Петро Андрусечко ■ УКРАЇНА ■ 2008-06-23
Нещодавно я дивився на одному з українських телеканалів популярне політичне talk show “Свобода Савіка Шустера”. У ході програми відбулась пряма розмова з Москвою, завдяки чому глядачі черговий раз могли познайомитися з оригінальною думкою Володимира Жириновського.
Цим разом він лякав усіх, що внаслідок перенаселення та вичерпання енергетичних ресурсів наближається цивілізаційна катастрофа. На його думку, на землі залишиться місце не більше як для мільярда людей. Важливіше однак, що у своєму дуже емоційному виступі Жириновський сказав українським глядачам, що місця для українців у цьому “Золотому мільярді” немає! Хіба що вони приєднаються врешті-решт до Росії, а та “захистить” своїх менших братів від загроз, які несе цивілізація.
Приводом для запрошення Жириновського стало загострення відносин на лінії Київ – Москва, яке виникло у травні. Спершу, незважаючи на попередження СБУ, мер Москви Юрій Лужков під час святкування річниці Чорноморського флоту у Севастополі в черговий раз поставив під сумнів приналежність міста до України, за що отримав статус персони non grata. Впродовж багатьох років Лужков відомий своєю підтримкою “російськості” Криму (на що зрештою призначені гроші з бюджету російської столиці). Йдеться також про українські інтереси його дружини, яка отримала від мера Києва Леоніда Черновецького дозвіл на збудування в столиці цілого мікрорайону, а її компанія “Inteco” має інтереси в Криму. Згодом у Росію не впустили Владислава Каськіва – депутата фракції “Наша Україна – Народна самооборона”, лідера партії “Пора” (до речі, летів на запрошення російського телеканалу, у передачі якого він мав узяти участь разом із Жириновським).
Далі почав діяти президент Віктор Ющенко, який наказав Юлії Тимошенко опрацювати до кінця липня правову документацію щодо виведення ЧФ із Криму. На російську реакцію не треба було довго чекати. Дума Російської Федерації представила проект про вихід з теперішнього Договору про дружбу та сусідство з Україною (термін дії якого вже завершується) і непідписання нового. Потім при нагоді візиту Ющенка в Москву і зустрічі з новим президентом Дмітрієм Медведєвим міністр закордонних справ Росії наголосив, що ціна на газ для України від 1 січня 2009 р. зросте удвічі. Можна бути впевненим – це далеко не кінець, зваживши, що перед нами грудневий саміт НАТО, на якому Україна розраховує приєднатися до ПДЧ. На попередньому саміті в Бухаресті ми стали свідками гострого російського втручання проти інтеґрації України з євроатлантичними структурами. Питання НАТO та розміщення ЧФ взаємно пов’язані. По перше, російська присутність суперечить Конституції, згідно з якою на території України не можуть розміщуватись солдати чужих держав. По друге, розміщення ЧФ є певною перешкодою у членстві України в НАТО.
Для Росії тема ЧФ має величезне значення. Вона нервово реагує на витіснення своїх військових частин, а Київ останнім часом демонструє рішучу позицію, коли говорить, що неможливо продовжити умову на період після 2017 р., що надзвичайно важливе для Москви. Російська сторона затягує з розмовами про цю справу. Експерти вказують, що виведення частин Флоту може зайняти від 4 до 7 років. Росіяни напевне потихеньку рахують: якщо не вдасться продовжити угоду, то принаймні затягнеться період остаточного виходу з Севастополя та Криму. Росіяни також відтягують будівництво бази у Новоросійську, де мав би переїхати ЧФ. Росії вочевидь важливо контролювати басейн Чорного моря, але вона також прагне здійснювати більший контроль в акваторії Середземного моря, або й далі, аж до Перської затоки. З цієї точки зору Новоросійськ має ненайкраще положення. Крим виглядає, як капітанський місток корабля під назвою “Чорне море”. Поряд із суто військовими питаннями виникають політично історичні. Російський Флот у Криму чудово вписується в програмний образ російської імперії.
Отже, на сьогодні ми маємо справу з ситуацією, коли росіяни не лише неохоче говорять про виведення своїх військових частин із Криму, а навпаки, пробують останнім часом укріпити його військовий потенціал. З’явилися голоси про збільшення кількості морських одиниць до 100, хоча сьогодні їх є 35. По друге, росіяни проводять інтенсивні будівельні роботи в Севастополі. Розміщення ЧФ у Криму для України вкрай невигідне і навіть має дестабілізуючий характер для ситуації на півострові заголом. Дивлячись на ЧФ, треба пам’ятати, що це величезна кількість робочих місць, де працює близько 20 тисяч цивільних робітників – громадян України. У 2007 р. їхні доходи складали 300 млн. гривень. Це означає, що значна кількість громадян України залежна від виплат із російського бюджету. При цьому треба зазначити, що зарплата осіб, які працюють на ЧФ, вища від середньої в Севастополі. Додаймо до цього пенсії та доплати для ветеранів, фінансовані з російських грошей. Іншим небезпечним елементом з російського боку є здобуття освіти молоддю в навчальних закладах російського “походження” (наприклад, філії Московського університету) або навчання безпосередньо в Росії. Все це породжує залежність мешканців Криму від Флоту, яка зростає, і вочевидь збільшується їхня лояльність та підтримка.
ЧФ організовує також суспільно-культурне життя в Севастополі та дбає про формування відповідної медійної політики на півострові. У таких виданнях, як “Флаг Родины”, вже роками пропагується ідея російського Севастополя, а останнім часом багато місця присвячено антинатівській пропаґанді. Чорноморський флот є природною підтримкою для антиукраїнських, антинатівських організацій. Вони користуються місцевою, медійною, фінансовою підтримкою, а також логістичною. Згідно з підрахунками, в Севастополі діють 12 проросійських організацій, з них 5 вважаються дуже активними. Схоже як і в Росії, активними стають молодіжні угруповання.
Крим є єдиною адміністративною одиницею України, на території якої росіяни становлять більшість, а ситуацію ускладнюють адаптаційні проблеми кримських татар – корінних мешканців півострова, рівень проблеми очевидно підвищується. Росія може використовувати різні форми тиску на Україну, хоча б залякуючи підвищенням цін на газ. До того ж, вона має можливість впливати на внутрішню ситуацію через деякі сере-довища в самій Україні. Як приклад наведу акцію збирання комуністами підписів під петицією у справі продовження розміщення ЧФ у Криму. А ще раніше ми були свідками акції спротиву спільним українсько натівським навчанням.
На думку політолога Вадима Карасьова, визнання Думою необхідності припинити Договір про дружбу та співробітництво може призвести до порушення питання про перегляд кордонів України. Росії для внутрішньої мобілізації потрібний ворог. Україна із пронатівськими діями досконало підходить для цього, зрештою, як і Грузія. Україна посідає третє місце в рейтингу націй, яких не люблять росіяни.
“Наше слово” №25, 22 червня 2008 року{moscomment}
