Степан Мігус ■ ГРОМАДА ■ №43, 2014-10-26
Кандидат до Сеймику Вармінсько-Мазурського воєвідства Володимир Денека – львів’янин, кваліфікований спеціаліст-хореограф, живе на Мазурах у м. Венґожеві. Приїхав сюди на один рік, а тимчасом у вересні урочисто відзначив двадцятиріччя відновленого собою місцевого українського ансамблю «Черемош».
У цей час В. Денека встиг творчо попрацювати в Музеї народної культури у Венґожеві, бути директором Кентшинського центру культури, головою венґожівської ланки ОУП. Нині працює у Венґожівському осередку культури і промоції, далі веде «Черемош» і головує Товариству інтеґрації і культурного розвитку народних меншин у Польщі «Черемош».
Багаторічний досвід професійної роботи, який накопичувався протягом усього дорослого життя В. Денеки, в цьому й понад двадцять років на Вармії та Мазурах, а особливо серед численної української громади Венґожівщини, нині необхідно використати для її таки добра, тобто і для реґіону. Для нього немає таємниць, коли йдеться про культуру, працю з молоддю. Він має великі організаційні здібності. Це не один раз підкреслювали імениті гості заходів організованих ним, такі як сенатор Марек Конопка, депутат Мирон Сич, віце-маршалок воєвідства Ярослав Слома, воєвода Мар’ян Подзевський, українські дипломати, керманичі Венґожева і повіту, друзі-хореографи… Хоч Венґожево далеко від Києва, також Україна поцінувала творчу працю хореографа зі Львова. У серпні 2009 р. В. Денеку нагородив президент України Віктор Ющенко званням Заслуженого діяча культури України.
Невипадково В. Денеці запропоновано кандидувати цього року до Сеймику Вармінсько-Мазурського воєвідства. Сам кандидат каже, що має до запропонування чимало цікавих ідей. Насамперед – це більше доцінення самоврядною владою на місцях і у воєвідстві культурного розмаїття, яке береться з багатства національностей, що живуть у цьому реґіоні. Серед них найчисельнішою нацменшиною є українці. На його думку, влада не повинна жаліти на це матеріальних засобів, бо не завжди можна спиратися на громадську активність.
Загалом, цивілізаційний поступ сприймається як полегшення щоденного життя, тимчасом В. Денека вбачає загрозу активності дітей і молоді в комп’ютерах та інтернеті. Працею з «Черемошем» довів, що спроможний дати молодим людям альтернативу.
В. Денека вважає, що українські діти дуже здібні. Батьки повинні прищеплювати їм любов до українського танцю, до української пісні, української культури, українського народу змалку, від колиски.
– Нинішні комп’ютерно-інформатичні мобільні часи міняють світогляд наших діточок, осмислення важливості і черговості вартостей. Весь час іде боротьба – танець, тобто мистецтво, чи комп’ютер з усіма небезпеками, які він несе з собою для юних умів.
– Постійно повторюю всім батькам, що це зараза, хвороба, яку часто неможливо вилікувати, – арґументує. – Закликаю записувати дітей на репетиції, щоб вони могли фізично займатися. Хай це буде спорт, музика, танець або спів. Важливо, щоб малечу відірвати від того комп’ютера. Це одна з наших цілей, а інша – пам’ятати, що ми все-таки українці, що ми це винні нашому народові і тим молодим героям, які нині віддають життя за Україну.
Накопиченим досвідом він спокійно може поділитися з усіма, хто зацікавлений в активному вихованні нащадків у використанні різнокультурного багатства на Вармії та Мазурах з користю для всіх мешканців. Із львівського досвіду В. Денеці запам’яталося, наскільки важливою справою є приєднання того чи іншого колективу до самотужки здійснюваної події: фестивалю, огляду чи конкурсу. На основі цієї ідеї виник у Венгожеві 19 років тому Міжнародний фестиваль молодіжних фольклорних колективів національних меншин.
– Я почав шукати формулу, як зробити щось вартісне, – згадує початки популярного на весь світ фестивалю В. Денека.
Фестиваль став стимулом для розвитку «Черемоша». Дітки побачили рівень запрошуваних на фестиваль українських колективів з України і самі захотіли так танцювати. Виникла й друга молодша група черемошан як майбутня заміна тим, що відходять з різних причин. Задіяв ще й той фактор, що оці менші, як каже хореграф, почали наступати на п’ятки старшим, а тому старші подвійно старалися танцювати якнайкраще. ■
