Синьо-жовта крапля революційного мистецтва у Кракові

Олена ЦікуйКУЛЬТУРА№39, 2014-09-28

Виставку «Крапля в морі – мистецтво української революції» до 19 жовтня можна оглянути в Mузеї сучасного мистецтва «МОCАК».

Василь Цаголов, «Балерина». Світлина Ярослава Дацева
Василь Цаголов, «Балерина». Світлина Ярослава Дацева

Під час моєї останньої поїздки взимку до Києва, відразу після того, як я прибула до столиці, в невеликому хостелі коло Золотих Воріт особливо вразила мене одна ситуація. На прохідній худорлява російськомовна жінкa уперто i гаряче відмовляла мене від походу на Майдан, пояснюючи своє знеохочення до революціонерів неможливим до витримки сморoдoм палених автошин, який розповсюджувався на весь центр Києва. Я була глибоко вражена поведінкою жінки, особливо тим, що саме цей запах паленої ґуми інші кияни називали запахом свободи і що назавжди вважатимуть його символом Майдану.
Плануючи виставку під назвою «Крапля в морі – мистецтво української революції», яку до 19 жовтня можна оглянути у краківському МОЦАКу, жоден з артистів не здогадався використати цей своєрідний, характерний саме для Майдану запах, як елемент витвору мистецтва. Пишу про це тому, що, на мою думку, дуже хорошою ідеєю виявилося використання іншого символу, який нерозривно асоціюється мені з українською революцією. Мене, глядача на виставці, особливо вразив при огляданні експонатів звук ударів металу об метал, який на Майдані був зігріваючим для людей, котрі не одну зимову ніч провели, мерзнучи за спільну справу. Думка проста, але цікава: звук впливав на атмосферу виставки більш за все інше.

Перформенс Громадського сектора Майдану «Царство тьми поборено», 2013, фотографічна документація (джерело mocak.pl, завдяки зичливості Мистецького арсеналу)
Перформенс Громадського сектора Майдану «Царство тьми поборено», 2013, фотографічна документація (джерело mocak.pl, завдяки зичливості Мистецького арсеналу)

Проект «Крапля в морі» присвячений художнім та візуальним аспектам протестного і революційного руху – всім тим процесам, які відбувалися в Україні з листопада 2013 р. Зразу попереджую всіх, хто сподівається великих розмірів виставки, насправді вона невелика, всі експонати містяться в одному залі. Перед самим входом звертають на себе увагу фотографії з перформансу, організованого Громадським сектором Євромайдану, коли група українців вирішила мирним способом боротися з «Беркутом». Вони стояли з дзеркалами перед блокадою міліціонерів, щоб ті самі глянули собі в очі. На деяких дзеркалах протестанти написали: «Боже, чи це насправді я?».
Відразу, коли входимо до залу, бачимо посередині скульптуру «Балерина» Василя Цаголова – символ Росії, яка виявляється причиною всіх подій навколо: країна, яка намагається представляти себе красивою і невинною, а у самої в руках автомат.
Варто знати, що роботи, які ми можемо оглянути, переважно були створені під час революції. Всі автори брали активну участь у подіях. Незабутнім для мене залишається спогад суворих світлин і фільмів, яким не потрібно художнього оформлення для того, щоб зворушити глядача. Доказом цього є серія фотографій «Воїни» Олександра Чекменева з зображеними на них революціонерами і короткими описами їх перебування на Майдані. Не могло забракнути і львівського музиканта Маркіяна Мацеха, хлопця, що грав на фортепіано твори Шопена перед «Беркутом» біля Адміністрації президента. Тепер ця світлина облетіла весь світ і стала одним із символів мирного протесту.

Не менш цікаві і твори сучасних професійних художників. Згадуючи твори мистецтва, презентовані на виставці, найцікавішими здавалися праці Влади Ралко, однієї з найуспішніших сучасних художниць України. «Листівки з Майдану» – це наче поспіхом створений цикл картин, на яких зображені будні української революції.
Але не всі роботи на виставці мене захопили. Наприклад, кліп Бориса Кашапова «Боротьба з білим квадратом», де автор намагається порівняти боротьбу на вулиці Грушевського з комп’ютерною грою, чи робота «Євромайдан – нове Середньовіччя», у якій Марія Павленко асоціює санітарів з Майдану зі старовинними інтер’єрами собору Святого Михаїла, на мою думку, не найкращі, хоч автори і намагалися бути ориґінальними.
На закінчення я хотіла б попередити, що глядачі можуть вийти з виставки трохи розчаровані, тому що потенціал, який створює тема української революції, здається, відкритий лише символічно. Люди, які шодня спострерігали за новинами у телебаченні та в Інтернеті, не дізнаються з виставки значно більше про Майдан. Але я думаю, що варто все-таки подивитися цю виставку і таким чином віддячитись авторам та організаторам виставки за їх старання. ■

Поділитися:

Категорії : Культура

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*