Михав Вірхняньскій ■ ЛЕМКІВСКА СТОРІНКА ■ 2009-05-24
{mosimage}
З мапы словацкых Полонин пропало в вісемдесятых роках XX ст. сім русиньскых місцевости – Старина, Велика Поляна, Дара, Смольник, Остружніца и Звала (по словацки: Starina, Veľká Poľana, Dara, Smolník, Ostružnica, Zvala). Iх місце заняло штучні створене озеро и його охоронна стрефа, велика комуністична будівля, створена дла зберіганя воды, здатной до питя дла східньой Словаччыны (головні Пряшева и Кошыц). Децизію о будові підняли остаточні по тім, як 16 мая 1977 р. пришла велика вода, товди знищений быв цілий реґіон.
Мешканців споминаных семох сіл выселили (разом 3463 люди з 769 хыж), а по семох роках будовы 20 серпня 1987 рока тот терен заляли водом. Таму збудували на ріці Ціроха (слов. Cirocha) в Буковскых верхах (слов. Bukovské vrchy) на території Національного парку “Полонины”. Гнеска на тот терен можна вїхати автом лем за позволіньом Повітового уряду лісного в Снині (слов. Snina), вїзд коло запоры (зо Снини треба іхату на Стакчін (слов. Stakčín), за Стакчіном скрутити на Ялову (Jalová) и по 100 метрах в доріжку в право). Штоправда, позволіня то лем формальніст, але все то кус часу заберат (выдавани єст документ, котрий треба оказати стражникови при вїзді, а потім оддати до уряду, а як уряд запрут, то на другій ден). Піше, ци ровером, не є перешкід. Можна тіж перейти з Польщы з села Розтоки Горішні до села Рускє. Вартат мати зо собом мапу “Bukovské vrchy”.
А што там можна взріти? Велику воду (до котрой не вільно ся зближати – то хоронена вода до питя), Бескыды з іх чудовом природом – в тій сценерії, в поодинокых селах, остало ся тіж кус слідів матеріальной культуры давных мешканців.
Дара – село заложено в 1598 році. До гнеска заховала ся мурувана церков з 1956 рока, сільскій цмонтір и войсковий цмонтір з першой війны. До села мож дістати ся лем піше або ровером од другой стороны запоры.
Старина заложена в 1492 році. Гнеска під водом – зато ціле озеро назвали Старина. Остав ся памятник тым, што згынули в Першій світовій війні, а памятник піротехнікам, погыблым в Другій світовій війні, єст тепер під тамом. Зо Старины походит знана фотографка Луція Німцова (Lucia Nimcová), в 2008 році дістала нагороду Фотограф рока на Словаччыні, мала выс тавы в ріжных державах, медже ін шыма в Польщы.
Остружніца заложена в 1585 році. По селі остав сільскій цмонтір, цмонтір з Першой світовой війни (84 похоронених) и руіны церкви з 1806 рока, з якой походит барз цінна рукописна книга, т.зв. “Остружніцка євангелія” з 1492 рока.
Звала заложена в 1543 році. До гнеска лышыв ся сільскій цмонтір, цмонтір з першой війни и єдна хижа. На місци церкви з 1795 рока стоіт капличка.
Смольник заложений в 1568 році. Зо села заховав ся сільскій цмонтір и цмонтір з першой війни (124 вояків похоронених). На місци церкви стоіт капличка, в котрій при нагоді стріч молят ся давны мешканці села. В тім місци, при дорозі, стоіт тіж велика таблиця, на котрій мож прочытати кус о історії села, прочитати спис мешканців за нумерами хыж, обізріти мапу села з 1866 рока, знимкы неіснуючой школы и церкви и знимкы зо стріч мешканців яки одбывают ся періодичні.
Велика Поляна заложена в 1493 або в 1567 році. Гнеска найдеме ту сільскій цмонтір, а на місци по церкви стоіт деревяна капличка, обік ньой два кресты. Єден поставила родина, яка выіхала до Гамерикы. Цмонтір з Першой світовой війны на горі Передній Годошік (слов. Predný Hodošík, 825m) – то найвыжше положений війсковий цмонтір на Словаччині.
Рускє – село заложене в році 1567. Зо села остав сільскій цмонтір, капличка поставлена на місци церкви з 1789 рока и війсковий цмонтір з Першой світовой війны. З кінця села до Рускoй прегыбы веде камінна дорога з 1861 рока, т.зв. Porta Rusica. Колиси провадила з Михаловец (слов. Michalovce) до Балигорода, а далі правдоподібні аж до Львова. Довжына захованого фраґменту має коло 4 кілометри, перевыжшыня (ріжниця високости) на тім одтинку то 247 метри. То єдина того типу памятка з тых часів на Словаччині. По польскій стороні лишыв ся лем короткій фраґмент, коло 200 метри. Під Руском перегыбом стоіт памятник освободителям з Другой світовой війни. В 2004 році Націоналний парк “Полонины” реактивував в Рускім популяцію жубра. На початок привезено пят звірят. Iнформує о тім велика таблиця, на якій передставлено тіж інформації, як заховати ся в разі зустрічы з жубром.
Хоц тот опис може ся здати монотонным и сухым, то мам надію, же не знеохотит до одвиджыня того місця, в котрім природа барз скоро затерат сліды по людьох, якы колиси мешкали на тій земли (ищы в Великій Поляні поля сут яко тако выкошены, при дорогах тягнут ся сады, ту найлегше уявити собі колишній уклад села).
“Наше слово” №20, 17 травня 2009 року {moscomment}
