Олеся Ґераль ■ ПОДІЇ ■ №23 2016-06-05
На засіданні Міської ради Люблина 19 травня був запланований розгляд проекту ухвали у справі зміни назви скверу Тараса Шевченка, що лежить в адміністративних межах Люблина, на сквер Справедливих українців. Проте вже на початку депутати більшістю голосів «за» й одним голосом «утрималися» повернули проект до поновного розгляду в комісії у справах культури та охорони пам’ятників.
Голова депутатської фракції «Право і справедливість» Томаш Пітуха, який ініціював зняття справи скверу з порядку денного, вважає, що «дискусія в комісіях дозволить нам краще ознайомитися з цією проблемою. Маю надію, що ця ситуація парадоксально вплине на покращення наших стосунків. На засіданні комісії ця тема була дуже емоційно потрактована, тому ми хочемо ці емоції заспокоїти». Депутат «ПіС» зізнався, що «вслуховувався в голос заявників» у справі зміни назви скверу в Люблині і сприйняв його зі зрозумінням, проте нагадав також, що на попередньому квітневому засіданні міськради прийнято офіційну позицію у справі вшанування прав польської національної меншини у Львові, і цього депутати вимагають.
Ми голосували ані «за», ані «проти»
На такі позитивні «жести» зі свого боку люблинські політики чекають відповідних «жестів» української сторони. «Ми хотіли показати, що очікуємо знаків співпраці з українського боку. Розраховуємо, що українська влада підтримає слушні потреби поляків в Україні», – прокоментував Томаш Пітуха. Представник «Громадянської платформи», депутат міськради Пйотр Дрехер зазначив, що «підтримує пропозицію зміни назви скверу, оскільки це так само підтримує рада дільниці. Тепер дискусії буде піддане питання, чи не варто було б вказати нове місце або вулицю. Все буде обговорене на засіданнях комісії».
Голова комісії у справах культури та охорони пам’ятників депутат Марцин Новак заявив, що «31 травня 2012 р. рішенням Міської ради Люблина надано назву Тараса Шевченка скверу на перехресті вулиць Руської і Підзамча, оскільки була заява місцевої громади, були представлені арґументи літературознавців про те, що Т. Шевченко писав про історію українського народу в реаліях ХІХ століття і не було проблематичних понять, які могли б викликати сумніви. Після чотирьох років тема повернулася, і ми готові розмовляти. Напевно ініціатива надання назви Справедливих українців є слушною і цінною ініціативою, проти чи коштом тієї назви, що вже функціонує в Люблині? Не впевнений».
«Ми, Українське товариство, з прикрістю прийняли інформацію про ініціативу зміни назви скверу. Таку заяву складно не сприймати, як домагання усунути з публічного простору Люблина чогось, що свідчить про існування в історії міста української громади і ставить під знаком запитання права українців ушановувати свою національну традицію. Закиди, що начебто Шевченко закликав „вбивати ляхів” є абсурдними, оскільки український поет творив в епосі Романтизму, творчість якого закликала до волі і до поваги інших культур і традицій. Заміна назви скверу з Тараса Шевченка на Справедливих українців та взагалі поєднання цих двох понять є непорозумінням. Що має спільного Тарас Шевченко з подіями, які відбувалися кількадесят років після його смерті?». Своє задоволення з перенесення розгляду справи виразили представники суспільного комітету будівництва в Люблині пам’ятника жертвам Волині, який 9 березня подав голові Міської ради Люблина заяву про зміну назви скверу. Крім того, представники цього комітету вважають, що своїх героїв українці повинні ушановувати «в себе в Україні, бо в Люблині вони лише в гостях, вони тут тільки працюють». Такі коментарі прозвучали на коридорах Міської ради Люблина під час сесії міськради. Вони лише стверджують той факт, що деякі поляки навіть не усвідомлюють, що у воєвідському місті Люблинщини протягом століть проживають українці. Голова цього комітету Здзислав Коґуцюк вважає, що в «Гайдамаках» Шевченко виражав антипольські настрої, описуючи злочини українських козаків над поляками 1764 р., і цього не можна приховувати. «Ми задоволені з такого рішення депутатів. Слід далі працювати над цією темою. Вважаємо, що треба захищати гідність поляків. Як можна дивитися в очі іншим народам, коли не шануємо себе самих? Шевченко, який прославляв культ злочинців Гонти і Залізняка, не може бути вшанований в публічному просторі нашого міста. З. Когуцюк вважає, що тепер депутати докладно на комісіях опрацюють цю справу, проте не можна передбачити розвитку подій. Комітет виразив пропозицію замінити назву скверу на Справедливих українців, оскільки є «українці – справжні герої, котрі рятували поляків і віддавали життя за рятунок поляків, і таких українців треба вшановувати». Лідер комітету підкреслив, що «вже багато років у Львові на могилах поляків, які загинули з рук бандерівців, нічого не можна зробити, навіть поставити хрест, така сама справа з поверненням костелу Марії-Магдалини польській римсько-католицькій громаді». Нагадаймо, що Міська рада Люблина 14 квітня 2016 р. більшістю голосів прийняла позицію із закликом українців у Львові до пошани постулатів польської римо-католицької меншини.
Дискусії у справі скверу Шевченка в Люблині спричинили появу в міському середовищі оскарження Т. Шевченка в «антипольськості», а ці емоції не вплинуть позитивно на польсько-українські стосунки.
На прес-конференції 18 травня, голова Українського товариства д-р Григорій Купріянович заявив, що сквер Тараса Шевченка повинен існувати на території Люблина, оскільки ще 2010 р. товариство звернулося до Ради міста з відповідним проектом і, вносячи цю ініціативу, українці почувалися повноправною частиною громадськості міста і прагнули поглиблювати добрі польсько-українські відносини. Власне в Люблині в 80-ті роки ХХ ст. міське видавництво публікувало твори Шевченка, а пізніше вийшов друком «Кобзар» польською мовою авторства місцевого українця Петра Куприся. Тепер з невідомих причин відношення з боку певних середовищ Люблина до української громади різко погіршилося. Г. Купріянович зазначив, що ця акція зміни назви і створення неґативних емоцій довкола постаті Шевченка та українців в українській культурі як такій зводиться до «спроби усунення з публічного простору нашої громади» і викликає питання: «Може, не треба признавати до того, ким ми є»?
«Парадоксом цієї ситуації є те, що раптом козирною картою стає арґумент про антипольські настрої Тараса Шевченка. Перші контроверсії виникали ще понад сто років тому і тоді, коли вийшли друком перші переклади „Гайдамаків” авторства Леонарда Совінського, котрий захищав Тараса Шевченка від поверхневої інтерпретації його творів. Питання спільної польсько-української історії та взаємин двох народів мають своє відображення у творчості Тараса Шевченка», – вважає секретар Українського nовариства, літературознавець д-р Андрій Савенець. Того ж вечора відбулося позачергове «читання Шевченка у сквері Шевченка», на якому зібралися українці, поляки, студенти, люблинські письменники та інші мешканці міста. Зустріч була наповнена поезією, роздумами над поетичним словом, багато охочих сміливо виходили на середину скверу і читали вірші, а дехто навіть декламував з пам’яті. Одним з перших прочитав вірш Т. Шевченка «Полякам» люблинський актор та діяч культури Матеуш Новак. Під час «Читання Шевченка» до громадськості звернувся мешканець міста Генрик Ґрохольський, котрий виразив протест у справі зміни назви скверу: «Якби я раніше знав про цю справу, то міг би зібрати багато голосів про збереження скверу Тараса Шевченка, бо не всі мешканці знають про цей прикрий інцидент». Г. Ґрохольський підписався під відкритим листом у справі скверу, який підготували мешканці міста і, зокрема, дослідниця України – фундація «Терен отварти» Александри Зінчук. «Ми зібрали понад 400 підписів громадян, які вважають, що сквер Тараса Шевченка є символом багатовікових контактів Люблина з Україною і підкреслює роль, яку сьогодні місто відіграє в польсько-українських стосунках. Є також знаком багатовікової присутності в історії та сучасності українців Люблина, котрі є інтеґральною частиною нашого міста. Без скверу Тараса Шевченка наше місто стало б убогішим».
Впевнено можу ствердити, що сумніви і дискусії щодо можливих перейменувань скверу в самому серці міста у східній Польщі не впливає позитивно на суспільний і культурний імідж Люблина, який ще кілька років тому був кандидатом на отримання звання «Європейської столиці культури». Де поділися символи того, що Люблин символізує європейські інтеґраційні ідеї, національну спадщину демократії, толерантності та ідею діалогу культур між Сходом і Заходом? ■
