Зібрав яп ■ ГРОМАДА ■ №17, 2014-04-27
Інтерв’ю з послом України в Польщі Маркіяном Мальським (№ 15 за 13 квітня) викликало резонанс серед громадян України. Найактивніші учасники щоденних протестів у Варшаві широко коментували розмову. Ось голоси представників варшавського Євромайдану, які невтомно брали участь у різних акціях.
Юлія Гоголь: Вже була та влада, яка називала таких людей, як я, закордонними аґентами. Влада змінилася, а колишній посол України в Польщі далі називає мене провокатором. Це не змінює, а навіть підтверджує мою думку, що посол України в Польщі нічим не відрізняється від кліки Януковича і повинен перед будьяким новим конкурсом пройти люстрацію. Ось чому:
З кінця листопада аж до кінця лютого на мітинґи під Посольством України в Польщі ніхто з працівників, ані сам посол не вийшов, людей тільки фотографували з балкону установи. Посол говорить, що з ним ніхто не вів діалогу. Неправда. З кінця листопада ми стояли чи не щодня під посольством. Діалог не підтримали. Єдиний раз посол вийшов 1 грудня 2013 року, але не до нас, громадян України, а до польської преси. Перед камерами посол заявив, що йому дуже шкода, що побили польських громадян.
М. Мальський пише, що посольство за його каденції працювало відмінно. Однак є цілий ряд закидів щодо роботи як посольства, так і консульства. Посольство в останніх виборах 2012 року надало громадянам невірну інформацію, і тисячі людей стояли на вулиці й не змогли проголосувати, бо їх навіть не впустили до приміщення (я особисто була свідком цього). За словами польських підприємців, посольство ставило палки в колеса польським фірмам, які хотіли будувати бізнес з українськими партнерами. Працівники економічного відділу посольства на небагатьох організованих польською стороною зустрічах тільки намагалися додатково на цьому заробити. Також численні українці, які підписали звернення (953 підписи – ред.) про відставку посла, розповідали, як їхні діти пробували влаштуватися на практику в посольство, а з ними не хотіли розмовляти, як працівники зверхньо трактували громадян України і т. д.
Остання причина, чому повинен пройти люстрацію М. Мальський, це його минуле, про яке посол так багато пише. Є свідчення сотень студентів міжнародних відносин зі Львова про те, що треба було заплатити хабар, щоб вступити на факультет, де М. Мальський був деканом. Ніхто не насмілювався вголос говорити про цей аспект кар’єри М. Мальського дотепер. Але це важливо, як ніколи, оскільки тепер ми будуємо нову Україну. і головне, щоб до влади, зокрема в університетах, прийшли чисті люди.
Причини, чому українці масово підписали лист про відставку посла, дуже прості. Українці очікують: гідного трактування громадян України, прозорої політики щодо працевлаштування і практики в посольстві, відстоювання інтересів української держави, також економічних.
Я особисто була свідком іґнорування М. Мальським і посольством України громадян України, особливо під час подій на Майдані і останніх виборів 2012 р. М. Мальський – негідний тих слів і тих похвал, які він сам собі співає на шпальтах газети. І саме тому, на мою думку, люстрація – в інтересах самого посла.
Ольга Попович, фонд «Наш вибір»: Виявляється, ми тут, у Польщі, за майже чотири роки, протягом яких пан Мальський був послом, так і не змогли переконатися в тому, що «…Посольство України у Варшаві стало посольством якщо не № 1, то № 2 у світі за інтенсивністю контактів із країною перебування і їхнього значення для України». Цікаво, на яких фактах, статистиках ґрунтується твердження колишнього посла? Думаю, що багатьом було б цікаво почути про конкретику, а не читати таке відверте самовихваляння. А ще не менш одіозним виглядає твердження: «Оцінку моєї діяльності на посаді посла України в РП дав свого часу директор Інституту Східної Європи проф. Ян Малицький, говорячи, що амбасадор Мальський має право ходити по Варшаві з високо піднятою головою». Зі всією пошаною до Я. Малицького, однак, він далеко не є тим громадсько-політичним авторитетом, до думки якого безапеляційно прислуховується публічність.
Також, як виявляється, «…посольство представляє Українську державу, а не президента-узурпатора». І після цього твердження виникає логічне запитання, чому в найбільш трагічні для української революції дні пан Мальський про це не заявляв публічно? Не пригадую, щоб до 21 лютого наш колишній посол вживав на окреслення Віктора Януковича «прзидент-узурпатор». На завершення скажу: багато важливих речей розказав нам Маркіян Зіновійович у своєму інтерв’ю, а то б українські «провокатори» в Польщі так і ніколи не дізналися, якою «великою» людиною є пан посол.
Тепер же пан посол планує Львівський національний університет розбудовувати, і, не дай Боже, ще виграє конкурс, тоді точно почне розширювати «своє приватне підприємство», а ми тільки з його інтерв’ю будемо дізнаватися, як він багато зробив для вишу. І, скоріш за все, той, хто також не зуміє одразу «справедливо» оцінити його діяльність, знову буде названий провокатором. А ще хтось обов’язково потім скаже, що і по коридорах університету пан Мальський може ходити з високо піднятою головою, як і по Варшаві. Що б там не було, але будь-який політик, дипломат має пам’ятати, що найціннішою для нього повинна бути думка його співгромадян, волю яких він виконує на своїй службі. А якщо громадяни критикують, то краще спробувати зрозуміти критику, а не називати їх провокаторами.
Олександр Снідалов: Інтерв’ю з послом Мальським допомогло зрозуміти, наскільки багато праці потрібно зробити для оновлення України, якщо саме таких функціонерів залишив у спадок державі режим Януковича.
За останні кілька місяців тема відставки посла Мальського стала хітом серед українців у Польщі, принаймні, серед варшавської спільноти. Коли тисячний мітинґ біля Посольства України у Варшаві кричить послу «Ганьба!», – чи можна назвати це емоційністю кількох молодих людей? В тому мітинґу брали участь і кандидати наук, і професори, і докторанти, і політологи, і журналісти, і дуже багато заробітчан, які вигуком «Ганьба!» хотіли, очевидно, подякувати послу Мальському за його віддану роботу впродовж попередніх років.
Я добре пам’ятаю цей випадок, тому що саме мені довелося вмовляти людей дати можливість сказати послу Мальському хоч слово – його просто не хотіли слухати.
У високо піднятої голови є один суттєвий недолік – їй важко роздивитися, що діється під ногами. Отак і в нашій історії: роздивляючись небо Варшави, посол Мальський перечепився через незадоволення рядових українців, які плуталися під ногами і заважали демонструвати чуда словесної еквілібристики польським телеканалам.
Польща є унікальною, тому що, крім української меншини (тобто українців з польським громадянством), тут мешкає сила-силенна громадян України, які теж мають національні, культурні, інформаційні, суспільні потреби. Цими потребами посольство практично не опікувалось, і схоже, навіть не здогадувалось про існування таких потреб.
У цілому не важко припустити, що, будучи послом, Мальський робив корисні для України речі, втім більшість українців, що мешкають у Польщі, так про них і не дізналася через незадовільну організацію інформаційної служби посольства. Тільки один епізод – інформаційна лінія щодо подій Майдану, якою так хвалився Мальський, тільки те й робила, що переадресовувала дзвінки в одну з громадських організацій Польщі.
Список претензій до діяльності екс-посла дуже довгий. Найбільше зауваження до Мальського з’являється саме зараз, пост-фактум – це невміння публічно визнавати власні помилки.
Наостанок додам кілька слів про діяльність Мальського на посаді декана факультету Міжнародних відносин Львівського університету. Якщо коротко – це був один з найбільш корумпованих факультетів у всьому виші. ■
Коментарі
Кращого ПОсла за Мальського знайти важко. Після того як він покинув Польщу, тепер телебачення польске нікого не запрошує з дипломатів, представництво держави – відсутнє. Добавилися?!?!….