Тадей Конадор ■ РЕЦЕНЗІЇ ТА ОГЛЯДИ ■ 2010-09-30
{mosimage}
Bogumiła Tarasewicz, Jerzy Starzyński, “Pieśni babci Olgi” / ” Співанкы бабы Ольгы”, Legnica 2009
На сторінках “Нашого слова” Юрій Стажинський вже не раз був гостем. Він не тільки історик, який досліджує післявоєнну долю лемків, а й виконавець багатьох діянь, які інші вважають неможливими для реалізації. Але Юрко про це, на щастя, не знає, тому й створив ансамбль “Кичера”, який вже добре відомий не тільки в Польщі, здобув для нього садибу, організує великі фестивалі (зокрема “Під кичерою”), заснував у Лігниці лемківський музей, а останнім часом створив нове видавництво. Отак і маємо дві різні, але обидві незвичайні книжки.
Перша – це “Співанкы бабы Ольгы”, скарбниця музичної лемківської традиції, у якій знаходяться старі, майже сьогодні невідомі пісні. Ольга Череп, народжена на початку минулого століття, була надзвичайно талановитою музично. Співала в церковному хорі, на вечірках, весіллях, на яких часто бувала дружкою. Незважаючи на те, що мала багато обов’язків, знаходила теж час на вишивання – до сьогодні збереглися чудові запаски. Після війни, як усіх лемків, її викинули з рідних коханих гір… і так вона опинилася в Нижній Силезії. Проте в її душі назавжди залишилася туга за Лемківщиною. У першій частині книжки Ю. Стажинський описує життя пані Ольги, розповідає про її надзвичайну пам’ять, про те, що вдалося врятувати завдяки її розповідям. Мабуть, багато читачів “НС” бачило прекрасну виставу “Федори” в “Кичериному” виконанні, проте мало хто знає, що реконструйовано її на основі спогадів нашої героїні. А таких історій знайдемо тут більше. Показано також важку долю лемків у післявоєнній Польщі.
Друга частина – це вже опис музичний, де Богумила Тарасевич надзвичайно цікаво характеризує окремі пісні. Довідуємося, який це різновид, є теж короткий музичний аналіз, що показує унікальність їхньої структури, мелодики. Напевно буде дуже корисним для музичних ансамблів.
І, що найважливіше, ноти тут подані відразу під текстом. Багато пісень, які співала пані Ольга, тепер уже цілком забуті, інші знаємо, але в зовсім інших версіях. Справжню скарбницю віднаходимо тут.
А ще й несподіванка на вас чекає, бо до книжки доданий компакт диск з піснями в ориґінальному виконанні Ольги Череп. Слухав я вже багато платівок з народною музикою, де вокалісти співають соло, без музичного супроводу, проте рідко коли вдалося витримати до кінця, бо були просто нудні. А тут – зовсім навпаки, від запису просто не можна відірватися. Голос співачки чарує, чути, що кожну історію розповідає за допомогою музики з великим почуттям, передає всі її тонкощі. А ті архівні записи звучать надзвичайно чисто, без притаманних їм шумів, що є великою заслугою Анджея Олейника, який їх так професійно почистив. І, теж велика рідкість, про все гарно розповідається по-лемківськи і по-польськи. А цілість доповнюють старі фотографії, що добре передають настрій книжки. Треба підкреслити, що видання старанно опрацьоване, має гарну обкладинку, отож у руки вам потрапить справжня перлина. Зазначу ще, що до її створення доклалося Міністерство внутрішніх справ і адміністрації, підтримуючи фінансово.
{mosimage} Bogumiła Tarasewicz “Wesele łemkowskie – obrzęd i muzyka. Tradycja a współczesność”, Legnica 2009
Чергова позиція – це “Лемківське весілля – обряд і музика. Традиція і сучасність”, а її автором є Богумила Тарасевич. Це поширена версія маґістерської роботи, отож, вже за самою суттю, дуже наукова. Однак не треба боятися тієї “науковості”, бо, незважаючи на докладний аналіз музики і тексту, вона вміщує теж багато цінних для середньостатистичного любителя лемківської культури матеріалів. А чому об’єктом дослідження було весілля?
Отож, як пише сама авторка, “весілля – це центральна подія в сучасній лемківській обрядовості”. Б. Тарасевич – музикознавець і співачка, записала платівку “Під облачком”, вона теж директор створеного нею ж Любуського концертного бюро.
Перша частина роботи – це короткий, але вичерпний вступ до лемківської тематики: як їхньої традиції, так і сучасної обрядовості. Становить це велику рідкість в етнографічних дослідженнях, що зациклюються на минулому, представляють традицію як закриту сторінку. Пані Богумила показує нам, що це, незважаючи на багато змін, постійно жива матерія, яку не знищило переселення ані наполегливі спроби позбавити лемків їхньої ідентичності. Отож, маємо тут опис традиційного весілля, проте стільки ж уваги присвячено й сучасності. Маємо чудовий посібник для молодят, які планують взяти шлюб і живуть з духом своїх предків. Тут же описано, яку функцію виконує музичний гурт, і важливу роль хору.
Наступні розділи – це вже стисло науковий аналіз музики, зокрема характеристика тональності, мелодики, метроритміки. Подібний аналіз присвячений теж мелодіям позавесільним, але ця частина вже призначена для фахівців. Для нас же буде в книжці найцікавішим багатство текстів і мелодій, чимало з яких виходять друком уперше. Деякі труднощі може справити науковий характер видання: в одному місці подані ноти з різними мелодичними варіантами, а текст – в іншому. Але щоб упоратися з цим, вистачить докласти дрібку зусиль – послуговуючись алфавітним списком творів можна віднайти потрібні, таким чином відкривається доступ до понад триста мелодій і більше півтисячі текстів. Справжня скарбниця! А на додаток, це все ілюстроване архівними фотографіями.
Для багатьох неабияку цінність становитиме й чимала бібліографія, що подана на кінці, стосується вона не тільки музики, а й лемківської історії, культури, релігії. Це видання, у свою чергу, фінансово підтримала Лігницька ґміна.
Додам, що ці дві книжки повинні бути в бібліотеці кожного любителя лемківської культури. Можна спробувати її отримати, написавши на адресу kyczera@wp.pl Якщо їхній тираж ще не вичерпався, то книжки ви отримаєте, оплативши тільки кошти висилки. Однак є теж прохання – як будете посилати гроші, то додайте якісь 30-40 зл. добровільної пожертви. А Юрко Стажинський напевно їх видаткує з користю, тоді будемо мати чергову позицію у своїй бібліотеці.
“Наше слово” №40, 3 жовтня 2010 року{moscomment}
