Григорій Сподарик ■ ПОДІЇ ■ №50, 2014-12-14
Президент Польщі Броніслав Коморовський 1 грудня цього року нагородив п’ятьох громадських діячів за їх підтримку демократичних перетворень в Україні. Золотий хрест заслуги отримала Ізабела Хруслінська. Срібними хрестами заслуги нагороджено Яцека Кастелянця та Мартину Міхалик. Бронзові хрести заслуги отримали представники української громади – Анна Кертичак і Мирослав Скірка (усі на фото зліва направо).
Нагороди у Президентському палаці від імені президента вручав шеф його канцелярії Яцек Міхаловський. Усі нагороджені є членами Громадського комітету солідарності з Україною. Саме ця структура рік тому однією з перших почала допомагати пораненим на Майдані, а пізніше – біженцям з Криму та постраждалим у зоні АТО. «Це подяка не лише за діяльність вашій п’ятірці, але й сотням неурядових, які підтримують Україну», – сказав президентський міністр. Він пригадав також польську послідовність у підтримці східного сусіда. Саме Польща першою 1991 р. визнала незалежність України, потім одразу включилася в підтримку Помаранчевої революції і, врешті, активно підтримує останні перетворення в Україні. В оцінці міністра, тепер приходить найважчий час, оскільки йдеться про допомогу в «загосподарюванні свободи», що означає, зокрема, виклики в реформуванні української держави. «Ми бачимо, що Путін виразно більше боїться незалежної України, ніж війни», – підкреслив Я. Міхаловський, оцінюючи теперішню ситуацію в Україні. Її незалежність, на думку шефа канцелярії польського президента, є власне тим, що варто побажати російському суспільству.
У церемонії нагородження брав участь і посол України в Польщі Андрій Дещиця. На знак подяки за підтримку України посол вручив представникам неурядових організацій та журналістам пам’ятні фотографії з Майдану. Серед відзначених послом структур були, зокрема, Об’єднання українців у Польщі та Фонд «Наш вибір», а персонально – почесний консул України в Перемишлі Олександр Бачик, голова Перемиського відділу ОУП Марія Туцька, голова Щецинського відділу ОУП Іван Сирник та інші.
У рамках урочистості відбулася розмова на тему дотеперішньої підтримки України і майбутніх викликів. Що важливо, у збирання коштів, лікування поранених та організування матеріальної допомоги разом з громадським сектором у Польщі включилися державні й самоврядні структури, а також люди, що досі між собою не співпрацювали. Цей потенціал слід використати в майбутньому, оскільки Україні потрібні довготривалі проекти, які можуть довести до системних змін. Диспутанти прийшли до висновку, що зараз потрібне щось на кшталт «неурядового НАТО», тобто коаліції організацій, зацікавлених у реформуванні України і розвитку польсько-українських відносин.
Варто провести широку конференцію для взаємного пізнання та укріплення співпраці між самими неурядовими організаціями в Україні, але й з польськими партнерами. Пролунали голоси і щодо необхідності створення окремого сайту, на якому б розміщувалися повідомлення про можливості матеріальної допомоги Україні. Як відомо, у Польщі є багато таких ініціатив, проте вони розпорошені, а частина потенційних жертводавців далі не знає, як може долучитися до тих акцій. Важливо, щоб така інформація була перевірена, це дозволяло б уникати зловживань під виглядом благодійності. Необхідно створити умови для плавного переходу учасників революційних чи бойових дій до функціонування у «цивільній дійсності». Тому, наприклад, доцільно організувати курси для активістів, після закінчення яких вони зможуть бути медичними рятівниками. Постійним викликом залишається допомога в реформуванні самоврядування України. Як уже говорилося, Польща максимально широко повинна ділитися своїм досвідом. Звичайно, неможливо все скопіювати, українська сторона мусить сама розробити свою модель функціонування влади на місцевому рівні. Треба також повернутися до розробки двосторонньої державної програми обміну молоддю, що українська сторона повністю занедбала під час режиму Віктора Януковича. Потрібні вишколи для журналістів і промоція туристичних екскурсій в Україну. Такі виїзди, крім екскурсійного характеру, мають у собі й фактор економічної допомоги Україні.
Звернено увагу й на проблему антиукраїнських виступів у Польщі, які, на жаль, появилися поруч з акціями солідарності і підтримки. Учасники дискусії не мали сумніву, що більшість орієнтованих на дискредитацію Євромайдану ініціатив інспірувала російська пропаґанда. Необґрунтовані донесення у прокуратуру, поширення мови ненависті в Інтернеті та персональні атаки на окремих українців у Польщі – це не одиничні випадки, проте державні установи досі намагаються легковажити ці явища. У такій ситуації стежити й рішуче їм протидіяти мусять неурядові структури. Як конкретний приклад дій запропоновано підтримку державних установ, як-от інститути національної пам’яті. Це вони можуть «знешкодити цю бомбу», фахово висвітлюючи трагічне минуле як однієї, так і другої сторони. Спроби підривати в Польщі авторитет українців, передовсім місцевої української нацменшини, названо одними з найактуальніших і найважливіших для майбутніх польсько-українських відносин викликів. Наголошувано водночас і на необхідності залучати в усі пропоновані у ході дискусії акції українських студентів, які, стаючи щораз численнішою групою в Польщі, є одним з натуральних «мостів» між сусідніми народами, а також ґарантом добрих взаємовідносин у майбутньому. ■
