Пізнати, щоб полюбити заради майбутнього

Анастасія КанарськаГРОМАДА№22 2016-05-29

Нам треба дивитися один одному в очі. Не втуплювати погляд в екрани ґаджетів, не ховатися за офіціозом, а глянути у вічі. Тобі, мені, сусідові з вулиці… Ось таким підсумком вийшла основна квінтесенція всього сказаного під час «круглого столу» під назвою «Етнічні та національні меншини України і Польщі» в межах ІІ Українсько-польського наукового форуму «Європейська інтеґрація та національна ідентичність: інституційний і ціннісний виміри», який, як спочатку здавалося, заповідався бути декларативно-протокольним.

Емоційний виступ віце-маршалка Вармінсько-Мазурського воєвідства Мирона Сича. Світлина авторки статті
Емоційний виступ віце-маршалка Вармінсько-Мазурського воєвідства Мирона Сича. Світлина авторки статті

Перший Польсько-український науковий форум мав назву «Сучасна Україна. Конфлікт – трансформація – інтеґрація» і відбувся в Ольштині наприкінці минулого року. Другий – українсько-польський – «Європейська інтеґрація та національна ідентичність: інституційний і ціннісний виміри» – нещодавно пройшов у Львові. Власне, у співпраці інституцій з цих двох міст – Інституту політичних наук Вармінсько-Мазурського університету та Інституту гуманітарних і соціальних наук Національного університету «Львівська політехніка» – виникла ідея такої конференції. Серед інших заходів у межах цього форуму влаштовано також «круглий стіл» під назвою «Етнічні та національні меншини України і Польщі», модераторами якого були керівник докторантських студій Інституту політичних наук Вармінсько-Мазурського університету Тереса Астрамович-Лейк і директор Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка» Ірина Ключковська. З вітальним словом виступили, зокрема, керівник відділу юридичних питань та консульської опіки, радник, консул Генерального консульства Республіки Польщі у Львові Влодзимеж Сульгостовський та народний депутат України Оксана Юринець. Серед доповідачів був професор, експерт делеґації Вармінсько-Мазурського воєвідства Польщі Анджей Саксон, який одразу додав нотку невимушеності в цю розмову за «круглим столом», розповідаючи про національні та етнічні меншини в Польщі. Хоч далі дещо сухіше, спираючись на цифри і факти, виступила завідувач кафедри політології та міжнародних відносин Національного університету «Львівська політехніка» Галина Луцишин з доповіддю на тему «Проблеми і перспективи розвитку національних меншин Західного реґіону України», у якій, серед іншого, виділила поділ груп меншин за динамікою розвитку, в якому євреїв, поляків та чехів внесла до категорії тих, кількість яких зменшилася.

Віце-маршалок Вармінсько-Мазурського воєвідства Мирон Сич знову на своєму прикладі підтверджував тезу про те, що бути українцем поза межами України (зокрема в Польщі) не означає не досягти успіху в кар’єрі. Так само віце-маршалок наголошував на тому, що сприяння органів влади польській меншості в Україні сприятиме теж позитивному для українців у Польщі та добросусідським відносинам між нашими двома країнами, що є особливо важливим тепер. І, власне тут у розмові логічно виплив на поверхню аспект, який не є проблемою в Польщі, але є в Україні. М. Сич висловив думку, що запорукою успіху національних меншин є те, що вони не повинні становити жодної загрози суверенітету держави і титульній нації. В Україні ж ми такої безпеки не відчуваємо, і про це у своїй доповіді говорила Оксана Дащаківська – керівник Західноукраїнського представництва Міжнародного фонду «Відродження», висвітлюючи «Міжетнічний діалог в Україні» та, характеризуючи громадянську позицію етнічних спільнот як тих, що визнають державу і творять політичну націю (високу оцінку доповідачка дала діяльності кримських татар, озвучивши при тому свою думку, що, наприклад, у Львові помітний страх перед «інакшістю» і ймовірністю появи святинь іншої віри), так і тих, які не визнають держави, та що нам потрібно працювати над спільним проектом майбутнього, бо без нього – нікуди.
Підсумком цього «круглого столу» стали слова депутатки Вармінсько-Мазурського сеймику й акторки з Ольштина Ірени Телеш, яка активно співпрацює з ромами. Вона зізналася, що належить до того покоління, яке пам’ятає, як поляки боялися українців, яких привозили в рамках Операції «Вісла», й просила навчити, як виховувати дітей, щоб вони не соромились одягати вишиванки, як це роблять українські діти. А також застерігала від стереотипів стосовно ромів. «Щоб полюбити людей, треба їх пізнати. Якщо не пізнаєш, то – не полюбиш. І в цьому полягає ціль нашої зустрічі, наших розмов, щоб ми пізнали один одного. Більше того, щоб ми подивилися один одному в очі», – шукаючи очі співрозмовників, сказала І. Телеш. Після цього вже неможливо було складати якісь протоколи, офіційні документи, як про це говорилося на початку зустрічі, а лише усім разом заспівати «Реве та стогне Дніпр широкий», бо «збагатишся, як пізнаєш іншу культуру і, як тобі заспівають „Реве та стогне Дніпр широкий”, то будеш плакати».

Поділитися:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*