Степан Мігус ■ РОЗМОВА ■ №51, 2016-12-18
Розмова з ОЛЕКСІЄМ МУЛЯРЕНКОМ – головою Рівненської обласної держадміністрації
Від підписання першого договору про співпрацю між Вармінсько-Мазурським воєвідством і Рівненською областю минули 22 роки. Сторони 2003 р., напередодні входу Польщі до ЄС, ратифікували договір.
Степан Мігус: Практично від того часу співпраця стала набагато активнішою. Однак треба підкреслити, що були й часи застою. У вас часто мінялися голови адміністрації, що мало вплив на співпрацю. Деякі з них устигли тільки познайомитися зі своїм партнером в Ольштині, а попрацювати разом уже не довелося, бо прийшов хтось новий. Ви вперше на Вармії та Мазурах, але протягом двох днів уже трішки ознайомилися з країною тисячі озер і реаліями цього реґіону. Як, на Вашу думку, відновити й оживити цю співпрацю?
Олексій Муляренко: Дійсно, я перший раз на Вармії та Мазурах, але маю великі сподівання на подальшу співпрацю. Я приїхав не тільки познайомитись, але одразу обговорити певні напрямки нашої діяльності. Я приїхав не сам, а з великою групою фахівців різних сфер. Ми більше ставимо акцент на туризм, тому що він надзвичайно розвинений у вашому реґіоні. Хочемо скористатися тим, що ви вже в цьому напрямку могли напрацювати. Звичайно, хочемо теж відсвіжити дотеперішню співпрацю в тих сферах, у яких вона розвивалася. Наприклад, цей же Міжнародний фестиваль телерадіопрограм «Калинові мости». У нас є певні пропозиції для вас як організаторів. Фестиваль проводиться вже сім років і, можливо, варто його переводити на більш масштабний, тобто міжнародний рівень. Після спільних з вами розмов на цю тему плануємо подати клопотання до нашого уряду про його підтримку. Крім того, маємо чимало напрацювань в освіті, зокрема у професійній гастрономічній. Це і європейська, а то і світова популяризація національної кухні з ініціативи саме Управління маршалка Вармінсько-Мазурського воєвідства, це й охорона здоров’я. Це також, що для нас дуже-дуже важливо, співпраця у самоврядній сфері. Ми користаємося, і хочемо робити це надалі, вашим досвідом у реформуванні самоврядних структур. Будемо працювати над тим, щоб відкрити авіасполучення між Рівним і вашим прекрасним аеропортом Ольштин-Мазури. Є й нові виклики. Багато українців, у тому з Рівненщини, приїжджає на навчання й на роботу до Польщі, зокрема, у ваш реґіон. Ми повинні разом робити все, щоб вони почувалися тут комфортно.
У розмовах з керманичами Вармін-сько-Мазурського воєвідства, які ви проводили, дуже великий натиск клався на співпрацю молоді та юнацтва. Однак нині Україна має у своїх кордонах війну, тому в першу чергу треба допомагати нашим воїнам. Як ви бачите цю співпрацю в цей складний час?
Воїнам надзвичайно важливо було допомагати на початку російської ескалації. На сьогодні українська армія – це вже потужне військо, яке за два роки отримало значно більше, ніж за всі 25 років незалежності України. Перед цим українська армія по суті була знищувана. Ми це відчули 2014 року, як прийшла анексія Криму і почалися військові дії на сході нашої країни. Та протягом двох років силами держави і волонтерів ми створили потужне сучасне військо. Тепер більшу увагу можемо сконцентрувати на мирному населенні. Питання співпраці молоді й обміну, значить, нашого майбутнього, вирішуватимемо в першу чергу. Наскільки мені відомо, є законні основи для міжнародного обміну молоддю, є відповідні фонди. Отож, будемо активізувати і цю вкрай важливу ділянку.
Українська молодь бере дуже активну участь у гуманітарних чи волонтерських акціях на користь українського війська. Як могла б підключитися до цієї допомоги українська молодь у Польщі?
Діти на східній території України навчаються, по суті, в умовах війни. Ми возимо туди підручники, допоміжні посібники й усіляку канцелярію. Триває обмін вчителями. Педагоги з Луганщини їздять до нас, а наші вчителі виїжджають навчати на Луганщину. Так само була б потрібна і допомога української громади в Польщі. Скажімо, громада могла б приймати дітей з територій, охоплених війною, допомагати сиротам, школярам. Питання допомоги саме українському сходу особливо важливе ще й тому, що це допоможе засіяти там зерна патріотизму. Питання цієї співпраці ми обговоримо детально. За тих декілька днів ми вже поклали початок цій співпраці. Після повернення додому створимо робочу групу щодо співпраці також і в цій ділянці. Про це саме попросив я і маршалка Вармінсько-Мазурського воєвідства Ґустава-Марека Бжезіна під час зустрічі з ним. Потім робочі групи будуть напрацьовувати конкретні плани і завдання.
За понад два десятиліття партнерських зв’язків є чимало корисних напрацювань. Активно співпрацюють Ґіжицько з Дубном і Костопіль з Добрим Містом, маючи від цього користь. Хотілося б знаходити для самоврядних структур не лише міських партнерів, які б, співпрацюючи, взаємно використовували досвід, тим більше, що з польського боку є таке зацікавлення. Чи це буде можливо?
Я думаю, що це буде можливо, хоч, по суті, ця співпраця залежить від місцевих керівників. Якщо в них є бажання робити щось для своєї місцевості, вони повинні їхати, домовлятися з польськими партнерами і працювати задля добра громади. Варіантів може бути непочатий край – ґрантові проекти, придбання техніки, обмін молоддю, питання охорони навколишнього середовища, охорона здоров’я, культурні обміни. Проекти можуть бути різноманітні. Про це знає, зокрема, Костопіль, який вирішив у співпраці зі своїм польським партнером питання господарювання сміттям, придбав соляри для дитячих будинків, відновив освітлення вулиць. Це залежить, у першу чергу, від керівників теренових самоврядувань та адміністрацій. Ми дамо цьому питанню певний поштовх. Нам зараз потрібний польський досвід у реформуванні самоврядних структур. У нас формуються нові територіальні громади, і ми би могли скористатися польськими напрацюваннями в цій ділянці, щоб не повторювати помилок. Етап формування нових громад розпочався минулого року і повинен закінчитися в наступному.
З делеґаціями Управління маршалківського Вармінсько-Мазурського воєвідства декілька разів я побував на Рівненщині. За кожним разом вони мали у планах зустрічі з місцевою польською меншиною. Натомість українські делеґації не ставлять таких вимог, коли їдуть на Вармію і Мазури. Чому?
Цю помилку треба виправити. Я можу обіцяти, що при наступних візитах матимемо у своїх планах зустріч з українською громадою у Польщі. ■
