Російське вторгнення в Україну

Ярослав Присташ ■ ПОДІЇ ■ №10, 2014-03-09

Вища палата парламенту – Рада Федерації Федеральних Зборів Російської Федерації 1 березня дала дозвіл президенту росії владимірові путіну ввести військові сили На територію україни. Сценарій давно підготованої мілітарної інтервенції нарешті здійснився. Бракувало тільки приводу. І він знайшовся.

Російські солдати без ідентифікаційних ознак у Перевальному в Криму. Фото Петра Андрусечка
Російські солдати без ідентифікаційних ознак у Перевальному в Криму. Фото Петра Андрусечка

У Сімферополі в Криму 1 березня, після спровокованих раніше Росією протестів проросійських сил та сутичок з мітинґуючими кримськими татарами, «невизначені» сили зайняли Верховну Раду Автономної Республіки Крим (ВР АРК). Сергій Аксьонов проголосив себе головою ВР АРК і попросив президента Росії забезпечити мир і спокій у Криму. Росія прийшла з «братньою» допомогою на захист росіян, яких на півострові 60%. Потім обґрунтування змінилося: російські війська нібито мають захищати російськомовних від «фашистів» і «бандер». Цим самим Росія відкриває собі хвіртку на подальші дії на території всієї України. Вже керовані сили починають свою роботу в Харкові, Донецьку, Луганську, де відбуваються сутички з євромайданівцями та проросійські мітинґи. Така цинічна і примітивна схема не заважає Путіну нахабно реалізувати план зайняття Кримського півострова. Відразу виникають очевидні аналогії. Подібно було під час загарбання Чехословаччини гітлерівською Німеччиною 1938 р. Тоді очільник судетських німців домагався приєднати Судетський край до Німеччини; з Польщею у вересні 1939 р., коли німецькі провокатори спричинили ІІ Світову війну; Західною Україною і Західною Білорусією 1939 р., тоді Сталін прийшов «захищати братів» білорусів та українців. А в Південній Осетії 2008 р. поставлено маріонеткового голову краю. Проголошення референдуму під дулами автоматів у Криму 30 березня підтверджує цю схему. Звичайно, під введенням російського війська в Крим ховається інша стратегічна ціль. Усі це розуміють. Проте Росія безцеремонно поширює дезінформацію та пропаґанду через свої медіа, а західні ЗМІ ловляться на цю брехню. Нестабільністю України Путін хоче заблокувати євроінтеґрацію України і боїться, що майданівська «зараза» може поширитися на Росію. Подібно як у Грузії чи Молдові, президент Росії намагається створити нестабільний реґіон і показати, що ці держави не справилися зі своїми внутрішніми проблемами і не заслуговують на європейські стандарти, тим паче членство в НАТО. Ці держави, на думку команди Путіна, повинні залишитися в «канонічній» російській зоні впливу. Можна тоді забути про президентські, парламентські вибори в Україні, які без Криму можуть бути нелеґітимними. Підкоривши Білорусь, Кремль не може стерпіти демократизації України. На такі дії Росії відреаґував світ. Демократичні держави та навіть Китай висловили своє занепокоєння порушенням Росією кордонів України й мілітаристським вторгненням і закликають Росію зупинитися. Чи крім закликів, дипломатичного тиску, міжнародних форумів є якісь інші важелі впливу на Кремль? Чи західний світ відважиться ввести економічні санкції, ізолювати Путіна, вважати російську державу непередбачуваною і недовіряти Путіну? Захід працює на основі чітких правил і керується системою угод і міжнародних домовленостей. Росія грає без правил. Як тоді боротися високими стандартами з суб’єктом, який не визнає жодних правил і визнає лише арґумент сили?.. Чи міжнародна місія в Криму буде об’єктивною і не піддасться маніпуляціям? Будапештський меморандум з 1994 р. за віддачу атомної зброї ґарантував Україні безпеку і недоторканність кордонів. Цю ґарантію безпеки підписали Росія, США, Велика Британія. Звичайно, армії Заходу не вмиратимуть за Крим, про що досконало знає Путін. Можуть лише допомогти зброєю тощо. Лишається ще один фактор. Кримськотатарська діаспора в Туреччині звернулася до турецької влади про захист своїх співвітчизників у Криму. Якщо почнеться війна з Росією, можуть ще виступити мусульманські радикали на захист братів мусульман. Це може потягнути за собою найгірші варіанти війни. Що цікаво, багато українських росіян, також у Криму, вважають, що російське втручання непотрібне, а дехто навіть заявляє, що боронитиме Україну перед нападом Росії. У самій Росії – у Петербурзі, Москві – росіяни протестують проти війни. Раніше на радянському просторі, пам’ятаючи ІІ Світову війну, говорилося: щоб тільки війни не було. Мир має свою ціну. В Україні проголошено загальну мобілізацію, армію поставлено в стан готовності. Поки що, попри російські провокації, стриманість українських військовиків не дає приводів до вживання зброї. Важливо, що самі мешканці Криму стали між російськими та українськими військовиками, щоб зупинити можливість кровопролиття. Перевага надається силі арґументів. Чи Путін змінить свою поведінку і визнає силу слова? Покійний президент Польщі Лех Качинський (хоч він і не з моєї казки) 2008 р. під час війни Росії з Грузією застерігав, що сьогодні – Грузія, завтра – Україна, а післязавтра може таке статися з Польщею. Щойно тепер Захід помітив натуру путінської Росії. Чи Європейська Унія, США, НАТО, міжнародні організації, ООН зможуть зупинити людину, яка працювала в КДБ і для якої холодна війна не закінчилася? Чекаємо на відповідь. ■

Поділитися:

Категорії : Події

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*