(пл) ■ ПОДІЇ ■ 2011-02-25
{mosimage}
Метою цьогорічного Національного перепису населення (який у Польщі буде проводитися протягом трьох місяців – від 1 квітня до 30 червня) є здобуття якнайбільш детальної інформації про кількість населення, його територіальну структуру і демографічно-соціальне та професійне розшарування. Проте Головне статистичне управління (ГСУ, пол. GUS) щойно після проведення перепису вирішить, у який спосіб обраховуватиме результат.
Справу перепису 9 лютого у Варшаві обговорювали лідери українських громадських організацій Польщі.
Присутні голова ОУП Петро Тима, голова Союзу українців Підляшшя (СУП) Андрій Артем’юк, заступник голови СУП Мирослав Степанюк, голова Українського товариства в Люблині (УТ) Григорій Купріянович, секретар УТ Андрій Єкатеринчук, голова Об’єднання лемків Стефан Гладик, депутат Сейму РП Мирон Сич та працівник Інституту соціології Зеленогірського університету Олександра Яворницька Новосад проаналізували основні принципи, за якими буде проводитися перепис, та дискутували на тему стратегії щодо нього.
Під час перепису всі зможуть зареєструватися через Інтернет, а якщо хтось не встигне (до 16 червня), то вибраних запишуть рахівники. Національний перепис населення одночасно буде проведений як дослідження “повне” та “презентабельне”, до якого будуть використані два роди бланків.
– У ґмінах, де під час останнього перепису 2002 р. меншина становила принаймні 10% населення, рахівник буде проводити “повний” перепис серед тих жителів, які не візьмуть участі в самопереписі, – пояснює П. Тима.
Про що запитають нас рахівники? Головне, що стосується нас, нашої спільноти, – це питання про країну народження, а далі – про національність та приналежність до національної чи етнічної меншини (можна позначити дві національності). Самоперепис через Інтернет буде тривати від 1 квітня до 16 червня – і всі без винятку зможуть скористатися ним. Коли людина відкриє в Інтернеті бланк перший раз, вона зможе редаґувати його протягом 14 днів. Під час інтернетного перепису член сім’ї може подати інформацію за нас – у цьому немає заборони. Головне, щоб ті, хто користується Інтернетом, допомогли старшому поколінню в самопереписі.
В інтернетному варіанті існує можливість переписатися також off line: електронний бланк зможемо скачати зі сайту ГСУ, заповнити вдома й переказати до бюро для списку населення.
Постає питання: на що ставити акцент, щоб результат перепису був кращим від того з 2002 р., коли виявилося, що українців у Польщі – всього тільки 30 тис. ГСУ не знає, якою є структура меншинних громад, а при цьому запізнюється з підготовкою інформаційних летючок, компакт -дисків, не кажучи вже про те, що не знає, яким чином обрахувати результат. Отож, треба надіятися лише на себе. Наша громада не є однакова, тому і різний у неї підхід до виявлення власної національності. “Інакше це проявляється в Ґурові-Ілавецькому, інакше – на Підляшші, а ще по- іншому під Володавою”, – пояснює Г. Купріянович.
Безумовно, важливим буде самоперепис через Інтернет. При цьому варто розраховувати на молодь, щоб вона допомогла тим, хто не користується всесвітньою електронною мережею.
– Не можемо думати категоріями років минулого десятиліття, – наголошує голова УТ. – Тепер маємо іншу ситуацію: будемо самі переписуватися, тому потрібне велике усвідомлення громади.
Можливість скористатися самопереписом матимуть також ті громадяни Польщі, які проживають за її кордоном, та громадяни України, що мешкають у Польщі і мають номер евіденції (PESEL).
Про те, яким чином діє самоперепис і чого сподіватися під час його проведення, нас будуть інформувати українськомовні видання, а також реґіональна преса, українські радіопередачі, програми телебачення, новоутворюваний сайт про перепис чи волонтери в реґіоні, яких від 1 квітня можна запитати про самоперепис. Однак головне – кожному треба почати від себе, від власної сім’ї…
“Наше слово” №9, 27 лютого 2011 року {moscomment}
