Степан Мігус ■ РЕПОРТАЖ ■ №8, 2017-02-19
З-над Дніпра – над Віслу
Найбільше закордонних еміґрантів з України працює в Польщі – 36%, на другому місці – Росія, там 25% заробітчан. Такі дані подає українська соціологічна група «Рейтинґ».
«Поїзди із запроданцями реґулярно їздять у ворожу Росію. Працюють на ворога виродки!», – можна прочитати обурення в Інтернеті. У Польщі кількість працюючих українців почала зростати навально, як подає Національний банк Польщі (НБП), від 2014 р., що пов’язане і з наростаючими економічними негараздами, і з війною на сході України. На ринку праці домінують українці віком коло 33 років. Більшість українців, бо аж 71%, які в останні п’ять років хоча б раз працювали за кордоном, хочуть туди повернутися. Як свідчать результати дослідження української соціологічної групи «Рейтинґ», найбільше українців хотіло би працювати в Німеччині (23%) і Польщі (22%). Оскільки до Польщі виїхати простіше і роботу знайти легше, більшість українських закордонних заробітчан, яких до міґрації примусила економічна скрута, працює таки над Віслою. Можна їх зустріти в кожному реґіоні, починаючи від Люблинського воєвідства і закінчуючи на Вармії та Мазурах чи Помор’ї.
Важливою особливістю всієї заробітковї міґрації з України до Польщі є її короткотерміновий і циркуляційний характер. Пересічний міґрант з України був на роботі в Польщі вже 9 разів, як виникає з опитувань Національного банку Польщі, а середня його одноразового перебування – це 5 місяців. Це виникає, зокрема, зі способу входу на польський ринок праці. Більшість міґрантів працює в Польщі на основі зареєстрованої в повітових центрах зайнятості (Powiatowe Urzędy Pracy) декларації працедавця. Таку форму леґальних заробітків використовує майже 63% працівників. Неповних два роки тому зареєстровано 763 тисячі леґальних заробітчан. Але разом з працівниками-нелеґалами могло їх вже тоді бути в Польщі понад один мільйон. Рішуча більшість заробітчан (майже 71%) виконує прості фізичні роботи, працюючи пересічно 54 години на тиждень і заробляючи в середньому 2100 злотих місячно. Найчастіше українці працюють в домашніх господарствах (майже 38%), на будівництві (понад 23%) та в сільському господарстві (19%). Майже 67% заробітчан принаймні що два-три місяці передає зароблені гроші сім’ї в Україну. Це в середньому по 1800 зл., як обрахував НБП.
Окрему групу заробітчан становлять у Польщі українські студенти, які вчаться в польських вищих навчальних закладах. Щонайменше половина з них шукає собі працю, щоб оплатити витрати за навчання і проживання.
Українці, які приїжджають до Польщі в пошуках праці, це переважно люди з доброю освітою. Майже 40% має вищу, а 54% – середню або професійну освіту.
Серед найпоширеніших проблем під час праці за кордоном українські заробітчани називають мовний бар’єр та відчуття другосортності (по 27%), брак договору з роботодавцем (22%), погані житлові умови та проблеми з медичним забезпеченням (18%). Ще 13% скаржилися на неоплачувану понаднормову працю, а 11% стикалися з відмовою в оплаті роботи. Про дискримінацію за національною ознакою заявили 8% опитаних. Водночас більше як третина (38%) відзначfли, що в них не було жодних проблем.
Порівнюючи з попередніми роками, структура працевлаштування українських заробітчан змінюється. Добре це видно хоча б на прикладі Вармії і Мазурів.
– Щораз частіше беруть їх на роботу промислові підприємства, – каже директор Управління у справах іноземців Вармінсько-Мазурського воєвідства Аґнешка Бочковська. – Правда, ще багато людей працює на будівництві, а сезонно – у сільських господарствах і в сім’ях опікується людьми похилого віку або хворими. щораз частіше беруть їх на роботу меблеві фірми, підприємства, які переробляють м’ясо домашньої птиці в Ольштині та Оструді, а навіть кентшинський Philips чи виробники вікон у Мронґові. Чимало з них знаходить роботу на підприємствах вирубки лісу. На деяких заводах працевлаштовані по кількадесят працівників з України.
До цього слід додати показну кількість науково-педагогічної кадри у Вармін-сько-Мазурському університеті (біля 25 осіб), учителів іноземних мов та інших предметів у школах, а також педагогів, які навчають співу і гри на інструментах, зокрема в музичній школі в Ольштині. У клініках та обласних і міських лікар-нях трапляються вже лікарі-спеціалісти, деякі з них складають документи на відкриття приватної практики, як хоча б один спеціаліст із Коломийщини. Зрештою, воєвідським лікарем на Вармії і Мазурах також є вихідець з України. Щоб, однак, знайти таку працю, треба стати громадянином Польщі. Найпростіше, як каже А. Бочковська, одержати громадянство, маючи Карту поляка. Всі інші спершу мусять перебувати коло трьох років на часовому побуті в Польщі, а потім п’ять – на постійному. Крім того, треба поселитися в Польщі, а найкраще з родиною, і мати тут працю…
– Торік воєвода надав громадянство Польщі 59 іноземцям, – говорить А. Бочковська. – Серед них 19 було раніше громадянами України, 11 – Вірменії, 8 – Білорусі, 5 – Росії та інші.
Минулого року повітові центри зайнятості (PUP) дали на Вармії і Мазурах 1588 дозволів на роботу, ще рік раніше – 787, а 2014 р. – лише 585. Як говорить А. Бочковська, непросто порахувати, скільки громадян України працює без дозволу, та можна сподіватися, що кількасот осіб. Директор не радить цього робити. Щораз частіше трапляється-бо, що прикордонники чи поліція попадають на нелеґалів і «видворюють» їх з Польщі навіть і на п’ять років. Несолідний працедавець у такій ситуації змушений буде заплатити від однієї до п’яти тисяч злотих штрафу. Отже, безпечніше оформляти закордонних робітників офіційно. Їм це теж вигідніше, бо матимуть не лише страхування і пенсійний стаж, але і певність, що працедавець платитиме зарплату. Не мають, на жаль, жодних соціальних грошових забезпечень, як, наприклад, поляки у Великобританії, Ірландії, Швеції чи Німеччині…
Вармінсько-мазурські підприємства радо наймають українських працівників, бо вони готові працювати за набагато меншу ставку, тобто за мінімальну, яка обов’язує (2 тис. зл. брутто). Польські громадяни найчастіше не хочуть за таку зарплату найматися на роботу. На Вармії і Мазурах у грудні минулого року безробіття становило 14,2% (тобто безробітних було понад 73 тисячі осіб) і належало до найвищих у Польщі. На одне робоче місце випадало 40 осіб. Безробітні, які не хочуть працювати за найнижчі ставки, щораз частіше починають нарікати, що українці забирають їм робочі місця.
Надалі трапляються теж випадки поселення українських працівників у жалюгідних умовах – у сяк-так пристосованих ґаражах і хлівах або у старих будинках. Є ситуації, коли 30–40 жінок і чоловіків, які живуть в одному великому залі, мають одну на всіх санітарну раковину, лише холодну воду, але й то не кожного дня… Заробітчани про це не хочуть голосно говорити. Бояться втратити, як самі кажуть, шанс на висилання родині кожного місяця по 200 доларів.
Людей, які шукають роботу за кордоном, часто використовують різні шахраї і посередники. З-поміж опитаних «Рейтинґом» аж 18% заробітчан особисто зустрілися з шахрайством в Україні при оформленні документів для працевлаштування за кордоном, а майже третина респондентів особисто стикались із невідповідністю між заявленими умовами працевлаштування і тими, які вони отримали за кордоном. Жодні служби умовами проживання заробітчан практично не цікавляться. На заробітчанах заробляють посередники, які їх оформляють на роботу в одну чи іншу фірму. Добре хоч, що ці леґально прийняті на роботу люди мають страхування. Але трапляються випадки, що в біду попадають нелеґали, які пізніше не мають засобів на лікування.
У третьому кварталі минулого року пенсійний фонд застраховував 172 тисячі працівників з України. Цього року це вже понад 200 тисяч. Кількість осіб, які платять внески, постійно зростає. Якщо би всі українці з-над Дніпра працювали в Польщі леґально, застрахованих було би близько мільйона людей.
Керманичам Польщі варто подумати над тим, як поліпшити українським заробітчанам умови праці і проживання над Віслою, ще перед тим, як громадянам України відкриються нові ринки праці в Європі. Якщо цього не зроблять, то українці поїдуть до Англії, Італії, Німеччини, тобто туди, куди в пошуках кращого життя донині їдуть і поляки.
Як виникає з торішнього опитування соціологічної групи «Рейтинґ», майже третина громадян України хоче еміґрувати з батьківщини. Більшою мірою виявляють бажання поїхати за кордон на постійне місце проживання або на роботу мешканці західного та центрального реґіонів, чоловіки, люди молодшого віку, з вищим рівнем освіти і доходів. Аж 40% українців готові виїхати за кордон на тимчасову роботу. Основні причини для бажання виїзду за кордон на постійне проживання – отримання кращих умов життя (53%), бажання забезпечити краще майбутнє для дітей (41%), брак гідної праці в Україні (32%). При цьому, для респондентів, які мають дітей до 16 років, бажання забезпечити краще майбутнє дітям є основним мотивом (52%) виїзду за кордон на постійне проживання. Серед інших мотивів виїзду за кордон на постійне місце проживання: 13% – з метою кращої самореалізації, 8% – не відчувають себе в Україні безпечно, 7% – з метою отримання кращої освіти або кращого медичного обслуговування, 5% – задля кращих умов ведення бізнесу за кордоном. ■
