Петро Тима ■ ПОГЛЯДИ ■ №25, 2014-06-22
Нещодавно, 11 травня ц.р., у Перемишлі пройшла скромна, але вагома врочистість. Передано для користування та освячено другий поверх Народного дому. Таким чином громадський комітет відбудови Народного дому відзвітував громадськості про хід ремонтних робіт. Численно прибулі на врочистість зацікавлені наочно могли переконатися в тому, на якому етапі знаходяться ремонтні роботи. Автора цих слів приємно вразила якість виконаних робіт і їхній обсяг. У «НС» писалося про це, але напередодні сезону масових культурних заходів варто повернутися до теми нашої підтримки відбудови Народного дому – символу українства на рідних землях.
Протягом літа багато з нас відвідуватиме різного роду масові культурні заходи, велика частина з яких буде безкоштовною, тобто глядачі повинні лише доїхати й узяти в них участь. Про решту клопочуться організатори. Це добре, що є серед нас такі ініціативні люди, які (переважно на громадських засадах) докладають зусиль, часу й знань, щоб ми «не хлібом єдиним» жили. Маючи на увазі добро всіх нас, потребу діяльності на перспективу, в сезоні 2014 р. варто було б, однак, трішки змінити схему участі в культурних заходах представників нашої громади й осіб, прихильних до нас. Важливо зробити так, щоб ці заходи пройшли з користю для справи, яка об’єднує від певного часу всіх українців – справи відбудови Народного дому в Перемишлі. Те, що висловлювання про об’єднання зусиль – не пафос, а дійсність – засвідчує велике заанґажування у відбудову цього об’єкту не лише перемишлян, а й українців Канади (бізнесменів та громадських діячів), громадян України (приватних осіб і державних установ) та й нас самих – людей з різних реґіонів Польщі.
В результаті цих об’єднаних зусиль від початку ремонтних робіт та акції збірки коштів вдалося зібрати близько 215 тис. зл. Ці гроші не пішли на марне. Хто не вірить, нехай зайде в Перемишлі на вулицю Костюшка, 5 і переконається в цьому сам. А 2014 р. плануємо провести чергові етапи робіт на горищі й даху вартістю 1,3 млн. зл., з яких нам треба зібрати не менше як 100 тис. зл., це т.зв. внесок власної частки в цей проект на поточний рік.
Тема відбудови Народного дому не нова, тому потрібні не слова, а конкретні дії, тобто на кожному зібранні і концерті потрібно провести збірку грошей. Організаторам заходів варто при цьому зі сцени пояснити, чому так важливо відновити Народний дім.
Історія – це й сучасність
Можна сказати, що відбудова Народного дому – це для нашої громади виклик, схожий до того, яким була побудова гуртожитку для школи в Білому Борі у 80-ті роки минулого століття. Нині інші часи, проте прислів’я «Старайся, чоловіче, а Бог Тобі допоможе» залишається вкрай актуальне. Люди, для яких є важливим відродження й зміцнення нашої присутності на рідних землях, нe сидять, склавши руки. Ефект дій «малими кроками» – відчутний, проте багато ще перед нами.
При нагоді звернення до минулого в пошуку паралелей варто також пам’ятати, що наша мобілізація навколо перемиського проекту – це ніщо інше, як прямий спосіб хоч частково подолати неґативну спадщину, яка залишилася після воєнної депортації і нищення всього українського. Народний дім у Перемишлі – це, по суті своїй, єдина світська будівля, що була від початку до кінця задумана українськими головами та збудована українськими руками, і яку повернено в нашу власність після Акції «Вісла». Всі інші будівлі, серед яких бібліотеки, школи і кооперативи, держава конфіскувала і не повернула їх українцям. Все, що міститься в Народному домі, АВТЕНТИЧНО УКРАЇНСЬКЕ і є надбанням усієї української громади в Польщі. Ми, українська громада: і ті з Перемишля, і ті з Ольштина, Щецина чи Громадки, відбудовуємо не будівлю, а українське буття в Перемишлі, а відтак і в усій Польщі. Завдяки Народному домові стане воно ще більш різноманітне і, сподіваємося, більш повноцінне, з користю для нас та прийдешніх поколінь.
Зараз треба не так уже й багато. Всюди, де є небайдужі до всього українського люди, під час літніх зустрічей, поїздок, концертів чи просто розваг, згадаймо про Перемишль і допоможімо самим собі. Форма допомоги доволі проста – хай кожен, у міру своїх можливостей, докладе від себе «цеглину» і переконає до цієї справи сусіда чи приятеля. Кожна сума є важливою, кожна допомога буде рахуватися, жодна не буде забута. Отож, не будьмо байдужими, бо як не ми, то хто? Як не тепер, то коли??? ■
