Ольга Попович ■ УКРАЇНА ■ №41, 2015-10-11
Більш як річна війна в частині Донецької та Луганської областей, до певної міри, витіснила на другий план російську окупацію Криму. Однак українська влада, незважаючи на війну на Донбасі, за жодних обставин не може відмовлятись від права на Крим і має розробити чітку стратегію та план, які повинні допровадити до повернення півострова під юрисдикцію Києва.
Громадська акція блокади продовольчих постачань у Крим, яка розпочалася 20 вересня, це приклад того, як організатори блокади намагаються привернути увагу до питань Криму як офіційного Києва, так і світової громадськості. А разом з тим, черговий раз нагадати, що Росія, порушуючи міжнародне право та міжнародні договори, окупувала частину території сусідньої незалежної держави, а з таким фактом цивілізований демократичний світ не має права погодитись. І хоч основні вимоги учасників акції конкретно окреслені – припинення репресій з боку російської окупаційної влади в Криму та звільнення незаконно ув’язнених українських громадян з російських в’язниць, то кінцева мета має довгострокову перспективу – Автономна Республіка Крим у складі України.
Ініціаторами акції виступили представники кримськотатарського народу: народні депутати України Рефат Чубаров, Мустафа Джемілєв та Ленур Іслямов, власник телеканалу ATR.
Саму акцію одразу підтримали українські громадські організації, представники добровольчих батальйонів, деякі народні депутати. Мовчазно продовольчу акцію підтримав офіційний Київ, про це ще перед самою блокадою заявив М. Джемілєв. Зрештою, тут, можливо, офіційний Київ урахував час проведення акції – за тиждень від початку акції розпочиналася Генасамблея ООН, де очікувано, що буде розглядатись українське питання і до виступу готувався Владимір Путін. Тож цілком можливо, що офіційний Київ і собі вирішив застосувати елементи гібридної війни, напередодні напруженого очікування Генасамблеї ООН, яка мала відбутись у США. Активно в блокування включився «Правий сектор», що одразу у своїй пропаґанді використала російська аґітмашина, не згадавши ініціаторів блокади – кримських татар, а спробувавши черговий раз застрашити мешканців Криму «озвірілими націоналістами та фашистами». українські медіа, щоправда, наголошували, хто виступив ініціатором акції, звертаючи увагу на маніпуляції та перекручування події російськими ЗМІ.
Акція не стала спонтанною, до неї готувалися, про неї інформували. Активно готувались у Криму. Населення, яке не сприйняло окупаційної влади, у свій спосіб підготувалося до продовольчої блокади. Кримські татари, які у своїй більшості в Криму проживають у сільській місцевості і ведуть власне господарство, у матеріальному плані найкраще готові перенести результати такої блокади, що, зрештою, теж могли братися до уваги організаторами акції.
активісти 20 вересня заблокували проїзд вантажівок на територію Криму дорогами у трьох пунктах пропуску: Чонгар, Чаплинка та Каланчак. З перших днів блокади журналісти, перебуваючи безпосередньо в місцях охоплених акцією, постійно інформували про хід і результати блокади. На організовані блок-пости приїздили добровольці, які зголошувалися брати участь у продовольчій акції блокади. Були також там і народні депутати. Щоправда, акція так і залишається громадською ініціативою, а не офіційною політикою української влади.
Найважливіше в таких акціях – це їхня мета і можливі наслідки. Чи буде вона корисною, чи досягне очікуваного результату і що взагалі вона може принести для Криму? Саме під таким кутом зору варто розглядати факт продовольчої блокади, зініційованої Меджлісом кримських татар та українськими активістами.
Отож, як заявляли самі організатори та ініціатори акції, їхніми ключовими вимогами є припинення репресій та переслідувань щодо корінного народу Криму та звільнення українських політичних в’язнів, яких утримують у Росії, зокрема таких, як Олександр Кольченко, Надія Савченко, Олег Сенцов. Українська влада поки що безуспішно намагається домогтися звільнення, викрадених з території України, зокрема з окупованого Криму, та незаконно ув’язнених у Росії, українських громадян. Також в останні місяці в Криму окупаційна влада посилила політику дискримінації і переслідування у відношенні до кримських татар та до всіх тих, хто відважується на відкриту критику путінського режиму в Росії. Це стосується не тільки інформаційного простору, а й звичайних щоденних практик: різних сфер обслуговування, навчання, праці, медичних послуг і т.п.
Громадські активісти намагаються постійно привернути увагу до цих справ світової спільноти, але й вона поки що не може вплинути на російську сторону. Спроба через практичну річ – продовольчу блокаду півострова змусити російську владу піти на поступки у справі незаконно ув’язнених громадян України, може і не принесе одразу очікуваного результату, але може надати українським переговорникам додатковий арґумент у розмові з Росією. Ще в червні з’явилось інтерв’ю голови окупаційної влади півострова Сергія Аксьонова, в якому він заявляв, що «Крим наразі не в силах себе прогодувати самостійно». Незважаючи на російську окупацію півострова та деякі заборони на ввіз українських товарів у Крим, які видала російська сторона, українські фірми і надалі постачали продукти на територію півострова. Керченська поромна переправа, яка здійснює маршрути на півострів з Росії і навпаки, є занадто малопропускною та нестабільною. її пропускна спроможність прямо залежить від погодних умов. Тож, наземне сполучення Криму з Україною дозволяло півострову наповнювати свої продовольчі запаси. З припиненням залізничного сполучення Криму з материковою частиною України значно знизились постачання продовольства, але саме цю прогалину намагалися надолужити за допомогою вантажів, які проходили трьома основними дорогами, що ведуть з України на півострів. Цілковита блокада постачання з України має однозначно привести до зменшення продовольства в Криму, а намагання деяких перевізників здійснити ввіз через Керченську переправу значно вплине на ціну товарів, тобто збільшить їхню вартість. Якщо така блокада протримається хоча б півроку, то вона матиме конкретні неґативні наслідки для економічної та продовольчої ситуації на півострові. Один з варіантів наслідків блокади – продовольчі нестачі можуть спричинити невдоволення серед мешканців півострова політикою Кремля, а це може підважити їхні позиції на півострові. Тож, успішне проведення акції може стати одним з елементів у політиці звільнення Криму.
Без офіційної підтримки на урядовому рівні в Києві важко буде здійснювати і контролювати таку блокаду активістами. Для її успішності українська влада має безапеляційно підтримати цю акцію. Підтримка повинна проявлятися не в простому мовчанні та словесному схваленні, а в конкретних законодавчих ініціативах, прийнятих законах, які будуть окреслювати на законодавчому рівні сутність такої блокади. у Верховній Раді України 29 вересня зареєстровано законопроект «Про повну блокаду тимчасово окупованих територій України (щодо припинення залізничного, автовантажного та автобусного сполучення)». Якщо поданий проект закону таки стане законом, то він надасть цій акції стабільності і довготерміновості. Враховуючи бізнес-інтереси деяких депутатських груп у парламенті та їхні політичні впливи, зв’язки, законопроект так і може залишитися тільки законопроектом. Успішність чи неуспішність його прийняття також буде залежати і від інформаційної політики та суспільного резонансу. При умові, що медіа, експерти, активісти зможуть донести до суспільства важливість такого закону в побудові стратегії держави на повернення під свій контроль окупованих територій, є шанс у парламенті, щоб переломити противників такого закону і прийняти його. За останні два десятиліття в Україні вперше склалася така ситуація, де громадськість таки має вплив на офіційну владу. Існування та діяльність Реанімаційного пакету реформ – один з арґументів на користь того, що активна громадськість може впливати на законотворчу діяльність українського парламенту.
Ідеальним продовженням продовольчої блокади було б відключення Криму від українського постачальника електроенергії та води. Якщо закон «Про повну блокаду» буде прийнято, шанси на такий крок зростуть. Однак, враховуючи той факт, що український уряд зараз розглядає питання підвищення цін на електроенергію для Криму і веде про це переговори з окупаційною владою півострова, то можна припустити, що питання в уряді про відключення електропостачання на півострів зараз не стоїть на порядку денному.
Продовольча блокада Криму кримськотатарськими та українськими активістами – це один з елементів спротиву російській окупації півострова, проте великою мірою масштабність та успішність цієї акції буде залежати від політики української влади. Тільки підтримка офіційного Києва може принести очікувані результати. ■
