Простити можемо, але не забудемо!

Ярослав СтехІСТОРІЯ№13, 2017-03-26

До 70-х роковин акції «Вісла»

Архівне фото
▲ Архівне фото

Польський уряд, а вірніше ЦК ПОРП (Центральний комітет Польської об’єднаної робітничої партії), вирішив 28 квітня 1947 р. розпочати депортацію українців під криптонімом Акція «Вісла» з території усього Закерзоння.
До фінального проведення акції призначено 15 полків війська, що становить близько 20 тис. вояків, додатково полк саперів, полк панцерних автомашин та одну летунську ескадру, крім того, весь апарат міліції, УБ і державну адміністрацію з того терену. Акцією керував ген. Стефан Моссор, який отримав широкі уповноваження щодо методів терору і застосування карних репресій супроти українців. Ця брутальна депортація при допомозі армії охопила біля 150 тис. українців Закерзоння, які жили в повітах: Лісько, Сянік, Горлиці, Ясло, Кросно, Новий Санч, Новий Торг, Березів, Перемишль, Ярослав, Любачів, Томашів-Люблинський, Грубешів, Біла Підляська, Володава та інших.
Символом репресій каральними загонами війська польського під час Акції «Вісла» став Центральний табір праці в Явожні, у якому ув’язнено без судового наказу підозрюваних у співпраці з УПА українців, а також представників інтеліґенції та українського духовенства. З-поміж українців через табір пройшло близько 4 тис. осіб, у тому числі жінок і дітей. У таборі людей піддавали психічним і фізичним тортурам, унаслідок чого життя втратили 163 особи, а дуже побитих звільнювано, і вони або в дорозі, або вже вдома вмирали. За різними підрахунками, таких було понад 600 чол. Акція «Вісла» – це приклад етнічної чистки з ознаками геноциду. Реалізація військової Акції «Вісла» набрала рис депортації і за цією інструкцією треба було її провести. Населенню давали біля двох годин на зібрання особистих речей і залишення села. Вкрай брутальні методи виселення, а пізніше довготривала подорож у жахливих антисанітарних і антилюдських умовах спричинилися до того, що депортовані на кінцевих станціях були вже у жахливому стані. Загалом військо депортувало близько 150 тис. українців, яких поселили в Ольштинському, Щецинському, Зеленогірському, Вроцлавському, Познанському, Кошалінському і Ґданському воєводствах.

Переселенню підлягали також сім’ї українців, які служили у війську польському і Червоній армії та були демобілізовані. При цьому операція розпочалася, коли люди вже засіяли свої поля, а нового врожаю ще не зібрали. Був це грабунок, деякі сім’ї під час депортації в паніці навіть не встигли спеченого хліба вийняти з печі. Люди виїжджали з тим, що могли взяти в руки або покласти на віз, але найчастіше несли свій доробок у руках.
За офіційними даними, під час Акції «Вісла» вбито 655 осіб, заарештовано 1466 як підозрілих у співпраці з українським рухом опору, а насправді жертв з українського боку було значно більше – як убитих, так і арештованих.
Владі йшлося про фізичне й моральне винищення українського населення на території Польщі. Про це свідчить таємний документ Міністерства повернених земель від 10 листопада 1947 р. У цьому документі сказано, що метою Акції «Вісла» є повна асиміляція депортованих. Ця антигуманна акція суворо забороняла депортованим вести будь-яке національне життя, а також суворо заборонялось повертатися в рідні сторони. Незалежно від віку всі українці перебували під постійним наглядом спецслужб протягом 10-ти років, після яких настало часткове політичне полегшення. Певна відлига в Польщі наступила 1956 р., коли дозволено заснувати Українське суспільно-культурне товариство (УСКТ). Друга відлига прийшла 1990 р., як Сенат Польщі засудив Акцію «Вісла».
Президент Польщі Александер Квасневський 2002 р. висловив співчуття з приводу заподіяних Акцією «Вісла» кривд. А 27 лютого 2007 р. президент Польщі Лех Качинський та президент України Віктор Ющенко у спільній заяві засудили Операцію «Вісла» і на фактах показали, що Акція «Вісла» суперечила базовим правам людини.
На жаль, Сейм Польщі не спромігся повністю засудити дій комуністичної влади щодо депортації, а також не анульовано постанови від 27 серпня 1949 р., на основі якої урядовим декретом було прийняте рішення, яке позбавляло депортованих навічно права на господарства, з яких вони були виселені під час Акції «Вісла», та на залишене там нерухоме майно. Отже цей акт був прямо диверсійний у відношенні до Конституції Польщі, за яким польських громадян українського походження влада трактувала поза правом. ■

Поділитися:

Категорії : Історія