Президент Польщі – в Україні

Ярослав ПристашУКРАЇНА№16, 2015-04-19

Уже вдруге цього року президент Польщі Броніслав Коморовський прибув в Україну (8–9 квітня). Раніше, 22 лютого, він взяв участь у ході пам’яті й заходах, присвячених першій річниці перемоги протестів на київському Майдані, тобто Революції гідності.

Президент Польщі Броніслав Коморовський промовляє з трибуни у Верховній Раді України За сайтом Верховної Ради України http://rada.gov.ua Фото Миколи Білокопитова (журнал «Віче»)
Президент Польщі Броніслав Коморовський промовляє з трибуни у Верховній Раді України За сайтом Верховної Ради України http://rada.gov.ua Фото Миколи Білокопитова (журнал «Віче»)

Одним з головних пунктів програми теперішнього візиту була промова Б. Коморовського у Верховній Раді України. Варто нагадати, що першим польським президентом, який промовляв у вересні 1997 р. в українському парламенті, був Александер Квасневський. Політика теперішнього президента Польщі стосовно України починає нагадувати деякою мірою відносини за президентства А. Квасневського та Леоніда Кучми (ІІ пол. 90-х і І пол. 2000-х рр.). Частота зустрічей президентів звичайно має іншу якість, вони позбулися «совкових» звичаїв. Крім того, помінялася геополітична реальність у Європі та світі, де одне з головних місць у формуванні майбутнього займає Україна. Можна сказати, що візит в Україну та промова польського президента в парламенті є відповіддю на аналогічну подію торік 17 грудня, коли Польща ратифікувала Угоду про асоціацію України з ЄС, а президент України промовляв у Сеймі РП.

У Верховній Раді України
У слові в українському парламенті президент Польщі пригадав українські сліди в Польщі: коронування 1253 р. в Дорогичині короля Данила Романовича (Галицького) і його поховання у Холмі, де пізніше народився Михайло Грушевський, могилу о. Михайла Вербицького, автора мелодії українського гімну, генерала Михайла Безручка, котрий командував захистом Замостя 1920 р. перед наступом більшовиків, він же похований на православному кладовищі у Варшаві. Коморовський пригадав також вирішальну роль гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного у Хотинській битві з турками 1621 р. Ці приклади показують історичні 1000-літні зв’язки Польщі та України. Обидва народи жили у спільній державі Річпосполитій, проте через короткозорість державних можновладців не вдалося створити держави трьох народів. Україна і Польща були тоді в зоні європейських культурних цінностей. Спільна культура й історія єднають українців і поляків. Проте під впливом чужих сил визвольна боротьба наших народів була скерована один проти другого, а піком ненависті була ІІ Світова війна. Президент Коморовський сказав: «Отож пам’ятаймо, коли поляки та українці ставали один проти одного, то завжди користав з того хтось третій; хтось, хто чатував на нашу незалежність і нашу свободу». У дальших словах Б. Коморовський натякнув на потребу вреґулювання питання історичних кривд, зокрема Волинської різні. Польща чекає від України відважного символічного жесту і спільних дій: «Сподіваюся, що теперішнього доброго діалогу не переб’ють давні спори, давні сварки, що поляки та українці зможуть ставити чола важкій дискусії про історію своїх конфліктів та їхніх трагічних наслідків. Ми дуже добре знаємо, що правильною дорогою є тільки і виключно взаємні перепросини і примирення. Щоб це не були порожні жести, слід виконувати польсько-українські умови. Це має бути піклування пам’яті про жертви братовбивчих злочинів, гідні вшанування всіх жертв у місцях їхніх мук і смерті». За його словами, тільки самостійні та демократичні держави можуть це виконати в ім’я майбутнього.
Майбутнє сусідів Б. Коморовський бачить у молоді, поколінні, яке виросло у вільних державах. Вони дали приклад на Майданах. Молоді поляки, навіть діти президента Польщі, підтримували українські протести на Майданах. Деякі люди польського походження на Майдані заплатили життям «за нашу і вашу свободу». Тепер у Польщі навчається 23 тис. українських студентів.
Польський гість в українському парламенті віднісся до теперішніх подій і рішуче засудив дії Росії: «Зустрічаємося в час, коли російський наступ брутально пробує відібрати Україні її право до самовизначення, вільного вибору доріг і способів демократичного розвитку». Європа не може ніколи забути про жертви на Майдані, вони ж боролися за фундаменти Європейської Унії – волю, гідність, справедливість і солідарність. Коморовського зворушували зустрічі з пораненими, які лікувалися в Польщі за польські гроші. Вони втілювали в життя слова свого гімну «душу й тіло ми положим за нашу свободу». Ці герої захищають також Європу. «Західний світ повинен зрозуміти, що буде безпечний тільки тоді, коли безпечною буде Україна! Тому ми підтримуємо всілякі дії, що служать розв’язанню конфлікту, серед них мінські домовленості», – констатував промовець. Він висловив задоволення з європейського вибору України і процитував слова Юзефа Пілсудського: «Не буде вільної Польщі без вільної України». Від себе додав: «Сьогодні ми маємо разом більше сказати – не буде стабільної, безпечної Європи, якщо її частиною не стане Україна». Польща підтримує також реформаторський шлях України і рада їй допомогти. Президент пригадав, що Польща завжди надавала підтримку своїй сусідці, ще від часу зустрічі польських опозиціонерів з українськими дисидентами в Яблонній 1990 р. на шляху до державності та в демократизації української держави, так само і тепер. «Ми хочемо бачити у своєму східному сусідові сильну й ефективну державу», – констатував. Щоб Україна такою була, потрібні непопулярні реформи, навіть за ціну втрати рейтинґів підтримки. Досвід Польщі ясно показує, що ризик вартий заходу. У реформах потрібний компроміс і згода політичних еліт. Наводячи досвід польської «Солідарності» та «Круглого столу», президент порадив іти подібним шляхом, хоч, звичайно, Україна має свою специфіку. На кінець підсумував: «Глибоко вірю, що до нас усміхнеться доля у спільному європейському домі. Коли Тарас Шевченко говорив „подай же руку козакові”, то заповідав, що разом „ми оновим наш тихий рай”. Я хотів би додати – подаймо собі руки і разом збудуймо європейське майбутнє для нас і наступних поколінь поляків та українців»!

У Биківні
Теперішній офіційний візит Броніслава Коморовського в Україні збігається з трагічною річницею розстрілу майже 22 тис. солдатів Війська польського сталінським режимом, яку називають Катинським злочином. Навесні Польща щороку відзначає цю дату не тільки в Катинському лісі біля Смоленська, але й у місцях, де поховані останки убитих солдатів Польщі. В Україні такими місцями є Биківнянський ліс у Києві, П’ятихатки біля Харкова і Старобільськ на Луганщині. Спільно з президентом Польщі польські та українські жертви комуністичного тоталітаризму вшанував президент Петро Порошенко.
Б. Коморовський зустрівся також зі спікером ВРУ Володимиром Гройсманом і прем’єр-міністром Арсенієм Яценюком. Польща обіцяла надати 100 млн. євро для проведення реформ в енергетиці та облаштування кордону.
Дружина президента Польщі Анна Коморовська разом з дружиною президента України Мариною Порошенко молилися і вшанували Героїв «Небесної сотні» та зустрілися з сім’ями загиблих на Майдані й учасниками протестів.

* * *
Ще жоден польський президент не говорив про українську культуру та історію, сліди якої залишилися на території Польщі, не підкреслював вкладу українських воїнів у захисті Польщі. Для української громади в Польщі це особливо значуще. На найвищому рівні Польща визнала, що українці відіграли важливу роль у становленні польської державності.
Цього самого дня Верховна Рада України визнала армії УПА та ОУН борцями за волю України, заборонила комуністичну символіку, відмовилася на державному рівні від терміна Велика вітчизняна війна і вирішила декомунізувати найменування вулиць, площ тощо і знести пам’ятники комуністичним діячам.
Безсумнівно, у Польщі почнуться атаки, що такі акти прийняли, ще й до того під час візиту президента Польщі. Мовляв, це провокація. Можна мати претензії чому саме в цей день проголосовано постанову. Але за словами самого президента Польщі, Україна сама має визначити свій шлях. Подаючи за приклад Польщу, Україна саме за нею починає прощатися з совєтськими надбаннями. Про борців України, важливі слова сказав Романові Кабачію у виданні «Волинь 1943. Сімдесята річниця злочину» вже покійний Євген Сверстюк: «ми не повинні консультуватися з сусідами, хто у нас герой. Ми можемо свого героя любити чи не любити, але ми знаємо, що він герой. Ми не можемо від цього факту втекти. Не говоримо про святих. Ті, хто не бачить геройського чину УПА, такі ж як наші, котрі „не помічають” Волині. Таким людям і не варто пояснювати». Пора, щоб у Польщі це зрозуміли. ■

Поділитися:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*