Анастасія Канарська ■ КУЛЬТУРА ■ №48, 2015-11-29
Біля цього cкромного пам’ятника у Львові завжди людно. Тут фотографуються туристи, вони торкаються носа і пальця Никифора, бо хтось колись вигадав, що це приносить щастя.
Ось і цього разу біля Никифора хтось позував, екскурсовод, напевно, розповідав про те, що саме принесе щастя. А в музеї історії релігії, зовсім поряд (вул. Музейна, 1), відбувався вечір з нагоди 120-ї річниці від дня народження Епіфанія Дровняка – Никифора. Цю врочистість організували спільно Громадське об’єднання Наталки Криничанки «Етра» та Клуб патріотів Лемківщини ім. Петра Когута, а захід вийшов дуже теплим і камерним, майже родинним.
Ініціатором урочистості стала громадська активістка, людина з активною життєвою позицією, авторка і виконавець співаної поезії, радіоведуча Н. Криничанка. Програма була побудована так, неначе ми в гостях у ведучої. Було місце на імпровізацію. Пані Наталя планувала розпочати зустріч з виступу отця Івана Піпки, пароха греко-католицької церкви Св. Михаїла в Криниці, але вдалося йому перетнути кордон і доїхати щойно під вечір. Він охоче запрошував усіх на Лемківщину, в місця, які надихали Никифора.
Цього вечора неодноразово звучала думка, що нам потрібно повернути Епіфанія Дровняка в Україну, адже ще досі точиться дискусія про національність цього непересічного митця. Директор департаменту культури, національностей і релігій Львівської обласної державної адміністрації Христина Береговська відзначила те, як приємно, будучи за кордоном, читати в інформаціях до виставок, що, наприклад, Казимир Малевич народився в Києві. Тому важливо було донести світові, що такі генії, як Олександр Архипенко чи Григорій Крук, належать до української художньої спадщини. Потрібно теж, щоб не було сумніву щодо Никифора. Х. Береговська зазначила, що в цьому напрямку проводиться цілеспрямована робота. Так, наприклад, заплановано невдовзі випустити український мультиплікаційний фільм для дітей про художника Епіфанія Дровняка, який не втратив дитячого світосприймання протягом усього свого життя. Присутні мали змогу побачити оцифрований запис з виставки Никифора у Львові, створений на базі Львівської філії Київського національного університету культури і мистецтв, де оживав для нас цей лемківський геній, який своїм образом чимось нагадує свого сучасника, представника іншої культурної галузі – кінематографії – Чарлі Чапліна.
Поетичним словом присутніх порадували Богдан Пастух – відомий у лемківському середовищі поет і літератор, та Ганна Волошинська – ініціатор спорудження в Сокільниках біля Львова пам’ятника депортованим українцям із Закерзоння – «Без вини покараним». Співом та музикою прикрасили зустріч родинний ансамбль «Вільшня» з Рудна і Наталія Кухар з музикантами. Серед присутніх був Олесь Нога – мистецтвознавець, дослідник творчості Никифора. Цей вечір не був пафосним, як і не є помпезним пам’ятник біля Домініканського собору, тут відчувалося тепло, яке викликає в нас ця невелика постать у капелюсі з хитринкою в очах та олівцем у руці, яким творилися дивовижні світи, які заворожують і сьогодні своєю дитинністю і сонцесяйністю.
