ориґінальну думку, показувала окремий для українців з різних сторін Європи погляд на народні проблеми, а й на проблеми сучасного світу. Можна лише сподіватись, що з кожним роком організаційних недоліків буде менше; хочеться надіятись, що зацікавлення краків’ян фестивалем буде зростати. Все-таки добре, що є люди, які намагаються проводити такі заходи. Нехай ІІ Міжнародний фестиваль українського театру стане для організаторів уроком, з якого вони зроблять висновки. А всім, хто мав хоч невелику участь у тому, щоб захід відбувся, велике спасибі! ■

Поділитися:

Категорії : Культура

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*