(пл) ■ ПОДІЇ ■ №35, 2016-08-28
Зростання антиукраїнських настроїв у Польщі в останні місяці відчувають не лише члени української громади в Перемишлі.
Помітний переляк
Через загальну ситуацію, яка виникла внаслідок подій у Перемишлі 26 червня, що резонувала в польських медіа, не відбулися не лише концерти українського гурту «Ot vinta», а й цілі заходи (наприклад, «Ніч на Івана Купала» в Перемишлі), мінялася їх формула (наприклад, «Пасленцької бесіди східних культур»).
Виявляється, що ця ситуація вплинула теж на щоденне життя українців у місті. Страх українців Перемишля був найбільш помітний після релігійної процесії, коли атаковано учасників походу на Пикулицький цвинтар. Після походу багато членів місцевої української спільноти зізнавалося діячам перемиського гуртка і відділу ОУП, які організовують українські заходи в місті, що бояться пускати своїх дітей на українські події.
– Я сам почув кілька разів на вулиці за своєю спиною: «О, це той, що був на процесії». Тому не дивуюся, що наші люди казали, що бояться пустити своїх дітей на «Купала», – говорить Ігор Горків, заступник голови перемиського гуртка ОУП. – Якщо вишиванка є претекстом до атаки під час релігійної процесії, то що могло б бути під час купальського дійства над Сяном, де багато молодих людей приходить у вишиванках? Те, що під час походу на Пикуличі представники маніфестації кинулися на людину майже пенсійного віку, показує, що вони вибирали слабкішого від себе. У такому разі, чому на іншому заході не мали б атакувати наприклад молоді чи дітей? – думає.
Представника ОУП у Перемишлі не дивує факт, що чоловік, якому під час походу на Пикуличі розірвано вишивану сорочку, відмовився давати в поліції будь-які свідчення щодо винних у цій ситуації.
Оскільки місцеві українці в Перемишлі тепер частіше відчувають страх перед ворожістю супроти них, то міняється також ставлення польського населення до всього українського.
– Власники та керівники крамниць з харчовими продуктами на Підкарпатті завжди говорили, що треба продавати передусім польські продукти. Однак на полицях крамниць були, наприклад, українські цукерки. Зараз бачу, що для декого історичне минуле і погіршення польсько-українських відносин є сиґналом, щоб зовсім не купувати продуктів з України,– говорить анонімний торговельний аґент, котрий працює в польській фірмі, яка розповсюджує українські продукти в Польщі. Останнім часом мав я випадки, що хтось не хотів узяти від мене товару тільки тому, що цей товар з України.
– Я навіть чув арґумент: «бо там на Волині вбивали». Помічаю, що упередження до всього, що українське, сильніше в південно-східній Польщі. Уже на півночі або в західних районах Польщі ніхто не дивиться, чи продукт з України, чи з Білорусі, чи з Німеччини. Переважно упереджені старші люди. Для молодих важливе те, чи на даному продукті можна заробити, а не на те, що відбувалося кількадесят років раніше.
Пошкоджені автомобілі
Павлові Стрілці з Перемишля, який очолює Спілку українців-політв’язнів та репресованих у Польщі, після процесії на Пикуличі понищено машини. Хтось їх просто подряпав. Про це повідомлено поліцію, а зараз триває рослідування справи. Спочатку розглядали справу під кутом знищення майна, а тепер – теж під кутом розпалювання ненависті з огляду на національне походження.
Після знищення автомобілів на вулиці, де проживає голова спілки, більше патрулів поліції. І все ж, як зазначає П. Стрілка, ситуація стає досить нецікавою.
– Прикро, бо в місті, де, здавалося б, роками вже людей знаю, починаються неприємності. Люди мають претензії, хочуть, щоб ми перепрошували за трагедію, яка мала місце на Волині сімдесят років тому. Не раз мене питали, чому не закину цієї кривавої політики щодо УПА? Може, ситуація не така вже напружена, але дуже неприємна.
Як власник будівельної фірми він помічає, що тепер історичне минуле та прийняття Сеймом Польщі постанови про Волинську трагедію впливає і на відносини у бізнесовому секторі.
– Знайомі поляки вже не раз мені говорили, що коли б я менше заявляв про свою національність, мав би більше роботи. Дивно, бо досі нікому не заважало, що в мене саме таке, а не інше походження. Зараз навіть в одній з крамниць, де я вже кільканадцять років роблю покупки, один працівник, з яким ми роками мали дуже гарні відносини, робить якісь алюзії щодо Волині та бандерівців. Я здивований, що історичні питання впливають на людей до такого ступеня, що вони починають ставитись до тебе з погордою. Раніше такого не було. Це просто вражає, – заявив П. Стрілка.
З огляду на те, що останнім часом автомобілі, які стоять перед хатою голови спілки, хтось опльовуює, він поставив фотокамери. Зареєстроване відео має бути матеріалом, який у слідстві може використати поліція.
Іде «бандерівець»
П. Стрілка розповідає, що, починаючи від червня, він не раз чув під вікнами своєї хати лозунги, які лунали, зокрема, під час походу на Пикуличі. «Степан Бандера – проститутка Гітлера», «Знайдеться кияка на бандерівську мордяку!» – це тільки деякі гасла, які можна було почути під час згаданого походу.
Подібну ситуацію мала українка з Любіна, яка під час попереднього скликання Міської ради Любіна була міським депутатом. Балотуючись у виборах і потім будучи депутатом, вона не приховувала свого українського походження. Тому всі знали, що вона українка за національністю. Після того, як питання Волині щораз більше стало викликати напругу, на вулиці міста вона вже не один раз чула за спиною слова: «То та „бандерівка”».
– Я розумію, що на думку осіб, які кричать ці лозунги, такі слова у жоден спосіб не ображають іншої людини. Проте я сам не знаю, чи про такі речі треба інформувати поліцію. Не знаю, чи такі випадки підпадають під злочин на ґрунті ненависті з огляду на національну приналежність, чи ні, – задумується П. Стрілка.
Такого роду коментарів, які можуть закликати до ненависті супроти українців, найбільше в Інтернеті. Їх можна прочитати не тільки в коментарях, поміщених під статтями про Україну, але й на Фейсбуці. Деякі особи явно закликають до того, щоб виганяти українців з Польщі чи просто бити на вулиці.
Сумнівів, що про такі речі треба повідомляти поліцію, не має Петро Федусьо, адвокат, юридичний консультант ОУП.
– Це закликання до насильства. Безперечно, ми повинні про такі ситуації інформувати поліцію, – заявляє П. Федусьо. – Коли людина вважає, що називання її «бандерівцем» для неї зневажливе, а тим більше коли ці слова мають стосуватися її національності, то закон чітко вказує, що це публічне зневажання з огляду на національну приналежність.
Треба додати, що на Фейсбуці легко вказати авторів слів, які можуть викликати ворожнечу супроти нас, а навіть намовляти інших користувачів соціальних мереж до актів злочину.
Найкраще про такі речі складати повідомлення відповідним службам у письмовій формі. Тоді поліція мусить зайнятися такою справою, а принаймні провірити названі нами факти, – додає адвокат.
