(гс) ПОГЛЯДИ№5, 2015-02-01

Через кілька місяців скінчиться термін дії санкцій, які Європейський Союз наклав на Росію за її аґресію щодо України та анексію Криму. Нещодавно депутати Європейського парламенту, обговорюючи це питання, відзначали, що без зміни курсу офіційної Москви повинен зберегтися і розширитися механізм її блокування, зокрема в плані економічного тиску. В останні дні такий напрямок підтвердили й міністри закордонних справ європейських держав, президент США Барак Обама, а також польська прем’єр-міністр Ева Копач, яка перебувала з офіційним візитом у Києві.
У тому, що послідовність у справі санкцій варто зберегти, переконані, зокрема, аналітики з Польського інституту міжнародних відносин, які в середині січня оприлюднили результати свого дослідження «Санкції та Росія». Згідно з їхніми висновками, санкції перш за все стримують Владіміра Путіна від подальших аґресивних дій щодо України. Це зброя уповільненої дії, може не так спектакулярна, як те, що Москва робить, допомагаючи сепаратистам, але напевно ефективна. Цікаво, що більшість російського суспільства не боїться міжнародної ізоляції і санкцій (66%) та підтримує ембарго на харчі звідти (78%). Це, напевно, результат путінської пропаґанди. Але, як оцінюють автори дослідження, ситуація може змінитися, бо ті самі пересічні росіяни щораз частіше бачать у крамницях вищі ціни на основні продукти. З погіршенням економічної ситуації може з’явитися хвиля протестів проти політики влади. Люди зрозуміють, що погіршення спричинене її рішеннями. Експерти відзначають, що головною проблемою російської економіки є брак дешевих кредитів із Заходу та закордонних інвестицій, які ґарантували швидший розвиток російським фірмам. Без цього неможливе тривале економічне зростання.
Як відзначено в рапорті 2014 р., відплив західного капіталу з Росії становив 100 млрд. доларів, при чому таке явище мало місце вже рік раніше, становлячи відповідно 63 млрд. дол. Оскільки Кремлю потрібні гроші, то братиме їх, вичерпуючи дотеперішні резерви, а також, правдоподібно, підвищуючи податки. Це знову черговий привід для суспільних протестів і можливого «отверезіння» пересічних росіян. «Захід повинен утримуватися від дій, які мають на меті обмеження неґативних наслідків санкції для російської економіки. Лише таким чином він зможе вимогти на російській владі зміну дотеперішньої політики щодо України та повну пошану територіальної цілісності і незалежності цієї держави», – записано в рекомендації авторів дослідження.

Президент Путін заявляв, що імпортовану західну продукцію, зокрема харчову, замінить внутрішньою, або експортом з інших країн. Поки що це не надто вдається, а експерти відзначають, що брак ринкової конкуренції в Росії спричиниться до того, що місцеві виробники постачатимуть товари по вищих цінах. Спадок цін на нафту – це чергове скорочення в російському бюджеті. Він не буде наповнюватися відповідними надходженнями й тому, що санкції погіршують кондицію російських підприємств, які, у свою чергу, втрачатимуть спроможність платити податки. Отже потреби зростають, а державний гаманець пустошіє. Як уже було сказане, російське суспільство й надалі широко підтримує свою владу, але люди щораз більше відчувають, що санкції вдаряють не лише в еліту, але також в них самих. Дорожчі на 40% яблука чи на 15% м’ясні продукти – це реальний вимір цього почуття. Розчарування може посилюватися й тоді, коли живими додому повертатимуться щораз менше російських військових, учасників війни на Сході України.
Водночас експерти відзначають, що підтримка Путіна зростала під час конфліктів та зовнішніх загроз. Так було після терактів у Москві 1999 р., під час чеченської війни, а також після російсько-грузинської війни 2008 р.
Тоді свого президента підтримувало майже 90% росіян. «Це означає, що як російський президент не стане популярнішим завдяки покращенню економічної ситуації, то війна або ймовірність її можуть бути дуже вигідними для піднесення рейтинґу», – пишуть автори дослідження. Вони наводять також слова представників російської опозиції, які натякають на те, що Путін навмисне творить небезпечні ситуації, щоб таким чином утримувати високу суспільну підтримку.
Не важко додуматись, що може означати для України така тактика російського президента. В цьому контексті важче, однак, зрозуміти західні сумніви щодо якихось форм мілітарної допомоги Україні. Звичайно, це не мусить бути фізична присутність, але бронежилети і каски не залякають Путіна. Віддавна говорилося, що він розуміє мову сили. Саме так Захід казав, уводячи санкції, економічні наслідки яких загальмували імперські зазіхання Путіна. Може тепер час на наступний крок до економічного тиску, який усвідомить російському президентові, що в мілітарному плані він також має обмежені можливості. Може варто не чекати так довго, як було з запровадженням санкцій, бо, як відзначають польські аналітики, саме санкції показали, що «Росія для Заходу скоріше є стратегічною проблемою, аніж складовою частиною, яка підтримує європейський порядок».

Поділитися:

Категорії : Погляди

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*