Роман Кабачій ■ УКРАЇНА ■ №30, 2015-07-26
З опитаних інтернет-виданням LB.ua (Лівий берег) 8 449 читачів сайту на питання, чи задоволені вони роботою нової патрульної служби, по 29% відповіли, що а) подобається, як вони працюють і б) не бачили при виконанні обов’язків, але загальне враження позитивне; по 8% відповіли, що в) не бачать принципової різниці поміж ними і попередниками і г) не впевнені в успіху ідеї, хоч люди підібрані гарні; і 24% сказали, що не зустрічалися з ними. Погодьмося, у самих варіантах відповіді закладено більше позитивних асоціацій, ніж неґативних, а ще й читачі охоче долучалися до цього райдужного бачення. Вочевидь, не без причини: українці втомилися від своєї міліції і сподіваються на її швидке і якісне реформування.
Одним махом усіх звільнити
Українська міліція викликала огиду: при незначних дорожніх випадках її учасники спершу намагалися домовитись поміж собою, ніж телефонувати дорожній міліції (ДАІ), яка власною бюрократією лише заплутувала розв’язку ситуації; ДАІ на постах займалася здирництвом, оскільки з них вимагало керівництво нести чималі суми нагору (при тому, самі пересічні даішники зі своїми розгодованими пиками та барилами не виглядали на мрущих від голоду); у слідчих ізоляторах досудової дії міліція займалася катуванням, «розкриваючи злочини» (формально виставлено планку в розкриття 70% випадків). Отак в одному з київських райвідділків 2010 р. загинув студент Ігор Індило. Найбільш резонансним за останні роки було зґвалтування міліціонерами влітку 2013 р. жінки-продавця в невеликому південному райцентрі Врадіївці; протест проти свавілля злочинців у погонах називають однією з передумов Революції гідності.
Тому годі собі уявити, скільки разів українці ставили запитання, чи в нас можливо, як у Грузії, щоб одним махом усіх звільнити і набрати заново молодих і порядних? І відповідали собі ж: ні, не можливо, Україна надто велика держава, щоб дозволити собі миттєві разючі зміни. Попри те, що в Україні міліціянтів понад норму (372 особи на кожні 100 тис. мешканців при середній нормі у 300), ситуація в правоохоронній сфері дуже складна. Плюс, якщо обрізати всі кінці знизу, зміни почне саботувати середня ланка і вочевидь, постмайданна українська влада вирішила робити все еволюційним шляхом. У результаті на початку цього року оголошено про те, що на конкурсній основі буде набрано 2000 нових патрульних, які пройдуть кількамісячний вишкіл, а відтак вийдуть влітку на вулиці Києва і ще кількох великих міст.
Новобранці склали присягу
На Софійській площі в Києві 4 липня – симптоматично, у день американської незалежності – новобранці в новеньких на західний зразок формах склали присягу. Вже ввечері 500 з них приступили до патрулювання, хоч Закон «Про Національну поліцію» Верховна Рада прийняла буквально напередодні, а ще не затвердив його президент Порошенко. Тож не можна говорити про те, що нову поліцію готували за цим законом, скоріше навпаки. Відібраних хлопців і дівчат (серед них виявилося (всього/аж) 63 колишніх міліціянтів) вишколили спеціалісти з Грузії та США. Куратором проекту стала 37-річна заступниця міністра внутрішніх справ України Ека (Екатеріне) Згуладзе, яка перебувала на аналогічній посаді в Грузії під час правління Саакашвілі. Вона, як і багато хто з команди президента-реформатора, досить гаряча у висновках, вимоглива до своїх, проте їх же і захищає.
Втім, сама вона визнає, що інколи її вихованці поводяться невідповідно до чинних норм, наприклад, за будь-яке адміністративне правопорушення везуть до відділка, де «стара» міліція відпускає порушників, склавши протокол. Вони ж затримують без протоколу (іноді ушістьох протягом шести хвилин одного безхатька на вокзалі) і везуть на відділок. Причому, дуже чемно.
Поводитися по-американському
Чемність поруч з бездоганним виглядом – поки що чи не єдине позитивне нової поліції. Вражені тим кредитом довіри, яким наділило їх суспільство, нові поліцейські намагаються в міру можливостей усміхатися і допомагати, по-американському. Але не завжди виходить на всі 100%, бо ж навчання тривало біля трьох місяців.
Слід врахувати, що патрульна поліція – це дійсно пілотний проект, затратний та іміджевий. У ситуації, коли міліціянтів в Україні змушували самим добувати гроші на бензин, нові патрульні «проїжджають» щодня чималі кошти, а їхня зарплата втричі вища від пересічної в міліції. Патрульні – це лише одна з шести структур, підконтрольних МВС, а саме міністерство покликане забезпечувати виконання 86 функцій. За новим законом, навантаження на міністерство теоретично має зменшитись удвічі. Основне корупційне зло дещо глибше лежить, тож саботаж творення (заміщення) нових структур буде серйозний, і певні інформаційні провокації, які трапилися вже на наступний день після виходу на патрулювання, це підтверджують. Ось українські ЗМІ поширили інформацію, що нібито нові патрульні за добу втратили два пістолети і пошкодили чотири патрульні авто. Е. Згуладзе мусила виходити на окремий брифінг, щоб ці «вкиди» спростовувати.
Правильний напрямок
Павло Кост, член ради експертів київського Центру досліджень армії, конверсії та роззброєнь, вважає у статті для «Nowa Europa Wschodnia», що запровадження проекту патрульної поліції поки що не можна назвати безповоротним, хоч і в правильному напрямку: «Тим більше, ці зміни не є системними. На даний момент можемо говорити про подолання першого, короткого відтинку довгого шляху». Правильний напрямок це те, що ще вселяє певну надію, оскільки про щось таке, як цілісний рух України, говорити не приходиться: чужими (грузинськими) руками за чужі (західні) гроші поступово намацується цей шлях, немовби він прокладений по мінному полі, а не заїжджений купою країн, зокрема Польщею і вивірений успіхом. Українські політики живуть у власній електорально-виборчій реальності, у якій бояться схибити хоч би у кроку вліво чи вправо. З успіху патрульної поліції розписуватиметься кожен з них – і президент, і прем’єр, і мер Києва, котрий на інавґурації натяг навіть поліцейського кашкета. За невдачу ж розплачуватися є кому – як просто український паспорт грузинам роздають, так просто можуть і позбавити його. ■
