Білому Борі 120 дітей і молоді проявили свої музичні та художні таланти 7 червня, під час проведеного вже удвадцяте Фестивалю української сакральної творчості.

Організатором заходу є місцева греко-католицька парафія, комісія у справах дітей і молоді Вроцлавсько Ґданської єпархії та місцевий Комплекс шкіл ім. Т. Шевченка. На цей раз виступило 15 груп, які представляли парафіяльні спільноти Ґданська, Білого Бору, Члухова, Щецина, Старґарда-Щецинського, Валча, Мєндзибожа, Кошаліна, Мястка, Інська, Лемборка та Щецинка. Натомість з’їзд дітей Слупського та Кошалінського деканатів УГКЦ, який організовується разом з фестивалем, згуртував аж 250 учасників.

Перший фестиваль організовано тут 1983 р., напередодні храмового празника, з ініціативи тодішнього пароха о. Йосифа Улицького та катехитки с. Надії Ковальчик. Саме білобірський фестиваль дав підвалини для нинішніх фестивалів сакральної творчості, які проводяться в Лігниці та Ґурові-Ілавецькому.
– Історія Фестивалю сакральної творчості бере свій початок від Дитячого фестивалю в Кошаліні, основою якого є народна творчість. А нам хотілося, щоб діти мали можливість проявити себе також у релігійній тематиці, – розказує ініціатор фестивалю о. Й. Улицький. – Ішлося мені про те, щоб у житті дітей і молоді функціонувала теж духовна поезія та релігійна пісня.
Тому під час Фестивалю української сакральної творчості більшу активність можуть проявити священики і катехитки, які вишукують для дітей релігійну музику й поезію, пропонують різноманітні театралізовані форми. Як правило, фестиваль мобілізує й самих дітей, дає їм поштовх до дальшої праці. Зустрічі з ровесниками є неоціненними: діти бачать, що інші також радо беруть участь у подібних заходах.
Дев’ятирічній Ользі Марцішак зі Старґарда-Щецинського дуже подобається приїздити до Білого Бору, бо саме тут має можливість подивитися виступи інших учасників. Крім того, Оля любить атмосферу підготовки до різних конкурсів: коли, наприклад, вдома готує розмаїті малюнки, які потім нагороджуються. Але найбільше радіє, коли може співати.
У Білому Борі відомі теж акторські здібності Тетяни Керкош з Кошаліна (11 років), отож не дивно, що вона сама залюбки сюди приїздить. Зізнається, що їй дуже подобається виступати на сцені, а до того ще й грати великі ролі. Можливо, Тетяна буде навчатися в білобірській школі:
– Тут вчилася моя мама. Вона каже, що в Білому Борі файно, тому я й подумала, що теж хотіла б навчатися в українському ліцеї, – розповідає Таня.
Також шістнадцятилітній МаксимШумилович зі Щецина охоче бере участь у подібних фестивалях, оскільки завдяки цим заходам може себе творчо проявити, а це дає йому відчуття гордості, що представляє свою батьківщину. Максим найкраще почувається в декламації, яка дає йому змогу відкрити внутрішнє “я”.
– Подібні заходи подобаються мені насамперед тим, що маю можливість зустріти інших дітей, які говорять такою самою мовою, як я, і люблять робити те саме, що я. Це справді велике переживання, – каже Максим.
І саме про це йдеться, бо ж фестиваль – це чудова нагода як для поширення християнських цінностей, так і відкривання нових талантів серед дітей і молоді. До того ж, як говорить о. Й. Улицький, – це теж спосіб активізації душпастирського життя в Церкві. Щоправда, отець шкодує, що релігійні пісні та поезія поки що не виходять поза межі фестивалю. Однак знає, що це можливо, про це найкраще свідчить феномен творчості покійного о. Зенона Дрозда. Його пісні, зокрема, “Ти знаєш, Боже, моє бажання…” функціонують до сьогодні не лише в церкві, їх співає й молодь. Отже, усе залежить від відповідного репертуару, і саме над цим потрібно працювати, щоб захоплював він як молодих людей, так і старших.
Нині фестиваль розширився за рахунок мистецького та біблійного конкурсів, що їх організовують комісія у справах дітей і молоді та Катехитичний центр Вроцлавсько-Ґданської єпархії – переможців обох конкурсів нагороджують саме в Білому Борі. А на закінчення всіх учасників з’їзду, а також їхніх опікунів, священиків та монахинь, чекають забави та спортивні змагання біля вогнища. Цьогорічний фестиваль удостоїв присутністю вроцлавсько-ґданський владика Володимир Ющак, який очолив богослужіння у місцевій церкві напередодні фестивалю.

“Наше слово” №27, 1 липня 2012 року {moscomment}