«Прикарпаття», яке не підкорилося Апіянові

Олексій Комаровський ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ФУТБОЛІСТІВ УКРАЇНИ2012-07-11

З наполегливістю, властивою людям південних реґіонів (у жилах цього футболіста тече вірменська кров), Артур Апіян усе своє футбольне життя прагнув підкорити найвищий дивізіон України через футбольний клуб “Прикарпаття”. Не судилося.
Артур Нептунович АПІЯН народився 20 червня 1978 р. в місті Хусті, Закарпатської області. Нападник.

Вихованець закарпатського футболу, Артур розпочав свою футбольну кар’єру (у 1995 р.) не в рідному краї, а в сусідній, Івано-Франківській області.

Можна сказати, що футбольна біографія хлопця розпочалася, як кажуть, з місця в кар’єр: до того часу не виступаючи ані в дитячо-юнацьких змаганнях, ані в аматорських, Артур відразу потрапив у поле зору тренерського штабу івано-франківського “Прикарпаття“, яке тоді виступало в найвищій лізі чемпіонату України і яке очолював відомий фахівець того реґіону Ігор Юрченко.
Утім брак досвіду відразу дався взнаки: Артур за осінню частину змагань сезону 1995/1996 вийшов на поле лише в одному матчі, та й то трохи менше, аніж на десять хвилин. Хоча й допоміг у тій зустрічі втримати переможний рахунок своєї команди 4:3 над сімферопольською “Таврією”. Розуміючи, що закріпитися в елітному дивізіоні не вийде, хлопець вирішив підтримати фізичну форму та набути досвіду в турнірах, дещо нижчих за ранґом, і під час зимової перерви сезону 1995/1996 залишив Івано-Франківськ.
Після “Прикарпаття” доля привела молодого нападника до свого рідного краю, а саме до “Закарпаття”, яке тоді виступало в першій професіональній лізі. Там Артур відіграв весняну частину сезону 1995/1996 і допоміг своїй команді закріпитися усередині турнірної таблиці.
Але одного разу відчувши смак найвищої ліги, природно, хочеться спробувати його ще. На той час у Західній Україні в найвищій лізі виступали дві команди – “Карпати” (Львів) та “Прикарпаття” (Івано-Франківськ). Про львів’ян, які на той час перебували серед лідерів, підбиралися до чільної п’ятірки найкращих, годі було й мріяти. Зовсім інша справа була з “Прикарпаттям” – колектив останні роки боровся за виживання в найвищому дивізіоні, проте потрапити до складу було простіше, особливо “харчами” тоді “не перебирали”.
Заради того, аби знову повернутися до “Прикарпаття”, Артур навіть погодився змінити “Закарпаття” в першій лізі на команду “Тисмениця” Івано-Франківської області у другій, аби бути поближче до елітного клубу. Там, нападник даремно хліб не їв і штани на лаві запасних не протирав, допомігши навіть “Тисмениці” здобути бронзові медалі чемпіонату України серед команд другої ліги. А восени 1997 р. мрія хлопця таки здійснилася: тренерський штаб “Прикарпаття” на чолі з леґендарним динамівцем 1970-х років Віктором Михайловичем Колотовим удруге запросили його до команди найвищої ліги чемпіонату України.
Ось тут би й радіти хлопцеві, але в житті “Прикарпаття” сталася подія, яка сильно вплинула на долю і Артура – у міжсезоння 1997 р. команду залишив Віктор Колотов, який повернувся до Києва і згодом увійшов до тренерського штабу олімпійської збірної України. Новий-старий тренер Ігор Юрченко за всю осінь сезону 1997/1998 дозволив нападнику “набігати” по полю аж 14 хвилин, переважно даючи йому грати за фарм-клуб “Прикарпаття” – “Тисменицю”. Чим міг похвалитися за цей період Артур? Хіба тим, що за лічені хвилини його команда забила четвертий гол у ворота полтавської “Ворскли” і здобула перемогу 4:0. А взимку 1998 р. Апіян ухвалив для себе рішення: полишити всі мрії і надії пробитися до основи “Прикарпаття”, залишити Івано-Франківську область. Як виявилося, більше в елітному дивізіоні Артур ніколи не виступав.
Після найвищої ліги Артур повернувся на батьківщину, в Закарпатську область. Спочатку грав у другій лізі за “Беркут” з містечка Бедевля Тячівського району, потім поїхав на Львівщину, де виступав за “Цементник-Хорду” (Миколаїв, Львівської області) і навіть виграв з ним у сезоні 1998/1999 бронзові медалі першості України серед команд другої ліги. Потім був “Сокіл” (Золочів, Львівська область), з яким Артур вийшов до першої ліги, і навіть флаґман його рідного краю, “Закарпаття”, який виступав у першій лізі, у 2002 р. розкрив свої обійми і прийняв до свого складу. Узимку 2003 р. Артур вирішив “повісити бутси на цвях”, щоправда, лише в професіональному футболі. В аматорському кар’єру гравець і не думав завершувати.
Після професіонального футболу Апіян повернувся в рідні сторони. Спочатку став фіналістом Кубку Закарпатської області у складі СК “Русь” (Хуст), потім взяв участь у Кубку України серед аматорів у складі ФК “Мукачеве”.
Нині Артур живе на Закарпатті і продовжує грати на аматорському рівні, цього разу його командою є “Вишково” Хустського району, яка виступає в найвищій лізі чемпіонату Закарпатської області.

Поділитися:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*