СТРІЧКА про аґентів та вітер

Фейлетон Григорія СподарикаПОГЛЯДИ2010-09-29

Аґенти зупиняють певного дослідника прямо на залізничному вокзалі великого міста у Східній Європі. У фаховій підготовці завдання передбачено й те, що палкий поціновувач архівів та джерельних матеріалів може виявитися власником чорного пояса з карате, тому аґенти діють у безпечній кількості – їх шестеро. Застраховані з кожного боку, вони врешті звинувачують дослідника в намірі “передати в західні країни секретні документи”, потім відвозять його на 14-годинний допит – без права зателефонувати, без можливості дізнатися прізвища співбесідників тощо.

У ході операційної роботи аґенти цікавляться, зокрема, контактами з закордонними науковцями, вимагають доказів того, що тема досліджень не є державною таємницею. Кінець кінцем затриманого відпускають, проте, мабуть, у рамках попередження рекомендують залишити історичні студії, якими дослідник займався, і йти працювати вчителем у школі. Згодом навідують установу, якою ця людина управляла, і без жодних пояснень та при повному здивуванні працівників вилучають різні документи. На жаль, у цей момент не можна зупинити стрічки ані на мить, бо це – не фільмова фікція доби “залізної завіси”, а українська дійсність, що мала місце на початку вересня 2010 р., де головними персонажами були аґенти Служби безпеки України й не менш реальний історик-дослідник Руслан Забілий, директор Національного музею “Тюрма на Лонцького” у Львові (до речі, штатний працівник цієї ж СБУ).
Для повноти картини ще раз пригадаю зміст цієї реальної історії. Проти Забілого порушено кримінальну справу за фактом приготування до розголошення відомостей, що становлять державну таємницю. Забілий потім у ЗМІ відзначатиме, що матеріали, з якими він працює, не становлять жодної таємниці: це – давно вже розсекречені архівні документи СБУ. Отже, у чому проблема? Мабуть у тому, що історик базою своїх пошуків обрав історію Української повстанської армії та визвольних змагань. Якщо цей напрямок доволі широко можна було (а навіть було бажаним) “експлуатувати” за попередньої владної команди в Україні, то її сучасні відповідники віддають перевагу такому варіантові історії, у якому Голодомор уже не є геноцидом українського народу, а Степан Бандера не гідний звання Героя України. Р. Забілий не врахував той факт, що радше не дасть йому вільно працювати влада, яка кілька місяців тому не зробила нічого, щоб заблокувати відкриття пам’ятника Сталінові в Україні. Дослідник передумови для подій навколо своєї особи міг побачити й у зовсім свіжій ініціативі – реєстрації у Верховній Раді проекту закону “Про мови в Україні”, ухвалення якого має всі шанси зробити застосування державної української мови необов’язковим, паралельно відкриваючи двері для панування над Дніпром російської у всіх сферах громадського життя. Складається враження, що львівський дослідник проіґнорував усі знаки, які показують, куди тепер віє вітер в Україні, і саме за це зустріла його кара у вигляді поставлених закидів.
Сьогодні ця справа є резонансною – в Україні вже відбулися акції протесту, польські ЗМІ називають її прямо “гнобленням інакомислячих істориків”, а Світовий конґрес українців офіційно просить від президента Віктора Януковича негайного пояснення. Сьогодні важко передбачити, чим усе закінчиться, проте свіжий український скандал укотре доводить, що треба намагатися створити такі умови, у яких дослідницькі установи будуть мати максимально ґарантовану незалежність. Історія хоч і пояснює минуле, то все ж залишається потужним знаряддям впливу на майбутнє. Прекрасно знають про це політики, а чи не найкраще ті, що роздають накази аґентам…
Для справедливості можна додати, що проблеми з історією – це не лише українська болячка: зокрема, у Польщі також в офіційному просторі є ті, що не завжди правдивим висвітлюванням минулого відстоюють свої актуальні та прийдешні інтереси. Отже, повністю свобідний і незалежний вітер історії ще перед нами, але вже сьогодні можемо тішитися тим, що… УЄФА офіційно похвалила Україну за темп робіт перед Євро- 2012.

“Наше слово” №40, 3 жовтня 2010 року{moscomment}

Поділитися:

Категорії : Погляди

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*